ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
05 грудня 2019 року м. Київ № 640/22818/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо вжиття заходів впливу до власників істотної участі ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК»;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії щодо подання позовів до власників істотної участі ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».
Згідно пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 був вкладником, а наразі є кредитором ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» на суму 1 126 920,15 грн. кредиторських вимог, які на даний час не отримав.
Тобто, порушене право виходить не із дій/бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) по відношенню до позивача, а із не вчинених Фондом певних дій, які мали призвести до задоволення кредиторських вимог в процесі виведенні неплатоспроможного банку з ринку.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
У свою чергу, статтею 1 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті 6 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 05.09.2014 № 552 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 08.09.2014 № 86 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».
У той же час, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.04.2018 (№12-27гс18), згідно якої правовий статус Фонду визначено в статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною четвертою статті 30 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом:
1) прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками;
2) здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб;
3) виведення неплатоспроможних банків з ринку;
4) в інших формах, передбачених цим Законом.
З огляду на вказані норми законодавства суд приходить до висновку, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано декілька груп правовідносин, пов'язаних із регулюванням діяльності банків, а саме:
- правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами;
- відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а згідно з пунктом 6 частини першої статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.
У відповідності до пункту 17 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що публічно-правові функції Фонд в особі Уповноваженої особи Фонду виконує лише при здійсненні повноважень, пов'язаних з відшкодуванням гарантованої державної суми вкладу за рахунок Фонду.
В інших випадках Уповноважена особа Фонду виступає як керівник банку, виконуючи функції у сфері приватно-правових (договірних) відносин.
Виходячи з того, що спірні правовідносини склалися у зв'язку не погашенням кредиторських вимог позивача, через протиправну на його думку, бездіяльність Фонду, як управителя банку, що є діяльністю зі збереженням активів банку, та не пов'язана з відшкодуванням гарантованої державою суми вкладу, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діє, як керівник банку в межах договірних відносин, а тому природа цих правовідносин не є публічно-правовою.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки така справа повинна розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 826/6762/18 та від 20.03.2019 у справі № 826/1781/17.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 3, 5-11, 19, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
3. Роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до місцевого суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович