03 грудня 2019 р.Справа № 480/1099/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Бидюкова Д. В.,
представника відповідачів - Ольховик В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року (головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, повний текст складено 23.09.19 року) по справі № 480/1099/19
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Сумській області , Департаменту патрульної поліції
про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в Сумській області ДПП» №10 від 05.02.2019 р.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з'ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що ним не вчинено дисциплінарного проступку, оскільки отримавши наказ безпосереднього керівника він перебував за межами міста, а тому не мав можливості своєчасно прибути до місця служби, а також в цей день у нього був вихідний. Крім того, судом не встановлено обставин необхідності виклику позивача 01.12.2018 р. до Управління патрульної поліції в Сумській області, а також наявності конфлікту інтересів, зокрема щодо особи, яка склала рапорт про вчинення позивачем проступку та була головою комісії, що проводила службове розслідування.
Управління патрульної поліції в Сумській області, Департамент патрульної поліції (далі - відповідачі) не надали відзиви на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник відповідачів заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 проходить службу органах поліції України та з 30.12.2016 р. обіймає посаду командира батальйону управління патрульної поліції в м. Суми, що підтверджується наказом Департаменту патрульної поліції № 370 о/с (а.с.133 - 138).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України " Про затвердження Указу Президента України " про введення воєнного стану в Україні" № 2630-VII від 26.11.2018 р., з 26.11.2018 р. до 26.12.2018 р. введено в Україні воєнний стан, воєнний стан введено, зокрема у Сумській області.
Наказом Національної поліції України від 25.11.2018 р. № 1081, з 26.11.2018 р. до особливого розпорядження особовий склад Національної поліції переведено на посилений варіант службової діяльності (а.с. 161 - 163).
26.11.2018 р. наказом Департаменту патрульної поліції № 5264 весь особовий склад переведено до особового розпорядження на посилений варіант службової діяльності та наказано територіальним (відокремленим) підрозділам Департаменту патрульної поліції, зокрема, ужити заходів щодо посилення охорони адміністративних будівель органів та підрозділів Національної поліції, посилити добові наряди чергових частин, забезпечити чергування поліцейських у кількості, необхідній для виконання поставлених службових завдань, спільно з Головним управлінням Національної поліції України розгорнути (за необхідності) додаткові контрольно - пропускні пункти, маршрути та пости, тощо згідно з типовими планами або залежно від обстановки, що склалась (а.с. 159 - 160).
01.12.2018 р. заступник начальника управління - начальник відділу чергової служби управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_5 віддав усну вказівку заступнику командира батальйону капітану поліції ОСОБА_6 щодо виклику ОСОБА_1 для вирішення першочергових завдань, що стосуються роботи батальйону.
01.12.2019 р. о 19.30 год ОСОБА_1 зателефонував своєму безпосередньому керівнику та повідомив, що не прибуде за місцем несення служби, оскільки перебуває за межами міста Суми в свій вихідний день та згідно графіку несення служби йому заступати на службу 02.12.2018 р. о 06 год 30 хв. і після нічної зміни він фізично не зможе виконувати обов'язки на денній зміні.
01.12.2018 р. заступником начальника управління - начальником відділу чергової служби Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5 складено рапорт на ім'я начальника Управління патрульної поліції в Сумській області про невиконання ОСОБА_1 наказу безпосереднього керівника прибути до Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції для вирішення службових питань (а.с. 22).
02.01.2019 р. заступником начальника управління - начальником відділу чергової служби Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5 складено на ім'я начальника Управління патрульної поліції в Сумській області доповідну записку по факту можливого порушення службової дисципліни працівником Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції (а.с. 21).
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника управління патрульної поліції в Сумській області від 02.01.2019 № 01 з метою перевірки за фактом можливого порушення службової дисциплінки командиром батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшими лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що виразилося у невиконання наказу безпосереднього керівника 01.12.2018р призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію у складі: голови комісії заступника начальника управління- начальнику відділу чергової служби управління патрульної поліції в Сумській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5.; членів комісії старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , старшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної в Сумській області; майора поліції ОСОБА_7 начальника сектору кадрового забезпечення УПП в Сумській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8, старшого юрисконсульта УПП в Сумській області. (а.с.28).
Дисциплінарною комісією встановлено факт порушення позивачемп.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" , п.4 ч.3 ст.1, ч.1,2 ст.5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилося у вчинені дисциплінарного проступку у невиконання усного наказу 01.12.2018р. свого безпосереднього керівника, про що складено висновок службового розслідування від 04.02.2019р. (а.с.178-187).
Також дисциплінарною комісією у висновку рекомендовано за вчинення дисциплінарного проступку командира батальйону УПП в Сумській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
05.02.2019 р. до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення пп. 1,2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 4 ч. 3 ст.1, ч.ч. 1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, про що начальником Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції винесено наказ № 10 (а.с. 20).
Позивач, не погоджуючись з наказом відповідача від 05.02.2019 р., звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення дисциплінарного проступку є доведеним, наказ відповідачем прийнято у порядку та спосіб, встановлені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини, інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть, зокрема дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського , зокрема безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
Частинами 1, 2 ст.5 Дисциплінарного статуту установлено, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Частина 1 статті 7 Дисциплінарного статуту передбачає, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
З аналізу викладених норм слідує, що накладенню дисциплінарного стягнення передує службове розслідування, прийняття рішення про його проведення належить до дискреційних повноважень керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності має бути повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з'ясування фактичних обставин вчинення дисциплінарного правопорушення та визначення ступеня вини.
Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 р. № 893 (далі - Порядок № 893) визначено процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Згідно з п.1 розділу ІІ Порядку № 893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту начальник призначає службове розслідування з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач жодним чином не заперечував факту обізнаності із введенням військового стану в Сумскій області, з наказами Національної поліції, а також наказом безпосереднього керівника від 01.12.2018р.
Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що 01.12.2018 старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не виконав усний наказ свого безпосереднього керівника від 01.12.2018р. негайно прибути до місця служби. Зазначений наказ було доведено до відома позивача, проте останній його не виконав, до місця служби не прибув.
Судом встановлено, що під час проведення службового розслідування відповідачем були відібрані письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він підтверджував про ознайомлення його з наказом керівника від 01.12.2018р. прибути до служби, та зазначав про не можливість виконати наказ з підстав перебування за межами міста, пояснення ОСОБА_4 , який підтверджував, що 01.12.2018р. за усною вказівкою керівника ОСОБА_5 телефонував позивачу та передав інформацію про термінове прибуття до місця служби, пояснення ОСОБА_6 , якому керівник ОСОБА_5 надав наказ про виклик на робоче місце ОСОБА_1 , також враховані посадові інструкції командира батальйону УПП в Сумській області, заступника начальника управління- начальника відділу чергової служби Управління ПП в Сумській області, службова характеристика позивача, його послужний список, а також притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (т. 1 а.с. 133-138).
Згідно службової характеристики позивач зарекомендував себе з посередньої сторони, зокрема не відзначається високою працездатністю та готовністю працювати у складних умовах, поступаючись особистими інтересами, допускає порушення службової дисципліни (т. 1 а.с. 157).
Колегія суддів зазначає, матеріалами службового розслідування не встановлено наявності поважних підстав не виконання позивачем наказу безпосереднього керівника.
Згідно п. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Отже, працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби, виконувати законні накази та розпорядження, зокрема, щодо порядку несення служби.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання наказу безпосереднього керівника. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Своєю чергою, адміністративний суд у силу вимог частини 3 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях.
Колегія суддів зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку безвідповідальне ставлення позивача в умовах військового стану до вимог наказів Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в Сумській області, необхідність організації несення служби в посиленому режимі, попередню поведінку позивача, ставлення до виконання службових обов'язків, тяжкості проступку, не узгоджується з принципами та суттю служби в Національній поліції України, а тому вважає, що відповідачем накладено на позивача дисциплінарне стягнення у виді догани правомірно, у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, та застосований вид стягнення є пропорційним (співмірним) із учиненими позивачем діяннями (бездіяльністю).
Доводи апелянта про не встановлення судом обставин необхідності виклику позивача 01.12.2018 р. до Управління патрульної поліції в Сумській області, не врахування, що 01.12.2018 р. у свій вихідний день позивач перебував за межами міста, а тому не мав можливості своєчасно прибути до управління, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 01.12.2018 р. у ОСОБА_1 дійсно був вихідним днем, що підтверджується графіком несення служби (т. 1 а.с. 40).
