29 листопада 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1291/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковбій О.В.,
при секретарі: Калівошко В.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Галиги С.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на роботі,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, здійсненим в рамках підготовчого провадження у справі, просить:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, Голопристанська РДА) від 08.05.2019 року №22-ос "Про оголошення догани ОСОБА_1 ";
- скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 27.05.2019 року №25-ос;
- поновити ОСОБА_1 на займаній посаді з 25.05.2019 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що 24.05.2019 року вона, під тиском з боку голови районної державної адміністрації, написала заяву про звільнення за угодою сторін, яку 27.05.2019 року відкликала як таку, що не відповідала дійсним намірам позивачки. Також вказує на те, що на дату звільнення до 03.05.2019 року перебувала на лікарняному. З викладених підстав, ОСОБА_1 просить поновити її на посаді. Окрім наведеного, позивачка просить визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області від 24.05.2019 року №24-ос та від 05.05.2019 року №22-ос, яким їй оголошено догани. Обґрунтовуючи зазначені вимоги, ОСОБА_1 стверджує, що її вини в утворенні обставин, які стали підставою для накладення на неї дисциплінарного стягнення не має.
Ухвалою суду від 09 липня 2019 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
23.07.2019 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв'язку з чим ухвалою від 29.07.2019 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.09.2019 року.
12.08.2019 року відповідачем надано до суду заперечення, яке в силу приписів КАС України, суд сприймає як відзив на позов. В наведеній заяві по суті справи, відповідач зазначає про невизнання ним позовних вимог з огляду на те, що 24.05.2019 року ОСОБА_1 власноруч написано заяву про звільнення за угодою сторін. 27.05.2019 року о 15 год.27 хв. від Департаменту фінансів Херсонської обласної державної адміністрації надійшов лист про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансового управління Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області згідно з поданою заявою.
Враховуючи зазначене, головою РДА о 16 год. 45 хв. 27.05.2019 року підписано розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з 28.05.2019 року. Трудова книжка та копія розпорядження надіслані поштою на домашню адресу ОСОБА_1 .
В свою чергу, відповідач стверджує, що заява про відклик заяви про звільнення надійшла в адресу райдержадміністрації 28.05.2019 року о 08 год. 33 хв., після чого її розглянуто та надано відповідь. Також, відповідач стверджує, що заяву про звільнення "за угодою сторін" відкликати неможливо.
Додатково до викладеного, відповідач вважає, що невідповідність ОСОБА_1 раніше займаній посаді підтверджено тим фактом, що в конкурсі на зайняття посади після її звільнення, будучи єдиним кандидатом, вона не перемогла.
Все зазначене в сукупності, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
21.08.2019 року позивачкою надано відповідь на відзив, в якій вона зазначає, що посилання відповідача на результати конкурсу, що відбувся після звільнення, немає відношення до предмету позову, направлення належної їй трудової книжки поштою відбулось без погодження з нею. Стосовно заяви про звільнення, позивачка повторює доводи позову та зазначає про наявність тиску на неї під час написання заяви. Також ОСОБА_1 звертає увагу на неконкретність резолюції керівника на її заяві, що, на її думку, свідчить про непогодження її звільнення.
09.09.2019 року відповідачем подано до суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якій РДА зазначає, що під час написання ОСОБА_1 заяви про звільнення тиску на неї не здійснювалось, резолюція керівника на її заяві про звільнення мала формулювання, яке дозволяло, окрім самого звільнення здійснити нарахування їй належних при звільненні сум. Підсумовуючи викладене відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позову.
В підготовче засідання, призначене на 26.09.2019 року, з'явились позивач та його представник. За їх клопотанням, протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 15.10.2019 року.
Враховуючи, що під час підготовчого засідання у даній справі судом завершено проведення всіх підготовчих дій, необхідних для забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, протокольною ухвалою суду, проголошеною в підготовчому засіданні 15.10.2019 року підготовче провадження у даній справі закрито, та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.11.2019 року.
В судове засідання, призначене на вказану дату сторони з'явились. В розгляді оголошено перерву до 26.11.2019 року.
Судове засідання, призначене на 26.11.2019 року не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді у відпустці за сімейними обставинами. Датою наступного судового засідання визначено 29.11.2019 року.
В судове засідання на вказану дату представники сторін з'явились. Позивач на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові та відповіді на відзив, представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, покликаючись на доводи викладені нею в відзиві на позов та доповненні до нього.
Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, покази свідків, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Розпорядженням Голопристанської РДА від 03.06.2014 року ОСОБА_1 призначена на посаду начальника фінансового управління Голопристанської РДА, яку вона займала до 27.05.2019 року.
08.05.2019 року розпорядженням голови Голопристанської РДА №22-ос за неналежне виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 оголошено догану.
24.05.2019 року до ОСОБА_1 знову застосовано заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани, обумовлене неналежним виконанням нею посадових обов'язків та оформлене Розпорядженням голови РДА №24-ос.
24.05.2019 року ОСОБА_1 написала на ім'я Голови Голопристанської РДА заяву про звільнення її з посади начальника фінансового управління Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області за угодою сторін, відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України "Про державну службу".
Заява погоджена листом Департаменту фінансів Херсонської обласної державної адміністрації №2082-08-22/0/19/312.2.2-955 від 27.05.2019 року та зареєстрована Голопристанською РДА 27.05.2019 року о 15 год. 27 хв. за номером вхідної кореспонденції: 285-01-38/1/19.
В подальшому ОСОБА_1 відкликала раніше подану нею заяву про звільнення з посади як таку, що була написана під тиском, і ця заява теж зареєстрована у Голопристанській РДА 28.05.2019 року о 08 год. 33 хв. за вх.. №1560-01-38/0/19 від 28.05.2019 року.
Розпорядженням голови Голопристанської РДА №25-ос від 27.05.2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін.
Окрім наведеного, розпорядженням голови Голопристанської РДА від 20.07.2019 №489 на виконання вимоги Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби в Одеській, Миколаївський та Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.06.2019 року №11, скасовано розпорядження голови Голопристанської РДА від 24.05.2019 року "Про оголошення догани ОСОБА_1 ". Дізнавшись про що, позивачка уточнила позовні вимоги шляхом виключення з них вимоги про скасування розпорядження голови Голопристанської РДА від 24.05.2019 року №24-ос.
16.05.2019 року та 03.06.2019 року ОСОБА_1 оскаржено в адміністративному порядку до Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби в Одеській, Миколаївський та Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі розпорядження голови Голопристанської РДА від 08.05.2019 року №22-ос та від 24.05.2019 року №24-ос відповідно.
Листом зазначеної установи від 28.05.2019 року заява про оскарження розпорядження голови Голопристанської РДА від 08.05.2019 року №22-ос залишено без розгляду, результати розгляду скарги позивачки на розпорядження від 24.05.2019 року №24-ос станом на дату звернення до суду з даним позовом їй невідомо.
ОСОБА_1 , вважаючи своє звільнення та раніше прийняте розпорядження голови Голопристанської РДА від 08.05.2019 року №22-ос протиправними, звернулась до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства суд дійшов наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що посада начальника фінансового управління Голопристанської РДА, яку займала ОСОБА_1 до її звільнення, відноситься до посад державної служби.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон України "Про державну службу", Закон №889).
Отже, ОСОБА_1 проходила публічну служби, порядок звільнення з якої врегульований, зокрема, Законом України "Про державну службу".
Пунктом 3 частини 1 статті 83 зазначеного закону передбачено, що державна служба припиняється, серед іншого, за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
Відповідно ст.86 "Припинення державної служби за ініціативою державного службовця або за угодою сторін" Закону України "Про державну службу": державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Згідно приписів ч.1 та 7 статті 235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Так, підставою припинення державної служби за угодою сторін визначеною частиною другою статті 86 Закону України "Про державну службу" є домовленість державного службовця із суб'єктом призначення про певний строк звільнення. Недосягнення сторонами згоди щодо припинення державної служби за угодою сторін або відсутність узгодженої дати звільнення, позбавляє суб'єкта призначення права на звільнення державного службовця за угодою сторін.
Таким чином, в основі звільнення на підставі ч.2 ст. 86 Закону України "Про державну службу" є угода сторін.
З урахуванням того, що право на працю, незважаючи те, що в даному конкретному випадку, мова йде про публічну службу, є особистим немайновим правом особи, на правовідносини між роботодавцем та працівником, зокрема, в частині укладення угоди про припинення трудових відносин розповсюджуються положення Цивільного кодексу України.
Написання заяви про звільнення за угодою сторін, на думку суду, є правочином, вчиненим, в даному випадку - ОСОБА_1
В свою чергу, згідно приписів ч.1 ст. 231 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
З огляду на викладене, а також з аналізу аргументів сторін, суд дійшов висновку, що визначальним в даній справі є встановлення обставин наявності чи відсутності вільного волевиявлення особи з приводу її звільнення станом на дату написання заяви про звільнення та станом на дату винесення спірного наказу про звільнення.
Щодо психологічного тиску суд зазначає наступне.
У ході розгляду справи судом, з метою з'ясування дійсних обставин справи, було допитано в судовому засіданні 29.11.2019 року в якості свідка ОСОБА_2 , який на момент виникнення досліджуваних обставин займав посаду виконуючого обов'язки начальника відділу житлового комунального господарства, надзвичайних ситуацій Голопристанської РДА. Свідок зазначив, що працював разом з позивачкою в одній установі в суміжному відділі та неодноразово спілкувався з нею під час роботи. Свідчив, що з початку 2019 року спостерігав, на його думку, не об'єктивно негативне ставлення голови Голопристанської РДА до ОСОБА_1 , що проявлялось в завищеній увазі на позивачці під час нарад, неодноразовими вимогами з боку голови залишитись після нарад. З цього часу, на його думку, ОСОБА_1 перебувала в пригніченому психічному стані, появу якого позивачка в розмові пов'язувала з діями керівництва Голопристанської РДА. Також, ОСОБА_2 зазначає, що одного разу був свідком обставин, за яких голова Голопристанської РДА, перебуваючи в своєму кабінеті на одинці з ОСОБА_1 , кричала на неї, що враховуючи особистісні якості колишньої голови РДА було нехарактерною для неї поведінкою відносно будь-яких інших працівників установи. Окрім наведеного свідок вказує, що він у травні 2019 року проходив лікування в одній з позивачкою лікарні, в якій при особистому спілкуванні ОСОБА_1 повідомила, що під тиском голови Голопристанської РДА змушена була написати заяву про звільнення.
Також допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , який на момент виникнення досліджуваних обставин, займав посаду голови Голопристанської районної ради Херсонської області, пояснив, що знайомий з позивачкою приблизно з 2014 року. Під час виконання обов'язків за займаною посадою неодноразово спілкувався з нею. Характеризує ОСОБА_1 як старанну людину та гарного фахівця. Зазначає, що як він вважає, на початку 2019 року з боку голови Голопристанської РДА погіршилось ставлення до ОСОБА_1 . Зазначеного висновку свідок дійшов з урахуванням того, що на нарадах, які проводила Голова Голопристанської РДА, позивачці приділялось найбільш з усіх присутніх уваги. Коментарі ОСОБА_1 з приводу питань, що входили до її компетенції, сприймались головою різко негативно та з подальшим наголосом на те, що позивачка має виконувати виключно доручення голови Голопристанської РДА, як особи відповідальної за фінансовий стан Голопристанської РДА. При цьому, як зазначає свідок, при подальших консультаціях, наприклад, з директором департаменту фінансів Херсонської обласної державної адміністрації виявлялось, що порядок дій, запропонований ОСОБА_1 для вирішення тих чи інших питань, виявлявся вірним. Також свідок вказує, що будь-яка інша особа присутня на нарадах за головуванням голови Голопристанської РДА не зазнавала настільки прискіпливого та емоційного відношення як ОСОБА_1 . Окрім зазначеного, ОСОБА_3 стверджує, що був свідком телефонної розмови позивачки та керівника кадрової служби Голопристанської РДА в день написання ОСОБА_1 заяви про звільнення. Так, свідок пояснює, що в цій розмові керівник кадрової служби питала чи буде позивачка писати заяву, означену головою Голопристанської РДА до обіду, бо о 13год. 00 хв. буде розглядатись дисциплінарна справа відносно неї. Після телефонного дзвінка ОСОБА_1 підтвердила ОСОБА_3 зміст почутої ним розмови та розповіла, що керівництво Голопристанської РДА повідомила їй, що в разі не написання нею заяви про звільнення буде сприяти її звільненню за ініціативою роботодавця. Зазначене, на думку позивачки, зробило б неможливим її подальше працевлаштування. Після розмови свідка з ОСОБА_1 , остання, перебуваючи в психічному стані - хвилювання, повідомила ОСОБА_3 про нездатність продовжувати опір тиску з боку керівництва та пішла писати заяву про звільнення. Додатково свідок стверджує, що ОСОБА_1 неодноразово зазначала про небажання звільнятись з займаної нею посади та про наявність кредитних відносин з банком, що зумовлює її необхідність залишатись на посаді та виконувати зобов'язання перед банком.
