04 грудня 2019 року справа №200/7374/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Кравченко О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 р. (повне рішення судом складено 5 серпня 2019 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/7374/19-а (головуючий І інстанції суддя Кониченко О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Краснолиманська” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою “ПС” від 06.03.2019 року №021544507,
Позивач 07 квітня 2019 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за формою “ПС” від 06.03.2019 року № 021544507 (а.с. 4-6).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача та вирішено питання судових витрат (а.с. 113-116).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Донецькій області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відносини, які виникають у сфері справлення податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцією контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів передбачено нормами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача до судового засідання не з'явився.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальність “Краснолиманське” зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 32281519 (а.с. 7).
Відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ “Краснолиманське” щодо своєчасності подання податкових декларацій з рентної плати за 3 квартал 2014 - 3 квартал 2017 року, за результатами чого складено акт № 66/05-99-45-07/32281519 від 01.02.2019 року.
Згідно висновків акту перевірки вказано на несвоєчасність подання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами за 3 квартал 2014 - 3 квартал 2017 року, що є порушенням вимог п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.49.18.2, п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України (а.с. 9-10).
Позивач, не погоджуючись за висновками акту перевірки, направив на адресу відповідача заперечення від 14.02.2019 року за № 26/3, які, згідно відповіді від 28.02.2019 року за № 17406/10/05-99-45-07, залишенні без задоволення (а.с. 11-12).
За підсумками акту перевірки року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року № 0021544507 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 2210 грн. (а.с. 8).
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач направив скаргу до Державної фіскальної служби від 20.03.2019 року за № 45/1, яка, згідно рішення від 11.05.2019 року за № 21640/6/99-99-11-06-01-25, залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с. 15-16, 18).
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо визначення позивачу штрафу за неподання декларацій з рентної плати, з огляду на відсутність у нього можливості фактичного розпорядження об'єктом оподаткування у спірному періоді через захоплення підприємства озброєними особами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Статтею 67 Конституції України покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
За унормуванням пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Приписами п.п. 16.1.3 п.16.ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
За змістом п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
У пункті 47.1 ст.47 Податкового кодексу України передбачена відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України).
Встановлено п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
П.п. 49.18.2 п.49.18 ст.19 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Окреслено п.п. 257.3.4 п.257.3 ст.257 Податкового кодексу України, що платник рентної плати до закінчення визначеного розділом ІІ цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки : з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації.
Відповідальність платника за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності передбачена п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, згідно якої за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки і збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не подано до контролюючого органу податкову звітність з рентної плати за користування надрами для видобутку корисних копалин за 4 квартал 2014 року - 3 квартал 2017 року.
У статті 1 Закону № 1669 зазначено, що період проведення антитерористичної операції є часом між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких віднесено м. Родинське.
Статтею 10 Закону № 1669-VII визначено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Вказана стаття не визначає перелік зобов'язань за невиконання або неналежне виконання яких особа звільняється від відповідальності. Разом з цим, Закон № 1669-VII спрямований на забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Отже, стаття 10 Закону України № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов'язань є наявність у такого суб'єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.
Настання форс-мажорних обставин для підприємства підтверджується Сертифікатами ТПП України від 04.11.2014 р. № 1348, від 01.12.2014 р. № 2024, якими встановлені обставини непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, а також при здійсненні господарської діяльності на території м. Родинське Донецької області (Державне підприємство “Краснолиманська”) та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів, відповідно (а.с. 20-21).
Судом встановлено, що позивач згідно договорів оренди державного майна № 2742/2006 від 29.06.2006 р.. № 3503/2008 та № 3504/2008 від 28.08.2008 р., укладених з РВ Фонду державного майна України по Донецькій області, орендувало приміщення, розташовані на території ДП “ВК “Краснолиманська” з метою розміщення в них апарату управління, ГШО, тощо.
05.09.2014 р. невідомими озброєними особами відбулося збройне незаконне захоплення Державного підприємства “Вугільна компанія “Краснолиманська”, на території якого здійснювало свою господарську діяльність ТОВ “Краснолиманське” (була ї є контрольована українською владою територія).
