09 грудня 2019 року справа №360/1900/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 р. (повний текст складено 12 липня 2019 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/1900/19 (головуючий І інстанції суддя Є.О. Кисельова) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 02.05.2019 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати дії відповідача неправомірними, скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу для виходу на пенсію за вислугою років роботу на посаді тренера - викладача ДЮСШ в грудні 1989 року та в січні, лютому, березні 1990 року (4 місяці) та роботу у піонерському таборі «Дзержинець» на посаді викладача фізичного виховання у період з 01.06.1991 року по 31.08.1991 року (три місяці) та призначити йому пенсію за вислугою років (а.с. 4-6).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі № 360/1900/19 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугою років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 11.01.2019 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю стажу роботи за період роботи позивача на посаді тренера - викладача Старобільської дитячо-юнацької спортивної школи в грудні 1989 року та в січні - березні 1990 року та роботу у піонерському таборі "Дзержинець" на посаді викладача фізичного виховання у період з 01.06.1991 по 31.08.1991.
Зобов'язано Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (місцезнаходження: Луганська обл., Старобільський район, місто Старобільськ, кв. Дружби, 1а, ідентифікаційний код: 41246506) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за вислугою років, зарахувавши до стажу роботи, яка дає право на призначення пенсії відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_1 за грудень 1989 року та січень - березнь 1990 року на посаді тренера - викладача Старобільської дитячо-юнацької спортивної школи, та з 01.06.1991 по 31.08.1991 на посаді викладача фізичного виховання у піонерському таборі "Дзержинець", з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 08 жовтня 2018 року.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 125-129).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що період роботи на посаді керівника фізичного виховання у вищому навчальному закладі I-II рівнів акредитації не дає права на призначення пенсії за вислугу років. Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» також не передбачено зарахування строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно наданих документів стаж позивача складає 28 років 6 місяців 1 день, з яких стаж за вислугу років - 26 років 3 місяці, у зв'язку з чим управлінням правомірно було відмовлено в призначенні пенсії позивачу відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 28.11.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугою років (а.с. 44).
Рішенням Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 07.12.2017 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії позивачу.
08.10.2018 позивач також звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії, до якої згідно розписки-повідомлення надано такі документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; документи про місце проживання (реєстраціїї) особи; паспорт; трудові книжки серії НОМЕР_2 від 27.08.1991 та серії АТ-V від 25.07.1990; військовий квиток; довідки в підтвердження роботи ОСОБА_1 в Старобільській дитячо-юнацькій спортивній школі на посаді тренера в грудні 1989 року та в січні, лютому, березні 1990 року від 14.06.2017 № 35 та 01.11.2017 № 64; довідка про заробітну плату від 17.09.2018 № 565; довідка про заробітну плату від 19.09.2018 № 322 (а.с. 48-49).
17 жовтня 2018 року відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. 21 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю спеціального стажу, що дає право на цей вид пенсії та при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії.
03.01.2019 року позивач знов звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років (а.с. 80-81).
11.01.2019 Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області винесло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Підставою для прийняття такого рішення відповідачем вказано про неможливість зарахування до стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугою років, як працівнику освіти, а саме: періоду роботу з 18.07.1990 по 21.09.1990 в управлінні механізації треста «ЛенаБАМстрой» в якості інструктора зі спорту; періоду роботи з 01.06.1991 по 31.08.1991 в піонерському таборі «Дзержинець» в якості викладача фізкультури (а.с. 82-84).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 812/367/18 було скасоване рішення пенсійного органу від 07.12.2017 року, тому у відповідача не було правових підстав приймати уточнене рішення, бо нема чого було уточнювати. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.
Натомість, рішення у справі № 812/367/18 залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За змістом статті 3 Закону № 1788 право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 7 Закону № 1788 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51 Закону № 1788).
За визначенням статті 52 Закону № 1788 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Пунктом "е" статті 55 Закону № 1788 передбачено, що (у редакції, що діяла на день звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема…:
з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців;
з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років;
з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців;
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років…
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення:
які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;
1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:
50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;
50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;
51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;
51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;
52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;
52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;
53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;
53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;
54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;
54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;
55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (далі - постанова КМУ № 909).
Розділом 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, окреслено, що до закладів освіти відносяться:
- загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи;
- міжшкільні навчально-виробничі комбінати;
- дитячі будинки, дитячі трудові та виховно-трудові колонії, дитячі приймальні пункти і приймальники-розподільники для неповнолітніх, логопедичні пункти і стаціонари, школи-клініки;
- вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади;
- дошкільні навчальні заклади всіх типів;
- позашкільні навчальні заклади;
- бібліотеки;
- дитячі клініки, поліклініки, лікарні, санаторії, диспансери, будинки дитини, дитячі відділення в лікарнях, санаторіях, диспансерах і установах для виконання покарань.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону № 1788).
Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач вже звертався до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування рішення відповідача від 07.12.2019 року, яким відмовлено позивачу в задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю необхідного стажу, передбаченого п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підставою для прийняття такого рішення відповідачем було вказано про неможливість зарахування в стаж роботи, необхідний для призначення пенсії, строк перебування на строковій військовій службі, строк роботи на посаді тренера в дитячо-юнацькій спортивній школі та строк роботи на посаді фізрука в піонерському таборі «Дзержинського».
Луганським окружним адміністративним судом від 24 травня 2018 року встановлено, що трудовою книжкою позивача підтверджено факт роботи позивача у закладах освіти на посаді викладача, тобто у позивача є в наявності необхідний стаж, передбачений п. «е» ст. 55 Закону № 1788, який дає підстави для призначення пільгової пенсії.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року залишено без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 року та набрало законної сили.
Разом з тим, відповідач 17 жовтня 2018 року та 11.09.2019 року відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю спеціального стажу, що дає право на цей вид пенсії.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що приймаючи спірне рішення він діяв правомірно.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись 308, 311, 315, п. 1 ч. 1 ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 р. у справі № 360/1900/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повне судове рішення складено 9 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко