вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" грудня 2019 р. Cправа № 902/682/19
за позовом:Медичного реабілітаційного центру МВС України "Південний Буг" (вул. Шевченка,25, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)
до:Фізичної особи підприємця Шевчука Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 51 990,98 грн.
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.
За участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: Шевчук Ю.В.
19.08.2019 р. до Господарського суду Вінницької області надійшов позов Медичного реабілітаційного центру МВС України "Південний Буг" до Фізичної особи підприємця Шевчука Юрія Васильовича про стягнення 51 990,98 грн.
Ухвалою суду від 20.08.2019 р. відкрито провадження у справі №902/682/19. Визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 16.09.2019 р.
Ухвалою суду від 16.09.2019 р. відкладено підготовче засідання у справі на 09.10.2019 р.
За результатами проведеного судового засідання 09.10.2019 р. суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі, про що постановлено ухвали, які занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 09.10.2019 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання у справі, що відбудеться 04.11.2019 р.
На визначену дату судом представники сторін не з'явились, при цьому дату час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 09.10.2019 р.
Зокрема суд зауважує, що від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Ухвалою суду від 04.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначити справу № 902/682/19 для судового розгляду по суті на 02.12.2019 р.
На визначену дату судом з'явився представник відповідача.
Представник позивача не з'явився, при цьому, судом враховується заява останнього, про розгляд справи буз участі уповноваженого представника. Крім того судом враховано, що позивачем підтримуються позовні вимоги в повному обсязі.
Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.12.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначається наступне: 17.08.2018 р. між МРЦ «Південний Буг» МВС України та ФОП Шевчуком Ю.В. було укладено договір № 517 по «Будівництво комплексу гідрокінезотерапії з теплим переходом між корпусами № 5 та № 3 по вул. Шевченка, 25 в м. Хмільник, Вінницької області».
Між сторонами було погоджено, що Підрядник зобов'язується власними силами і засобами, в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил виконати роботи із продовження будівництва комплексу гідрокінезетерапії з теплим переходом між корпусами № 5 та № 3 по вул. Шевченка, 25 у м. Хмільнику Вінницької області (Медичний реабілітаційний центр «Південний Буг» МВС України), а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.
Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна на момент укладення договору є твердою і становить 31 917 000,00 грн.
25.03.2019 р. між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №3 до договору відповідно до якої визначено, що «Замовник може, при наявності бюджетного фінансування, перерахувати Підряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання на строк до 3 місяців з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі до 30 % вартості річного обсягу робіт в межах державного фінансування на 2018 рік - 1 400 000,00 грн. (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 233 333,33 грн.; в межах державного фінансування на 2019 рік - 5 450 000,00 грн. (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 1 090 000,0 грн. за рахунок загального фонду 1 450 000,00 грн.(один мільйон чотириста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) та за рахунок спеціального фонду 4 000 000,00 грн. (чотири мільйони грн. 00 коп.). Виплата авансу здійснюється поетапно: березень 1 450 000,00 грн., квітень 2 800 000,00 грн, та травень 1 200 000,00 грн. на строк до трьох місяців з моменту одержання авансу.
Попередня оплата здійснюється замовником шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетні рахунки, відкриті на ім'я Підрядника в органах Казначейства, з подальшим використанням зазначених коштів Підрядником на цілі, визначені цим договором».
Як стверджується позивачем та підтверджується матеріалами справи відповідно до умов вищевказаної додаткової угоди позивачем було перераховано ФОП Шевчуку Ю.В.: платіжним дорученням № 9027 від 26.03.2019 р. кошти в сумі 1450000,00 грн та платіжним дорученням № 9148 від 05.04.2019 р. кошти в сумі 2800000,00 грн. (платіжне доручення проведено УДКСУ 09.04.2019 р.)
Позивач зауважує, що відповідно до п 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764 визначено, що «Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.»
