04 грудня 2019 р.Справа № 440/3106/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 02.10.19 року по справі № 440/3106/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , у якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення строків виплати пенсії за період з 25.11.10 по 31.10.11 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії; зобов'язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.10 у справі №2а-6792/10 за період з 25.11.10 по 31.10.11 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії та виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати він має право на компенсацію втрати частини доходів з огляду на несвоєчасну виплату відповідачем пенсії, нарахованої на виконання судового рішення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2019р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення строків виплати пенсії за період з 25 листопада 2010 року по 31 жовтня 2011 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року у справі №2а-6792/10 за період з 25 листопада 2010 року по 31 жовтня 2011 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії. У задоволенні позовних вимог в частині виплатити нарахованої компенсації відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України відмовлено. У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, подав апеляційну скаргу. В обгрнтування апеляційної скарги вказує , що відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у в'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Отже, твердження суду першої інстанції, що компенсація втрати частини доходів з огляду на несвоєчасну виплату позивачу пенсії має бути проведена за рахунок коштів державного бюджету суперечить вимогам чинного законодавства. Також, вказує , що встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист, тому вважає за необхідне зобов'язати відповідачу надати до суду звіт про виконання рішення суду
протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили. Вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування оскарженого судового рішення, тому просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року скасувати в частині відмови виплатити нарахованої компенсації відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України та в частині відмови встановлення судового контролю. В іншій частині залишити без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2019
року .
Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.10 у справі №2а-6792/10 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі у м. Полтаві щодо відмови здійснити перерахунок та виплатити державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 у розмірах, визначених ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та із застосуванням ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" по другій групі інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з виконанням приписів ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і провести виплату нарахованих сум. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.11.10 по другій групі інвалідності в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з виконанням приписів ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і провести виплату нарахованих сум .
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.07.12 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві залишено без задоволення, а постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.10 у справі №1622/2а-6792/10 - без змін.
На виконання судового рішення пенсійним органом здійснено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 25.11.10 по 31.10.11, а 19.06.19 проведено фактичну виплату пенсії за вказаний період у розмірі 60054,54 грн, що підтверджено копією виписки по картковому рахунку.
10.08.19 позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.10 у справі №2а-6792/10.
Листом від 19.07.19 №3324/Н-03 ГУПФ України в Полтавській області повідомило позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду, не передбачено.
Не погодившись з такою відповіддю суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що суму основної та додаткової пенсії, нарахованої на виконання постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27.12.10 у справі №2а-6792/10, ОСОБА_1 вчасно не виплачено, тобто у наявність у позивача наявне право на одержання компенсації за втрату частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, тому відмова ГУПФ України в Полтавській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, викладена у листі від 19.07.19 вих.№3324/Н-03, є протиправною.
При цьому , відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України , суд першої інстанції виходив з того , що джерелом здійснення пенсійних виплат ОСОБА_1 є кошти Державного бюджету України, суд дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів з огляду на несвоєчасну виплату позивачу пенсії має бути проведена за рахунок коштів державного бюджету. Також, судом першої інстанції відмовлено у встановленні судового контролю.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Правові відносини щодо виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (надалі - компенсація) регулюються Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III.
Відповідно до статті 6 цього Закону компенсацію виплачують за рахунок:
- власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
- коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
- коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Положення цієї статті передбачають різні джерела виплати компенсації.
Що стосується Пенсійного фонду України, то компенсації можуть виплачуватися як за рахунок коштів самого Фонду, так і за рахунок коштів, що спрямовуються на ці цілі з бюджету.
Проте , Закон № 2050-ІІІ не визначає, з яких саме джерел виплачуються ті чи інші компенсації. Це питання врегульовано іншими правовими актами.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» N 796-XII, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
З огляду на вищенаведене, джерелом виплати позивачу як пенсії, так і компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати є кошти Державного бюджету України.
Таким чином, нарахована позивачу сума компенсації втрати частини доходів з огляду на порушення термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року у справі №2а-6792/10 має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску.
Враховуючи наведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині виплатити нарахованої компенсації відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Колегія суддів зазначає , що а посилання пенсійного органу на обставину неприйняття Урядом України нормативно-правового акту, який регулює виплату пенсій за минулий період, не може бути підставою для обмеження права позивача в отриманні належної йому пенсії.
З приводу вимог позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто, зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами.
В даному випадку, необхідність зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення позивач обґрунтовує виключно власними припущеннями, а в ході судового розгляду справи судом не встановлено наявності жодних обставин, які б вказували на можливе ухилення відповідача від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для застосування положень ч. 1 ст. 382 КАС України .
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, підлягає скасуванню у зв'язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи, зміст апеляційної скарги містить виключно суб'єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, відповідно і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року по справі № 440/3106/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 09.12.2019 року