28 листопада 2019 р.Справа № 440/182/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.,
за участю представника третьої особи Масло А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Комунар" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, місце складання м. Полтава, повний текст складено 11.09.19 року по справі № 440/182/19
за позовом ОСОБА_1
до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області третя особа Приватне підприємство "Комунар"
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати рішення 26 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 12.12.2018 про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами села Стефанівщина Великобагачанського району Полтавської області та надати їй такий дозвіл.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на неправомірну відповідача, що перешкоджає в реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача залучено Приватне підприємство "Комунар".
В поясненнях Приватним підприємством "Комунар" вказано, що ОСОБА_1 бажає отримати у власність земельну ділянку площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5320285000:00:001:1144 загальною площею 10,4305 га, що незаконно вибула з володіння ПП "Комунар". Зауважує, що дана земельна ділянка згідно з Державним актом на право колективної власності на землю була передана КСП "Комунар", яке 11.02.2000 було реорганізовано у Приватне підприємство "Комунар" (а.с. 75-80).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 440/182/19 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Приватне підприємство "Комунар" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення 26 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 12.12.2018 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ".
Зобов'язано Великобагачанську селищну раду Великобагачанського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами села Стефанівщина Великобагачанського району Полтавської області.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Третя особа, Приватне підприємство "Комунар" не погодилось із рішенням суду та подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказувало, що форма рішень селищної ради не дає підстави важати, що селищна рада не розглянула це питання по суті, а у даному випадку неприйняття рішення має розглядатись як відмова у задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою, просило суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 звернулася до Великобагачанської селищної ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами села Стефанівщина на адміністративній території Великобагачанської селищної ради.
Рішенням 25 сесії 7 скликання Великобагачанської селищної ради від 19.11.2018 за результатами поіменного голосування по заяві ОСОБА_1 рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність вирішено вважати неприйнятим (а.с. 14).
27.11.2018 позивач повторно звернулася до Великобагачанської селищної ради з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами села Стефанівщина на адміністративній території Великобагачанської селищної ради (а.с. 9).
12.12.2018 26 сесією 7 скликання Великобагачанської селищної ради за результатами поіменного голосування по заяві ОСОБА_1 рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність знову вирішено вважати неприйнятим (а.с. 13).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв за результатами розгляду заяви позивача жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орган місцевого самоврядування повинен прийняти одне з таких рішень: надати дозвіл розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовити у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При цьому, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його наданні є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень органу місцевого самоврядування в розумінні вищенаведених положень, а таке рішення відповідач не приймав.
Як підтверджено матеріалами справи, рішенням суб'єкта владних повноважень про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність знову вирішено вважати неприйнятим.
Проте, колегія суддів вказує, що вказане рішення за змістом та формою не може вважатися «відмовою» у розумінні статті 118 Земельного кодексу України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 9 КАС України установлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення, яке передбачено статтею 118 Земельного кодексу України, то належним способом захисту прав позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами села Стефанівщина Великобагачанського району Полтавської області.
При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду питання належності права власності бажаної позивачем земельної ділянки, так як рішення по суті заяви позивача уповноваженим органом не прийнято, а тому вирішення спору в даному випадку є передчасним.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 у справі № 440/182/19 відсутні.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Комунар" залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року по справі № 440/182/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 09.12.2019 року