ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2019 року № 826/8571/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
31 травня 2018 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський»), в якій, з урахуванням прийнятих судом в підготовчому судовому засіданні уточнених позовних вимог, просять:
- визнати дії Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення позивача до Переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми за Договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 25 квітня 2016 року №980-032-000002590, номер рахунку НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 на суму 35615,81 грн, - протиправним;
- визнати протиправним дії Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» щодо невключення позивача до Переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми за Договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 17 травня 2016 року №980-085-000000683, номер рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 на суму 50035,53 грн, - протиправними;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 , як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за Договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 25 квітня 2016 року №980-032-000002590, номер рахунку НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 на суму 35615,81 грн;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду додаткову інформацію стосовно ОСОБА_3 , як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за Договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 17 травня 2016 року №980-085-000000683, номер рахунку НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 на суму 50035,53 грн.
Підставою для звернення з позовною заявою стало незаконне, на думку позивачів, невнесення інформації про них до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотанням представника позивача, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та частини дев'ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає про правомірність дій щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на виплату гарантованої суми відшкодування коштів за договором банківського вкладу, оскільки правочин з перерахування коштів позивачу є нікчемним, а грошові кошти на рахунку позивача не є банківським вкладом.
Фонд, посилаючись на Закон України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) надав письмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що він затверджує реєстр вкладників виключно на підставі Переліку рахунків, складеного та наданого Уповноваженою особою Фонду. При цьому Фонд вказує на те, що в даних правовідносинах кошти позивача були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця, тому в даному випадку позивач не може бути прирівняний до вкладника проблемного банку.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані представником позивача в підготовчому судовому засіданні, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.
В ПАТ «Банк Михайлівський» на ім'я ОСОБА_1 відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 , а на ім'я ОСОБА_2 відкритий поточний рахунок № НОМЕР_2 .
25 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір №980-032-000227487, предметом якого є передача позивачем вказаному товариству у власність грошових коштів в розмірі 35000 грн, в порядку та на строк, передбачені цим Договором, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти позивачу ти виплатити проценти, в порядку та на умовах встановлених цим Договором (стаття 1).
17 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір №980-085-000240898, предметом якого є передача позивачем вказаному товариству у власність грошових коштів в розмірі 50000 грн, в порядку та на строк, передбачені цим Договором, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти позивачу ти виплатити проценти, в порядку та на умовах встановлених цим Договором (стаття 1)
Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 35000 грн з призначенням платежу: «повернення коштів згідно з договором №980-032-000227487 від 25 квітня 2016 року».
Також, згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 615,81 грн з призначенням платежу: «оплата процентів по договору №980-032-000227487 від 25 квітня 2016 року».
Згідно виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 50000 грн з призначенням платежу: «повернення коштів згідно з договором №980-085-000240898 від 17 травня 2016 року», та 35,53 грн з призначенням платежу: «оплата процентів по договору №980-085-000240898 від 17 травня 2016 року».
У той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» від 23 травня 2016 року №812, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23 травня по 22 червня 2016 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22 липня 2016 року включно.
У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01 вересня 2016 року №1702 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05 вересня 2016 року включно.
На офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 18 липня 2016 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський».
Не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах гарантованої суми, та власне на підставі повідомлення про визнання правочину нікчемним, в межах передбаченого КАС України шестимісячного строку позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Частина перша статті 26 Закону №4452-VI передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону №4452-VI передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону №4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина шоста статті 27 Закону №4452-VI визначає, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення (на час вирішення спору) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр / Реєстр переказів» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Як вбачається з відзиву відповідача, підставою для невключення позивачів до Переліку вкладників слугувало те, що наказом Уповноваженої особи ПАТ «Банк Михайлівський» від 01 червня 2016 року №42/3 затверджені результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі і договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі і договорів) , що є нікчемними, викладені в Акті №3 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі і договорів), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів.
Між тим, відповідач зазначає, що договора між позивачами та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є двосторонніми та по своїй суті не є вкладом згідно Закону №4452-VI, а відтак, на думку відповідача, гарантії даного Закону не поширюються на ситуацію з позивачами, а кошти, зараховані 19 травня 2016 року на рахунки позивачів не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжні операції з повернення фінансовою компанією коштів позивачам не має жодного відношення до банківського вкладу, а відтак підстави для задоволення позову - відсутні.
Аналізуючи вищевикладені твердження відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною другою статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина третя статті 38 Закону №4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Між тим, суд зазначає, що фактично, Уповноважена особа Фонду визнала нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший. На дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації кошти, які позивач передав в позику ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» вже обліковувалися на рахунку позивача, відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» дострокового повернуло кошти позивачу, у відповідності до укладеного з позивачем договору та згідно норм чинного законодавства.
В розумінні статті 2 Закону №4452-VI позивачі є вкладниками Банку, а кошти, які надійшли 19 травня 2016 року для них як вкладників за договором банківського рахунку, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону №4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини перша, друга статті 1066 Цивільного кодексу України).
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 Цивільного кодексу України).
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша та друга статті 1068 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, перерахування коштів з рахунків ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки позивачів здійснено 19 травня 2016 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» та до прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення №812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», а також до прийняття рішення від 13 червня 2016 року №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахункові документи ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув права на кошти. ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань перед клієнтом.
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, згідно пункту 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що вчинені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Не надано також і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивачів або посадових осіб ПАТ «Банк Михайлівський» з приводу укладення договорів банківського рахунку.
Відповідачем також не надано доказів на підтвердження факту того, що дії посадових осіб ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» щодо перерахунку коштів на рахунок позивачів суперечать закону. Отже, доводи Уповноваженої особи щодо нікчемності транзакцій з перерахунку коштів з мотивів перерахування коштів на рахунки позивачів від іншої особи, не ґрунтуються на нормах законодавства.
Крім того, відповідачем не доведено, що укладення договору та перерахування коштів на рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Крім того, відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Щодо посилання відповідача на договір відступлення права вимоги між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (первісний кредитор), згідно з яким на користь ПАТ «Банк Михайлівський» відступлено права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий», що, на думку відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року №295/БТ змінами, суд зазначає наступне.
Між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договору відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність спірних операцій.
Водночас, суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року №826/1476/15, а саме:
«Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України та частина третя статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.»
Таким чином, Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивачів до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що суперечить приписам Закону №4452-VI.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону №4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року №1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за №33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05.07.2012 №2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/12/21893), оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у додатковій постанові від 29 травня 2019 року у справі №826/9960/15.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачами документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 1409,60 грн кожна, що підтверджуються квитанціями від 09 липня 2018 року №0.0.1079077084.1 та №0.0.1079079481.1, підлягають відшкодуванню Фондом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо невключення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Переліку рахунків вкладників для виплати гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, - протиправною.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», яка має право на відшкодування коштів у розмірі 35615,81 грн, які обліковуються на поточному рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 .
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 , як вкладника Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», яка має право на відшкодування коштів у розмірі 50035,53 грн, які обліковуються на поточному рахунку в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» № НОМЕР_2 .
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста девять гривень 60 копійок).
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста девять гривень 60 копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідних положень» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).
ОСОБА_2 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ).
Відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, провулок Рильський, будинок 10-12/3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38619024).
Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, провулок Січових Стрільців, будинок 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21708016).
Суддя О.М. Чудак