вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
03.12.2019м. ДніпроСправа № 904/4645/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ", с. Софіївська Борщагівка, Київська область
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості 559 983,56 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Кандиба Н.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гавеля Д.В., дов.№18/9738 від 04.12.2018, адвокат
Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ", звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 1 009 983,56 грн з яких: 802 864,50 грн основний борг, 190 487,59 грн пеня, 16 631,47 грн 3% річних та судовий збір.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30.10.2019.
Ухвалою суду від 30.10.2019 відкладено підготовче засідання на 20.11.2019.
07.11.2019 від відповідача надійшов відзив на позов.
18.11.2019 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 353 864,50 грн основного боргу, 190 487,59 грн пені та 16 631,47 грн 3% річних.
20.11.2019 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 352 864,50 грн основного боргу, 190 487,59 грн пені та 16 631,47 грн 3% річних. Судом вказана заява прийнята до розгляду.
Ухвалою суду від 20.11.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 03.12.2019.
03.12.2019 розглянуто справу по суті: заслухано виступ відповідача, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час розгляду справи по суті, відповідач просив позов залишити без задоволення, з підстав, викладених у заявах поданих ним по суті спору.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалася на носій CD-R №1010827ВА35129.
В судовому засіданні 03.12.2019 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 10.04.2019 № 305/11/51Е в частині оплати поставленого товару. Так, відповідач лише частково оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим заборгованість становить 352 864,50 грн.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем договору нараховано пеню у розмірі 190 487,59 грн та 3% річних у розмірі 16 631,47 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 216, 231, 343 Господарського кодексу України та статтях 525, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов
Відповідач заперечує проти задоволення позову. Вказує на те, що позивачем безпідставно здійснено нарахування пені, оскільки умовами спірного договору не встановлено розміру такого нарахування. Також відповідачем у відзиві викладено контррозрахунок 3% річних.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
10.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір про закупівлю товару № 305/11/51Е (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в пункті 1.2 договорі, а покупець прийняти і оплатити такий товар.
Згідно пункту 1.2 договору, покупець зобов'язується поставити Мототранспортні вантажні засоби, од 3413 (Автомобілі самоскиди з колісною формулою 6х4) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.
Сторонами 10.04.2019 було підписано специфікацію № 1 до договору, якою погоджено поставку автомобілів самоскидів з колісною формулою 6х4 у кількості 2 шт на загальну суму 5 001 000,00 грн (арк. с. 36).
Покупець здійснює 10 % передплату вартості товару, по кожному автомобілю окремо. Останні 90 % - по факту поставки з відстрочкою платежу до 10-ти банківських днів (пункт 4.3 договору).
23.05.2019 відповідач здійснив передплату товару на суму 250 050,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 9791 від 23.05.2019 (арк.с.42).
Пунктами 5.4-5.5 договору встановлено, що датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця. Факт поставки товару сторони фіксують шляхом складання відповідного двостороннього Акту приймання-передачі, у якому зазначають комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю.
На виконання умов договору та специфікації № 1 до нього, позивач здійснив поставку товару на суму 2 500 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 38 від 29.05.2019, підписаною обома сторонами (арк.с.43).
Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару на суму 1 897 595,50 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (арк.с.37-41).
Відтак, несплаченою залишається вартість поставленого товару на суму 352 864,50 грн.
На час прийняття рішення, доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати поставленого товару. Відповідно до пункту 4.3 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 352 864,50 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо нарахування пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 8.4 договору, за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, відповідно до пункту 8.4 договору та статті 231 Господарського кодексу України, позивачем нараховано пеню у розмірі 190 487,59 грн за період з 13.06.2019 по 08.10.2019.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Отже чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.
У пункті 8.4 договору сторони не визначили, яка саме частина статті 231 Господарського кодексу України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені та штрафу), яка в силу частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.
Тобто договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій, зокрема частинами 2, 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України.
За приписом же статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня (штраф) нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені (штрафу) може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
А тому, суд дійшов висновку, що умовами договору не встановлено взагалі розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволені позову в частині стягнення пені у розмірі 190 487,59 грн.
Щодо нарахування 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 16 631, 47 грн за період з 13.06.2019 по 08.10.2019.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, приходить до висновку, що він невірний, оскільки позивачем у період нарахування враховано день фактичної оплати.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3% річних яка підлягає задоволенню становить 16 222,85 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 5 536,31 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЄвроМАЗ" (08131, Київська область, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, 24; ідентифікаційний код 37474578) основний борг у розмірі 352 864,50 грн, 3% річних у розмірі 16 222,85 грн та судовий збір у розмірі 5 536,31 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 10.12.2019
Суддя Я.С. Золотарьова