Діяльність підприємства була повністю паралізована, повністю не контролювалися процеси, що забезпечують промислову безпеку вугледобувного підприємства, припинені подання будь-якої звітності та відрахування до місцевого та державних бюджетів.
За фактами захоплення невстановленими особами 05.09.2014 р. адміністративних будівель ДП “ВК “Краснолиманська” та ТОВ “Краснолиманське”, а також заволодіння чужим майном шляхом обману у великих розмірах 11.09.2014 року відкрито кримінальне провадження №12014050000000546. На теперішній час досудове розслідування якого проводиться першим слідчим відділом СУ прокуратури Донецької області. У цьому провадженні ТОВ “Краснолиманське” має процесуальний статус потерпілого, що підтверджується листом слідчого ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області Білика В.О. від 25.10.2016 р. № 17/1-546 вих-16 (а.с. 22).
Сертифікатом № 8127 про форс-мажорні обставини від 08.05.2018 року засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов'язку позивача подавати податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року - жовтень 2017 року у термін до 20.10.2014 року….20.11.2017 року відповідно до п. 102.6 - 102.7 ст. 102 Податкового кодексу України, наказу ТОВ «Краснолиманське» від 03.10.2014 року № 187к про встановлення простою, від 01.11.2017 року № 1 про часткове поновлення господарської діяльності, листа прокуратури Донецької області від 25.10.2016 року № 17/1-546, які унеможливили його виконання у зазначений термін (а.с. 21).
З матеріалів справи вбачається, що позивач офіційно повідомляв Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС та ДФС України листами від 16 жовтня 2014 року № 01/10-04, від 27 березня 2015 року, від 16 жовтня 2014 року № 01/10-03 від 20.04.2015 №04-20/2 про факти озброєного нападу та захоплення майна підприємства.
Також позивач повідомив про ці обставини Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області листом від 16 жовтня 2014 року № 01/10-03 (а.с. 87-98).
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що фактично у період часу з 01.10.2014 року позивач не проводив ніякої фінансово - господарської діяльності і це підтверджено виданням наказів про простой та можливість часткового поновлення господарської діяльності підприємства з'явилася лише з 01 листопада 2017 р. завдяки припиненню протиправних дій у відношенні ТОВ “Краснолиманське” (а.с. 23 - 62).
Пунктом 4 податкової декларації з рентної плати, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 р. № 719 передбачено, що податкове зобов'язання з рентної плати за звітний період включає в себе користування надрами для видобування корисних копалин.
У 9 рядку розрахунку з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, який є додатком до податкової декларації з рентної плати, зазначається величина об'єкта оподаткування.
Об'єктом оподаткування, відповідно до розрахунку, є обсяг видобутої корисної копалини.
Також, за визначенням п. 252.3 ст. 252 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, приведеної у відповідність із стандартом, встановленим галузевим законодавством, до якої належать, зокрема обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України. її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною.
За приписами п. 49.2 ст. 49 Податкового України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Таким чином, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язок платника податку щодо подання податкових декларацій, в тому числі з рентної плати, виникає лише в тому випадку, коли в звітному періоді наявний об'єкт оподаткування.
У зв'язку з тим, що підприємство було захоплено озброєними особами з видаленням всіх робітників з території підприємства, ТОВ “Краснолиманське” вимушено було призупинити господарську діяльність з видобування корисних копалин, у зв'язку з чим наказом директора підприємства від 03.10.2014 р. № 187к було встановлено простій підприємства, термін якого неодноразово продовжувався відповідними наказами (копії яких наявні в матеріалах справи) (а.с. 23-62).
Тобто, у зв'язку з тим, що підприємство у період з 01.10.2014 р. по 01.11.2017 р. перебувало під діями форс-мажорних обставин, та не здійснювало свою господарську діяльність з видобування корисних копалин, звітність з рентної плати за 3 квартал 2014 - 3 квартал 2017 року підприємством не подавалась.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, про наявність законних підстав для задоволення позову.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), що суд апеляційної інстанції застосував до матеріалів зведеного виконавчого провадження.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення від 06.03.2019 року № 021544507, він діяв правомірно.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області за формою “ПС” від 06.03.2019 року № 021544507 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 р. у справі № 200/7374/19-а - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.
Колегія суддів Г.М. Міронова
Т.Г. Арабей
А.В. Гайдар