Відповідно до укладеної додаткової угоди визначено «Підрядник підтверджує використання коштів отриманої попередньої оплати завіреними копіями та оригіналами накладних на придбання матеріалів, конструкцій виробів (оригінали накладних повертаються). По закінченні вказаного терміну Підрядник повертає невикористані суми авансу на розрахунковий рахунок Замовника. Порядок здійснення розрахунків проводиться у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт І послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та Постанови КМУ № 1764 від 27 грудня 2001 р. «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва».
Підрядник звітує про використання коштів попередньої оплати шляхом надання Замовникові актів виконаних робіт (типової форми КБ-2В) та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (типової форми КБ-3) з додаванням до них документів, що підтверджують використання коштів попередньої оплати для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів».
Відповідно до зазначеного кінцевий строк звітування (відповідно і його використання) про використання коштів авансу та у випадку його не використання визначено 10.07.2019 р. (тримісячний строк після оплати 09.04.2019 р.).
Позивач зазначає, що в період з травня по червень 2019 р. відповідачем було частково надано акти виконаних робіт для забезпечення погашення авансу, а саме:
Акт приймання виконаних робіт № 35 за квітень 2019 р. від 02 травня 2019 року погашено авансовий платіж в розмірі - 566 006,44 грн;
Акт приймання виконаних робіт №36 за червень від 06.06.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 32206,58 грн;
Акт приймання виконаних робіт №37 за червень від 26.06.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 851800,78 грн;
Акт приймання виконаних робіт №38 за червень від 26.06.2019 року погашено авансовий платіж в розмірі - 45746,84 грн.
09.07.2019 р. за вихідним №33/11-411 з метою повернення коштів МРЦ МВС України «Південний Буг» було надіслано на адресу відповідача вимогу на суму 2 754 239,36 грн. , яка залишена без задоволення.
Позивач вказує, що 29.07.2019 р. відповідачем було подано акти приймання виконаних будівельних робіт для забезпечення погашення авансового платежу, а саме:
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 39 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 861546,21 грн;
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 40 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 14722,89 грн;
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 41 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 5431,18 грн;
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 42 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 552681,62 грн;
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 43 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 113189,96 грн;
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 44 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 917249,3 грн;
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 45 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 173458,14 грн;
Акт приймання виконаних будівельних робіт № 46 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 136130,68 грн.
Відповідно до п 7.1. договору № 517 За порушення строків усунення дефектів або відхилень від проектно-кошторисної документації згідно зауважень і приписів Замовника і проектної організації, або термінів освоєння авансу, Підрядник сплачує Замовнику за кожен день прострочки пеню, розмір якої обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідально до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до зазначених приписів договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 51990,98 грн із розрахунку 20 днів прострочення освоєння платежу в період з 10.07.2019 року по 29.07.2019 р.
Відповідач проти позову заперечує, а саме зазначає, що чинні нормативні правові акти визначають, термін використання «авансу», а не визначають терміни протягом якого строку має бути подано звіт про його використання шляхом надання Замовникові актів виконаних робіт (типової форми КБ-2В) та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (типової форми КБ-3). Також діючі нормативно правові акти не визначають які документи мають бути наданні на підтвердження використання авансу. У зв'язку з даною прогалиною в законодавстві відповідно до приписів п 2. ст. 6 Цивільного кодексу України, а саме «Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.» було укладено додаткову угоду №3 в якій визначено, що Підрядник підтверджує використання коштів отриманої попередньої оплати завіреними копіями та оригіналами накладних на придбання матеріалів, конструкцій виробів (оригінали накладних повертаються). Тому на твердження відповідача підтвердженням використання авансу є накладні, які надані суду на дослідження.
Також зазначеною вище додатковою угодою визначено, що Підрядник звітує про використання коштів попередньої оплати шляхом надання Замовникові актів виконаних робіт (типової форми КБ-2В) та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (типової форми КБ-3) з додаванням до них документів, що підтверджують використання коштів, але в додатковій угоді не визначено протягом якого строку підрядник має відзвітувати про використання коштів.
Відповідно до п 7.1. укладеного між відповідачем та позивачем договору № 517 за порушення строків усунення дефектів або відхилень від проектно-кошторисної документації згідно зауважень і приписів Замовника і проектної організації, або термінів освоєння авансу, Підрядник сплачує Замовнику за кожен день прострочки пеню, розмір якої обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідально до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
При цьому відповідно до зазначених у попередньому абзаці приписів договору відповідальність у вигляді нарахування штрафних санкцій (пені) наступає у випадку порушення термінів освоєння авансу.
Враховуючи наведене відповідач вважає, що позивачем у позовній заяві не надано докази порушення останнім термінів освоєння авансу. Оскільки відповідач вважає, що вчасно та в повному обсязі було закуплено будівельні матеріали для забезпечення належного будівництва та забезпечення виконання умов договору в повному обсязі.
Відповідачем зазначено, що в якості доказів вчасного освоєння авансу надано видаткові накладні на придбання матеріалів для виконання договірних зобов'язань за договором.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а тому спірні правовідносини регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом було встановлено, що додатковою угодою № 3 від 25.03.2019 р. до основного договору визначено, що «Замовник може, при наявності бюджетного фінансування, перерахувати Підряднику аванс для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів і обладнання на строк до 3 місяців з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі до 30 % вартості річного обсягу робіт в межах державного фінансування на 2018 рік - 1 400 000,00 грн (один мільйон чотириста тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 233 333,33 грн; в межах державного фінансування на 2019 рік - 5 450 000,00 грн (п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 1 090 000,0 грн за рахунок загального фонду 1 450 000,00 грн (один мільйон чотириста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) та за рахунок спеціального фонду 4 000 000,00 грн (чотири мільйони грн. 00 коп.). Виплата авансу здійснюється поетапно: березень 1 450 000,00 грн, квітень 2 800 000,00 грн, та травень 1 200 000,00 грн на строк до трьох місяців з моменту одержання авансу.
Попередня оплата здійснюється замовником шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетні рахунки, відкриті на ім'я Підрядника в органах Казначейства, з подальшим використанням зазначених коштів Підрядником на цілі, визначені цим договором».
Як підтверджується матеріалами справи відповідно до умов вищевказаної додаткової угоди позивачем було перераховано ФОП Шевчук Ю.В.: платіжним дорученням № 9027 від 26.03.2019 р. кошти в сумі 1450000,00 грн та платіжним дорученням № 9148 від 05.04.2019 р. кошти в сумі 2800000,00 грн (платіжне доручення проведено УДКСУ 09.04.2019 р.).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було підтверджено використання частини авансу у розмірі платіжним дорученням № 9027 від 26.03.2019 р. кошти в сумі 1450000,00 грн, відтак в цій частині спір між сторонами з приводу використання авансу відсутній.
Натомість спір стосується коштів у розмірі на суму сплачених платіжним дорученням № 9148 від 05.04.2019 р. в сумі 2 800 000,00 грн.
З аналізу умов договору в цілому, та додаткової угоди зокрема, вбачається, що останніми було обумовлено обставини настання у підрядника грошового зобов'язання - обов'язку з освоєння авансового платежу, а в разі протилежного обов'язку з повернення попередньої оплати.
Таким чином, для вирішення даного спору є необхідним вирішення питання чи було вчасно освоєно авансовий платіж в розмірі 2 800 000,00 грн відповідачем.
Суд зазначає, що відповідно до п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764 визначено, що «Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.»
Відповідно до укладеної додаткової угоди № 3 від 25.03.2019 р. визначено «Підрядник підтверджує використання коштів отриманої попередньої оплати завіреними копіями та оригіналами накладних на придбання матеріалів, конструкцій виробів (оригінали накладних повертаються). По закінченні вказаного терміну Підрядник повертає невикористані суми авансу на розрахунковий рахунок Замовника. Порядок здійснення розрахунків проводиться у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт І послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» та Постанови КМУ № 1764 від 27 грудня 2001 р. «Про затвердження порядку державного фінансування капітального будівництва».
Підрядник звітує про використання коштів попередньої оплати шляхом надання Замовникові актів виконаних робіт (типової форми КБ-2В) та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (типової форми КБ-3) з додаванням до них документів, що підтверджують використання коштів попередньої оплати для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів».
Суд дійшов висновку, що відповідно до зазначеного кінцевий строк звітування (відповідно і його використання) про використання коштів авансу та у випадку його не використання визначено 10.07.2019 р. (тримісячний строк після оплати 09.04.2019 р.).
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем надано як доказ освоєння авансового платежу згідно платіжного доручення № 9148 від 05.04.2019 р. на суму 2 800 000,00 грн видаткові накладні (а.с. 175-206).
Суд дослідивши дані докази зазначає, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).
Відтак, належним доказом, який містить відомості про господарську операцію є первинний документ. При цьому, господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Враховуючи викладене, лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт надання послуг, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.
Разом з цим надані відповідачем видаткові накладні, на які посилається останній як доказ виконання умов договору в частині освоєння авансового платежу не містять необхідних реквізитів для визнання такого доказу первинним документом, оскільки неможливо встановити зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Отже дані документи не є тими доказами, що підтверджують отримання відповідачем матеріалів від контрагентів залучених останнім для виконання замовлення позивача та не свідчить про виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, видаткові накладні не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджують здійснення відповідачем господарської операції та отримання матеріалів для виконання зобов'язань перед позивачем, а саме освоєння авансового платежу, згідно договору №517 від 17.08.2018р та додаткової угоди.
За наведених обставин суд вважає, що відповідачем не доведено виконання договірних зобов'язань, оскільки такі твердження відповідача спростовуються вищенаведеними доказами по справі.
Разом з тим, як уже зазначалось судом Підрядник звітує про використання коштів попередньої оплати шляхом надання Замовникові актів виконаних робіт (типової форми КБ-2В) та довідок про вартість виконаних робіт та витрат (типової форми КБ-3) з додаванням до них документів, що підтверджують використання коштів попередньої оплати для придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів».
В матеріалах справи містяться Акти приймання виконаних будівельних робіт № 39 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 861546,21 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 40 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 14722,89 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 41 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 5431,18 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 42 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 552681,62 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 43 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 113189,96 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 44 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 917249,3 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 45 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 173458,14 грн; Акт приймання виконаних будівельних робіт № 46 від 29.07.2019 р. погашено авансовий платіж в розмірі - 136130,68 грн, які підтверджують погашення авансу згідно платіжного доручення № 9148 від 05.04.2019 р. на суму 2 800 000,00 грн.
Суд робить висновок, що освоєння авансового платежу відбулось 29.07.2019 р.
Згідно з пунктами 98, 99 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, оплата за виконанні роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийнятих замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконаних робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовнику авансу з визначенням порядку його використання. Розрахунку за виконанні роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконанні роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх.
Відповідно до п 7.1. договору № 517від 17.08.2018 р за порушення строків усунення дефектів або відхилень від проектно-кошторисної документації згідно зауважень і приписів Замовника і проектної організації, або термінів освоєння авансу, Підрядник сплачує Замовнику за кожен день прострочки пеню, розмір якої обчислюється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до зазначеного нарахована відповідачу пеня в розмірі 51 990,98 грн із розрахунку 20 днів прострочення в період з 10.07.2019 року по 29.07.2019 р. є правомірною та обґрунтованою та підтверджується матеріалами справи.
Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", розрахунки заявленої до стягнення пені судом не виявлено помилок.
У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
З огляду на все викладене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.
Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
02.12.2019 р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Шевчука Юрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Медичного реабілітаційного центру МВС України "Південний Буг" (вул. Шевченка,25, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000, код ЄДРПОУ 08733794 ) пеню в розмірі 51 990, 98 грн та витрати на сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 10 грудня 2019 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Шевченка,25, м. Хмільник, Вінницька обл., 22000)
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1)