Проте, судова колегія зазначає, що характер роботи поліцейського є специфічним і таким, що передбачає, зокрема високий рівень почуття відповідальності не лише під час перебування поліцейського на службі, а й у неробочі дні. Крім того, суд враховує воєнний стан в Україні, зокрема в Сумській області та посилений варіант несення служби в цей період, а також посаду командира батальйону, яку обіймав позивач на той момент.
Згідно письмових пояснень відповідача, відповідно до п. 3 наказу ДПП від 26.11.2018 р. № 5246 УПП в Сумській області необхідно було разом з ГУНП в Сумській області розгорнути додаткові контрольно-пропускні пункти, маршрути та пости залежно від обстановки, що склалась у місті та області. Зазначене питання обговорювалось на спільній нараді 01.12.2018 р. в Сумському відділі поліції ГУНП в Сумській області, як зазначено свідком ОСОБА_5 . У зв'язку з наведеним виникла необхідність забезпечення керівництвом батальйону виставлення додаткових сил та засобів на контрольно-пропускних пунктах в м. Суми. У комплексі завдань із забезпечення посиленого варіанта несення служби, передбачається й установлення добового чергування керівництва, а тому оскільки заступник командира батальйону ОСОБА_6 ніс службу з 08:00 год до 20:00 год виникла необхідність виклику саме позивача для забезпечення добового чергування керівництва батальйону.
Доводи апелянта про не врахування судом, що 01.12.2018 р. будь-якої наради не проводилось в УПП в Сумській області, наказ був відданий для заступу на службу, а не для вирішення питань роботи батальйону, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, позивачем не заперечується факт отримання наказу від безпосереднього керівника, а зазначені ним обставини свідчать про незгоду з наказом керівника.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на нього обов'язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
Відповідно до ст.3 Дисциплінарного статуту начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.
Згідно ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.
Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника. Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.
У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.
Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач, будучи обізнаним із наказом керівника про прибуття до місця служби, зобов'язаний був виконати наказ та з'явитися на службу, про що доповісти своєму безпосередньому керівнику. У випадку незгоди з наказом позивач повинен був вчинити дії, передбачені Дисциплінарним статутом. Посилання позивача щодо не встановлення судом підстав виклику його 01.12.2018р. та відсутність в цей день будь-яких нарад, колегія суддів вважає такими, що свідчать про фактичну незгоду позивача із наказом безпосереднього керівника. Доказів вжиття позивачем заходів, передбачених законодавством у випадку не згоди з наказом керівника, судом не встановлено.
Проте, 01.12.2018 р. позивач наказ про прибуття до місця служби не виконав, дії, передбачені Дисциплінарним статутом, не вчинив. Зазначені позивачем доводи щодо не можливості виконати наказ з підстав перебування за межами міста у свій вихідний день, колегія суддів вважає такими, що не свідчать про незаконність наказу.
Щодо доводів апелянта про наявність конфлікту інтересів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції" потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ОСОБА_5 був безпосередньо зацікавленим в службовому розслідуванні, оскільки саме він звернувся з доповідною запискою про не виконання позивачем його усного наказу, а потім був головою дисциплінарної комісії.
Колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 1 розділу 2 Порядку № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Як встановлено судовим розглядом, 02.01.2019 р. наказом управління патрульної поліції в Сумській області ДПП № 1 призначено службове розслідування з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки за фактом порушення службової дисципліни позивачем. Проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії у складі: голова комісії - старший лейтенант поліції ОСОБА_5 , заступник начальника управління - начальник відділу чергової служби; члени комісії - старший лейтенант поліції ОСОБА_3, старший інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління; майор поліції ОСОБА_7, начальник сектору кадрового забезпечення; старший лейтенант поліції ОСОБА_8, старший юрисконсульт управління.
Відповідно до п. 1 розділу 7 Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
З наведеного вбачається, що рішення за результатами службового розслідування приймалося керівником установи, яким в даному випадку не є ОСОБА_5 , у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає будь-яких порушень під час службового розслідування, які б свідчили про необ'єктивність його проведення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що конфлікт інтересів передбачає наявність приватного інтересу, проте судовим розглядом не встановлено, що керівник позивача мав будь-який інтерес, зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з позивачем.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що за вчинення дисциплінарного проступку, яке виявилось у не виконанні позивачем наказу безпосереднього керівника, до позивача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2019 року по справі № 480/1099/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 09.12.2019 року