Справа № 560/2146/19
іменем України
05 грудня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.
за участю:секретаря судового засідання Постовіт С.В. позивача - ОСОБА_1 представника позивача - Венгера Д.О. представників відповідача - Параскевича О.Г., Сідельникова Р.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Хмельницької області, в якій, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 07.10.2019 та заяви про уточнення позовних вимог від 05.12.2019, просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Хмельницької області ОСОБА_2 №142к від 28.02.2019.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Хмельницької області ОСОБА_2 №538к від 24.06.2019.
3. Поновити позивача на посаді старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області з 28.02.2019 або надати іншу рівнозначну посаду.
4. Стягнути з Прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.03.2019 по день ухвалення судового рішення по вказаній справі.
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем ст.ст. 38, 39 Кодексу законів про працю України, ст. 16 Закону України "Про прокуратуру".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.02.2019 наказом №142к прокурора Хмельницької області ОСОБА_2 звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру"). Підставою звільнення була заява від 27.02.2019, в якій позивач просив звільнити його з 28.02.2019 з посади старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру"). Із вказаним наказом №142к від 28.02.2019 позивач ознайомився тільки 10.06.2019, про що свідчить відповідна відмітка про дату ознайомлення в даному наказі. 10.06.2019 позивачем було подано заяву, в якій він просив відповідача не розглядати заяву від 27.02.2019 про звільнення його за власним бажанням, оскільки на час написання заяви перебував на стаціонарному лікуванні, а також розглянути питання про скасування наказу №142к від 28.02.2019 про звільнення позивача.
Позивач вказує, що в подальшому 24.06.2019 наказом №538к прокурора Хмельницької області ОСОБА_2 змінено наказ №142к від 28.02.2019 - вважати датою звільнення позивача 07.03.2019. Як вбачається з наказу №538к від 24.06.2019, 11.06.2019 позивач звернувся до відповідача про врахування поданих ним листків непрацездатності. Відповідно до листків непрацездатності №209947 та №623668 позивач перебував на лікарняному з 27.02.2019 по 07.03.2019 та мав приступити до роботи 08.03.2019.
Позивач вважає, що наказ №142к від 28.02.2019 та наказ №538к від 24.06.2019 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач вважає, що такі рішення відповідача є незаконними, оскільки прийняті на підставі заяви, яка не відображає дійсного наміру позивача звільнитися за власним бажанням.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.07.2019 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року суд ухвалив розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 28.08.2019 р. о 11:00 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду за адресою м. Хмельницький, вул. Козацька, 42.
В судовому засіданні 07 жовтня 2019 року судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 суд витребовував в Прокуратури Хмельницької області довідку про розміри нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за останні два місяці, що передували місяцю звільнення з посади.
Від відповідача 12.08.2019 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 заявою від 27.02.2019 просив звільнити його за власним бажанням з 28.02.2019, що фактично і було виконано прокуратурою області (наказ №142к від 28.02.2019). Заяву від 27.02.2019 ОСОБА_1 не відкликав до звільнення 28.02.2019, а лише 10.06.2019 подав заяву щодо не розгляду заяви від 27.02.2019. Позивача про звільнення 28.02.2019 в телефонному режимі повідомлено начальником відділу роботи з кадрами ОСОБА_3 , тобто про звільнення йому було відомо ще 28.02.2019. При цьому, позивач зобов'язався до кінця робочого дня 28.02.2019 з'явитися у відділ роботи з кадрами для ознайомлення з наказом про звільнення та отримати трудову книжку. Проте, ОСОБА_1 28.02.2019 у відділ роботи з кадрами для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки не з'явився. Відділом роботи з кадрами прокуратури області неодноразово 01.03.2019, 12.03.2019, 02.04.2019, 09.04.2019 на всі наявні в особовій справі адреси ОСОБА_1 направлялися повідомлення про необхідність одержання ним трудової книжки та копія наказу про його звільнення. Проте, вони були повернуті поштовим зв'язком як не отримані. 10.06.2019 ОСОБА_1 прибув у відділ роботи з кадрами, де ознайомився з наказом про звільнення та отримав свою трудову книжку. В цей день ним була подана заява з проханням його заяву від 27.02.2019 про звільнення за власним бажанням не розглядати, оскільки він перебував на стаціонарному лікуванні та скасувати наказ про його звільнення. До цього він заяву про звільнення не відкликав. 11.06.2019 ОСОБА_1 подав заяву з листками непрацездатності для врахування виплат. На звернення позивача від 10.06.2019 та 11.06.2019 прокуратурою області листом від 25.06.2019 його повідомлено, що подана ним заява від 27.02.2019 про звільнення за власним бажанням розглянута і підстав для скасування оскаржуваного наказу №142к від 28.02.2019 не вбачається. Відповідно до листків непрацездатності №209947 та №623668 ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 27.02.2019 по 07.03.2019 та мав приступити до роботи з 08.03.2019. Наказом прокурора області №538к від 24.06.2019 змінено дату звільнення позивача з 28.02.2019 на 07.03.2019.
У поданому відзиві представник відповідача також зазначає, що позивач мав обґрунтований намір звільнитися за власним бажанням. Альтернативою такому звільненню було звільнення у порядку дисциплінарного провадження за вчинення дій, що порочать звання прокурора. Як наслідок, приймаючи накази про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, прокуратура області діяла обґрунтовано з дотриманням вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх обставин, що мають значення, неупереджено з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача. Просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року відмовлено в призначення експертизи. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року.
