09 грудня 2019 року справа № 580/3189/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
09 жовтня 2019 року до суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890), в якій просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, видане у формі наказу від 19.09.2019 №23-3867/14-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою);
2) зобов'язання відповідача надати позивачу в порядку ст. 118 Земельного кодексу України дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відвідення земельної ділянки площею 2,0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області за межами населеного пункту.
В обґрунтування позову зазначено, що спірна відмова здійснена всупереч вимогам чинного законодавства України без наявності законних підстав.
Ухвалою суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
01.11.2019 відповідач надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що позивач звернувся на отримання дозволу на земельну ділянку, яка входить в земельний масив, який вже є сформований та має кадастровий номер. В такому випадку законодавством визначений окремий порядок виділення земельних ділянок.
Ухвалою суду від 04.11.2019 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
12.02.2019 позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (сільськогосподарські угіддя - рілля) за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що розташована на території Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Розглянувши подане позивачем клопотання Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 01.03.2019 №742/0/95-19 відмовило позивачу в його задоволенні, з посиланням на те, що вищевказана земельна ділянка знаходиться у безпосередній близькості до водного об'єкту.
11.04.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (сільськогосподарські угіддя - рілля) за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що розташована на території Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Розглянувши подане позивачем клопотання Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 26.04.2019 №1573/0/95-19 та через те, що місце розташування земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних актів.
Не погоджуючись з даною відмовою позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 у справі №580/1564/19, яким зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01.04.2019 (зареєстроване відповідачем 04.04.2019 за №А-2177/0/94-19) та прийняти рішення у формі наказу про надання дозволу або про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (сільськогосподарські угіддя - рілля) за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що розташована на території Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/1564/19 від 17.07.2019 відповідач повторно розглянув клопотання позивача від 01.04.2019 (зареєстроване відповідачем 04.04.2019 за №А-2177/0/94-19) та прийняв рішення у формі наказу від 19.09.2019 №23-386714-19-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою», яким відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (сільськогосподарські угіддя - рілля) за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, що розташована на території Кищенецької сільської ради Маньківського району Черкаської області, оскільки бажана земельна ділянка входить до складу сформованої земельної ділянки загальною площею 13,9914 га з кадастровим номером 7123183000:02:001:0474, яка у відповідності до законодавства була зареєстрована в Державному земельному кадастрі з присвоєнням їй кадастрового номера та є сформованим об?єктом цивільних прав з визначеними межами та площею.
Не погоджуючись з даним наказом позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Так, відповідно до частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п.б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
При цьому суд вказує, що бажане місце розташування - це конкретне місце розташування земельної ділянки на території чи місцевості, яку бажає отримати зацікавлений громадянин.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Приписи ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу визначають, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Разом з тим, за правилами ч. ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частинами 9-10 статті 79-1 Земельного кодексу передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
В контексті наведених вимог закону, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
При цьому, суд наголошує, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам ч.6 ст.79-1 ЗК України, та з огляду на що, рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.
Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постановах від 21.08.2018 у справі №823/1179/17 та від 30.08.2018 у справі №802/928/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Повний текст складений 09.12.2019.
Суддя В.П. Тимошенко