61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
28.11.2019 Справа № 905/1536/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Биковій Я.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Покровської міської ради Донецької області, м.Покровськ, Донецька обл.
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАТА МАГНАТА", м.Покровськ, Донецька обл.
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ", м.Покровськ, Донецька обл.
про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2012 недійсним, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу від 01.06.2012
За участю представників сторін:
від позивача: Барановська Н.Ю. (за довіреністю б/н від 08.10.2019), Білецька Т.В. (за довіреністю б/н від 13.09.2019);
від відповідача 1: Маслова О.Г. (за ордером серії ХВ №000128);
від відповідача 2: не з'явився
Покровська міська рада Донецької області, м.Покровськ, Донецька обл. звернулась до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАТА МАГНАТА», м.Покровськ, Донецька обл., Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ», м.Покровськ, Донецька обл. про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2012 недійсним, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу від 01.06.2012.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №905/1536/19 передано на розгляд судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що земельна ділянка площею 0,0224 га, на якій розташований об'єкт нерухомості - будівля-павільйон «Волна», який був відчужений за договором купівлі-продажу від 01.06.2012 за №1760, не зареєстрована, а кадастровий номер у договорі зазначений необґрунтовано та за відсутності відповідних документів щодо землеустрою. Спірний об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 26,8280 га з кадастровим номером №1413200000:10:090:0135, що перебуває на праві постійного користування у КП «Міський парк культури та відпочинку» та віднесена до земель рекреаційного призначення, ділянка ж для обслуговування павільйону «Волна» буде мати інше цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель та споруд торгівлі. Будь-якого рішення Покровська міська рада щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під розміщення павільйону «Волна» не приймала. Укладення спірного правочину порушує права власника - територіальної громади міста Покровська в особі Покровської міської ради Донецької області щодо безпідставного розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності територіальної громади Покровської міської ради Донецької області.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 20, 79 Земельного кодексу України
Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження у справі 905/1536/19; постановлено справу №905/1536/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу строк для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), що підтверджують доводи відповідача, до 15 днів з дня отримання цієї ухвали; визначено позивачу строк для подання суду відповіді на відзив до 5 днів з дня отримання відзиву; визначено відповідачу строк для подання суду заперечень до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
17.09.2019 від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому останній проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що: кадастровий номер земельної ділянки вказаний в спірному договорі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Мрія» для обслуговування павільйону «Волна»; копія проекту землеустрою була надана нотаріусом на запит господарського суду Донецької області за справою №905/549/19; договір купівлі-продажу від 01.06.2012 був укладений до впровадження автоматизованої системи Державного земельного кадастру Національної кадастрової системи та інтернет порталу «Публічна кадастрова карта України», яке почалося з 01.01.2013. Також зазначив про відсутність порушених прав позивача у зв'язку з відсутністю в договорі кадастрового номера земельної ділянки, що також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності. До відзиву надав: витяг з державного реєстру правочинів; договір купівлі-продажу павільйону «Волна» від 01.06.2012; заяву №1 від 18.04.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
08.10.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, яка була судом залишена без розгляду на підставі ч.2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 09.10.2019.
Ухвалою суду від 09.10.2019 витребувано у приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Богатової Імми Олексіївни належним чином завірені копії документів, на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу павільона "Волна", укладеного між ТОВ "Мрія" та ТОВ "Донбаська збагачувальна компанія", зареєстрованого в реєстрі 01.06.2012 за № 1760 у строк до 22.10.2019.
16.10.2019 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення №01-26-3911/1 від 15.10.2019.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Суд звертає увагу, що позивачем подані додаткові пояснення, які за змістом є тотожними поясненням, викладеним у відповіді на відзив, яка була залишена без розгляду на підставі ч.2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 09.10.2019.
Оскільки вказані пояснення позивача не є додатковими поясненнями щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, у розумінні ч.5 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, суд розцінює їх як спосіб уникнути наслідків порушення визначеного судом процесуального строку для подання відповіді на відзив, у зв'язку з чим залишає їх без розгляду.
Ухвалою суду від 22.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1536/19 на 30 днів до 27.11.2019.
28.10.2019 на виконання ухвали суду від приватного нотаріуса Покровського міського нотаріального округу Богатової Імми Олексіївни надійшли документи, на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу павільйона "Волна", укладеного між ТОВ "Мрія" та ТОВ "Донбаська збагачувальна компанія", зареєстрованого в реєстрі 01.06.2012 за № 1760.
Ухвалою суду від 13.11.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/1536/19, призначено розгляд справи по суті на 28.11.2019.
Представники позивача у судове засідання 28.11.2019 з'явились, позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача 1 у судове засідання 28.11.2019 з'явився, проти задоволення позову заперечив.
Представник відповідача 2 у судове засідання 28.11.2019 не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, заслухавши представників позивача та відповідача 1, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням виконавчого комітету Красноармійської міської ради народних депутатів від 26.06.1996 №407, відведено Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія» у тимчасове користування строком на 10 років на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 0,0224 га під розміщення кафе «Волна», що розташоване у парку «Ювілейний».
На підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Красноармійської міської ради 04.11.1997, зареєстрованого в БТІ м. Красноармійська 24.11.1997 №89, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" є власником павільйону "Волна", що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н.
Рішенням Красноармійської міської ради №5/16-37 від 22.08.2007 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія» дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,0224га в оренду для обслуговування павільйону-кафе в м. Красноармійськ в парку «Ювілейний» із земель Красноармійської міської ради.
01.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська збагачувальна компанія» (покупець, 21.06.2012 змінено найменування на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія») укладений договір купівлі-продажу павільйону «Волна», відповідно до п. 1.1 якого продавець передав у власність покупця павільйон «Волна», що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, мікрорайон Южний/Південний, буд. б/н, реєстраційний номер 36778409. Приміщення, що відчужується, розташоване на не приватизованій земельній ділянці площею 0,0224га, кадастровий номер 1413200000:10:090:0092, має загальну площу - 121,7кв.м та складається з: А1 - цегляного павільйону «Волна».
Договір підписаний сторонами правочину, та посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О., зареєстрований за №1760.
Відповідно до витягу з державного реєстру правочинів №11400552 від 01.06.2012, договір купівлі-продажу зареєстрований 01.06.2012 за №5033610, за яким відчужувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія», набувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаська збагачувальна компанія» (позивач, 21.06.2012 змінено найменування на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія»), реєстраційний номер об'єкту правочину у РПВН: 36778409, павільйон «Волна», що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Красноармійськ, м-н Южний /Південний/, буд. б/н.
Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2012, посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Богатовою І.О., зареєстрованого в реєстрі 01.06.2012 за №1760, укладеного між ТОВ «МРІЯ» та ТОВ «Донбаська збагачувальна фабрика» та скасування державної реєстрації вказаного договору.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, зокрема вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.06.2012 та скасувати його державну реєстрацію, не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Таким чином, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність факту порушення права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови в позові.
Як встановлено судом, підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивач, який не є стороною договору, зазначив недодержання під час його укладення вимог частини другої статті 377 ЦК України, а саме необгрунтоване зазначення кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщений павільйон «Волна», та вимог ст. 20 Земельного кодексу України. Позивач також зазначив, що спірний об'єкт знаходиться на земельній ділянці площею 26,8280 га з кадастровим номером №1413200000:10:090:0135, що перебуває на праві постійного користування у КП «Міський парк культури та відпочинку» та віднесена до земель рекреаційного призначення, тоді як ділянка для обслуговування павільйону «Волна» буде мати інше цільове призначення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані сторонами та витребувані судом докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Як встановлено судом вище, 01.06.2012 між відповідачами укладений договір купівлі-продажу павільйону «Волна», що розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,0224га, кадастровий номер 1413200000:10:090:0092, має загальну площу - 121,7кв.м та складається з: А1 - цегляного павільйону «Волна».
Тобто, сторони правочину розуміли на якій саме земельній ділянці розташована нерухомість, що є об'єктом купівлі-продажу, та, як слід, досягли згоди щодо визначення цієї умови договору.
В проекті землеустрою також зазначений кадастровий номер спірної земельної ділянки, а саме у вихідній земельно-кадастровій інформації зазначений кадастровий номер - 14113200000:10:090:0092, у викопіюванні з чергового кадастрового плану м.Красноармійськ - 1413200000:10:090:0092.
Отже, доводи позивача про те, що кадастровий номер в спірному договорі зазначений за відсутності відповідних документів щодо землеустрою спростовуються матеріалами справи.
Що стосується відмінності кадастрового номеру, вказаного у довідці Відділу Держкомзему у м. Красноармійську Донецької області №469 від 30.05.2012 та договорі (1413200000:10:090:0092) від кадастрового номеру, визначеного у вихідній земельно-кадастровій інформації проекту землеустрою (14113200000:10:090:0092) суд зазначає наступне:
Згідно п.8 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №749 (втратила чинність з прийняттям постанови КМУ від 17.10.2012 №1051) кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: КОАТУУ: НКЗ: НКК: НЗД, де КОАТУУ - десятизначний код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96, останніми двома цифрами якого є нулі; НКЗ - двозначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон у межах одного об'єкта адміністративно-територіального устрою становить 99); НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999); НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999). Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.
Тобто, враховуючи, що перший структурний елемент (КОАТУУ) кадастрового номеру, зазначеного у вихідній земельно-кадастровій інформації проекту землеустрою містить одиннадцятизначний код - 14113200000, наявні підстави вважати, що мало місце допущення описки, а саме помилково двічі зазначено одиницю у вказаному коді.
Згідно п. 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кадастровий номер земельної ділянки, вказаний в договорі купівлі-продажу, визначений за даними проекту землеустрою, який розроблявся на підставі рішення Красноармійської міської ради від 22.08.2007 №58/16-37 щодо надання дозволу попередньому власнику на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для обслуговування павільйону - кафе, розташованого біля парку відпочинку "Ювілейний", площею 0,0224 га.
Факт прийняття рішень про виділення земельної ділянки під зазначений об'єкт, площею 0,0224 га у 1996 та у 2007 роках позивачем не спростований.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів недотримання відповідачем-1 та відповідачем-2 під час укладення оспорюваного правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України.
Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Щодо посилання відповідача на порушення ст. 20 Земельного кодексу України, суд зазначає наступне:
Під час володіння Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія» об'єктом нерухомості, а саме павільйоном «Волна», виконавчим комітетом Красноармійської міської ради було прийнято рішення від 05.03.2008 №5/258-27 про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки площею 26,8280 га, кадастровий №1413200000:10:090:0135 Комунальному підприємству «Міський парк культури та відпочинку», у постійне користування з земель житлової та суспільної забудови для обслуговування парку «Ювілейний» в м. Красноармійськ.
Рішенням Красноармійської міської ради №5/35-22 внесені зміни у рішення від 05.03.2008 №5/25-27, а саме в п. 1.1, в частині визначення категорії земель земельної ділянки, змінивши «з земель жилої та суспільної забудови» на «з земель рекреації».
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, яку передано Комунальному підприємству «Міський парк культури та відпочинку» площею 26,8280 га, включає, у тому числі, земельну ділянку під об'єктом нерухомості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія».
Отже, до моменту встановлення рекреаційного цільового призначення у 2008 році (рішенням Красноармійської міської ради №5/35-22) земельні ділянки належали до земель житлової та громадської забудови, і на них розміщувався, зокрема, об'єкт нерухомості, який належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія», тобто відповідач 2 не порушував приписи ст. 20 Земельного кодексу України щодо використання земельної ділянки в межах її цільового призначення.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2012.
Заява відповідача 1 про застосування позовної давності судом не розглядається, враховуючи висновки суду щодо відсутності порушеного права позивача та відмовою у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Покровської міської ради Донецької області, м.Покровськ, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАТА МАГНАТА", м.Покровськ, Донецька область, Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ", м.Покровськ, Донецька область про визнання договору купівлі-продажу від 01.06.2012, посвідченого приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Богатовою І.О, зареєстрованого в реєстрі за №1760 недійсним, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу від 01.06.2012, зареєстрованого приватним нотаріусом в реєстрі за №1760, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 28.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 09.12.2019.
Суддя Я.О. Левшина