Справа розглянута в порядку загального позовного провадження.
Суд встановив такі обставини справи.
28.02.2019 наказом №142к прокурора Хмельницької області ОСОБА_2 звільнено радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру").
Підставою звільнення була написана позивачем заява від 27.02.2019, в якій позивач просив звільнити його з 28.02.2019 з посади старшого слідчого відділу прокуратури Хмельницької області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру").
28.02.2019 відповідачем складено акт, у якому зафіксовано, що позивач повідомлений про звільнення начальником відділу роботи з кадрами ОСОБА_3 в телефонному режимі. При цьому ОСОБА_1 зобов'язався до кінця робочого дня 28.02.2019 з'явитися у відділ роботи з кадрами для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. Проте, ОСОБА_1 28.02.2019 у відділ роботи з кадрами так і не з'явився, а по телефону повідомив, що перебуває на лікарняному. Документів про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 в прокуратуру області не надав.
Листами начальника відділу роботи з кадрами прокуратури області 10-60 вих-19 від 01.03.2019, 11-80 вих-19 від 12.03.2019, 11-107 вих-19 від 02.04.2019, 11-125 вих-19 від 09.04.2019 позивач повідомлявся про необхідність одержання трудової книжки у зв'язку зі звільненням.
Однак, поштові відправлення поверталися на адресу відправника, як такі, що не вручені адресату.
Із наказом №142к від 28.02.2019 позивач ознайомився 10.06.2019, про що свідчить відповідна відмітка про дату ознайомлення в даному наказі.
10.06.2019 позивачем було подано заяву, в якій він просив відповідача не розглядати заяву від 27.02.2019 про звільнення його за власним бажанням, оскільки на час написання заяви перебував на стаціонарному лікуванні, а також розглянути питання про скасування наказу №142к від 28.02.2019 про звільнення позивача.
Листом прокурора Хмельницької області 11-2004-19 від 25.06.2019 позивача повідомлено, що подана заява про звільнення за власним бажанням 27.02.2019 розглянута. Наказом прокурора області №142к від 28.02.2019 позивача звільнено з посади старшого слідчого слідчого відділу прокуратури області та органів прокуратури Хмельницької області за власним бажанням. Підстав для скасування зазначеного наказу не вбачається. Відповідно до листків непрацездатності №209947 та №623668 позивач перебував на лікарняному з 27.02.2019 по 07.03.2019 та мав приступити до роботи з 08.03.2019. Наказом прокурора області змінено дату звільнення з 28.02.2019 на 07.03.2019.
Позивач вважає, що такі рішення відповідача є незаконними, оскільки прийняті на підставі заяви, яка не відображає дійсного наміру позивача звільнитися за власним бажанням, а тому з метою захисту своїх прав, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначені Законом України "Про прокуратуру".
Частина 3 статті 16 Закону України "Про прокуратуру" встановлює, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" визначені загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" прокурор звільняється з посади у разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Статтею 222 КЗпП України визначено, що особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Суд встановив, представниками сторін не заперечується, що листки непрацездатності позивач надав відповідачеві 11.06.2019.
Відповідно до листків непрацездатності №209947 та №623668 ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 27.02.2019 по 07.03.2019 та мав приступити до роботи з 08.03.2019.
Наказом прокурора області №538к від 24.06.2019 змінено дату звільнення позивача з 28.02.2019 на 07.03.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при звільненні позивача дотримано вимоги Закону України "Про прокуратуру" та КЗпП України.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" по справах про звільнення за ст. 38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
Відповідно до пояснень наданих позивачем в судовому засіданні, позивач з власної ініціативи подав 27.02.2019 заяву про звільнення, жодного тиску зі сторони відповідача до нього не застосовано.
Стосовно наданих представником відповідача: висновку за результатами службового розслідування, протоколів про адміністративне правопорушення, а також пояснень стосовно обставин та підстав службового розслідування щодо позивача, суд зазначає, що оцінка даним фактам в ході судового розгляду даної адміністративної справи не надавалася, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду цієї адміністративної справи.
Щодо тверджень позивача викладених у позові стосовно того, що написана ним заява про звільнення 27.02.2019 не відображає дійсного наміру позивача звільнитися за власним бажанням та внаслідок хвороби позивач не усвідомлював значення своїх дій, суд зазначає, що з моменту написання позивачем заяви про звільнення та заяви у якій позивач просив не розглядати заяву про звільнення, пройшло більше трьох місяців, про що позивач не міг не знати. Відповідно до епікризу №1105 Хмельницької міської інфекційної лікарні, позивач перебував на стаціонарному лікуванні лише з 27.02.2019 по 01.03.2019. Відповідно до листків непрацездатності №209947 та №623668 позивач перебував на лікарняному з 27.02.2019 по 07.03.2019 та мав приступити до роботи з 08.03.2019, однак до відповідача не з'являвся, з наказами не знайомився.
Враховуючи вищевикладене, представниками відповідача правомірність дій та оскаржуваних наказів доведена, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09 грудня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Прокуратура Хмельницької області (Військоматський провулок, 3, м.Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)
Головуючий суддя О.О. Михайлов