Слід зазначити, що надані свідками покази не суперечать один одному та узгоджуються між собою в питаннях оцінки відношення голови Голопристанської РДА до ОСОБА_1 як негативного, наслідків такого відношення у вигляді пригніченого психічного стану позивачки та відсутності в позивачки вільного волевиявлення щодо припинення трудових відносин.
Окрім зазначеного, суд враховує висновки Міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби в Одеській, Миколаївський та Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, викладені в вимозі зазначеного органу №11 від 26.06.2019 року (а.с. 188) та в листі від 26.06.2019 року №01-03/315-177 (а.с.189), згідно яких за результатами перевірки дотримання вимог чинного законодавства Голопристанською РДА при застосуванні заходів дисциплінарного стягнення розпорядження від 24.05.2019 року №24-ос виявлено суттєві недоліки та порушення чинного законодавства, як з боку дисциплінарної комісії Голопристанської РДА, так і з боку керівництва, стосовно порядку дисциплінарного провадження відносно державного службовця ОСОБА_1 та порушення її прав.
Такі висновки вповноваженого органу, на думку суду, додатково свідчать на користь того факту, що ОСОБА_1 під час проходження державної служби до звільнення зазнавала необґрунтованого порушення її прав з боку керівництва.
Натомість, відповідачем не надано зі свого боку жодного доказу протилежного.
Таким чином, проаналізувавши зібрані докази по справі та заслухавши показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_2 суд дійшов висновку про наявність підстав вважати заяву ОСОБА_1 про звільнення від 24.05.2019 р. такою, що написана під тиском сторонніх осіб, що виключає таку її кваліфікуючу ознаку, як незалежне волевиявлення особи.
Отже, правочин, вчинений проти її справжньої волі - написання заяви про звільнення, слід вважати недійсним.
Також суд звертає увагу на хронологію досліджуваних подій.
З відзиву (заперечень) відповідача вбачається, що Розпорядження голови Голопристанської РДА про звільнення ОСОБА_1 №25-ос від 27.05.2019 року підписано о 16 год. 45 хв. 27.05.2019 року.
Заяву про відкликання поданої 24.05.2019 року заяви про звільнення, згідно наявної в матеріалах справи роздруківки з інтернет сервісу електронної пошти "ukr.net" ОСОБА_1 (а.с.202) направлено на електронну пошту: "ІНФОРМАЦІЯ_1", приналежність якої відповідачу ним не заперечується.
Таким чином, Голопристанській РДА станом на час підписання оскарженого розпорядження про звільнення, мало бути відомо про відкликання ОСОБА_1 раніше поданої заяви про звільнення на підставі ч.2 ст. 86 Закону України "Про державну службу".
Окрім зазначеного, суд також враховує, що позивачка була позбавлена можливості звернутись до відповідача з відповідною заявою в паперовому вигляді у зв'язку з тим, що в період з 25.05.2019 року по 31.05.2019 року перебувала на стаціонарному лікуванні, згідно листка непрацездатності, виданого КП "Голопристанська центральна районна лікарня" серії АДЛ №706584.
Все вищезазначене в сукупності дозволяє суду стверджувати про те, що станом на час підписання головою Голопристанської РДА розпорядження від 27.05.2019 року №25-ос було відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_1 щодо припинення нею відносин публічної служби з відповідачем, оскільки під час судового розгляду встановлено як відсутність бажання позивачки звільнитись з займаної посади станом на дату написання відповідної заяви так і факт того, заява про звільнення була відкликана до підписання розпорядження.
З огляду на зазначене, відповідач не міг вважати, що станом на час підписання оскарженого розпорядження ним було досягнуто угоди з ОСОБА_1 про її звільнення на підставі ч.2 ст. 86 Закону України "Про державну службу", а відтак розпорядження голови Голопристанської РДА від 27.05.2019 року №25-ос є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28 жовтня 2014 року (№ рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Отже, порушене право ОСОБА_1 підлягає відновленню шляхом її поновлення на посаді начальника фінансового управління Голопристанської РДА з 28.05.2019 року.
Також, відповідно до вимог ч.2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Враховуючи, що даним рішенням визнано протиправним звільнення ОСОБА_1 з займаної неї посади, на її користь підлягає виплаті відповідачем середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період з 28.05.2019 року по 29.11.2019 року (дату прийняття судом даного рішення). Проте, в силу відсутності в суду відомостей про середній заробіток позивачки, суд вважає за необхідне покласти обов'язок щодо обрахунку та виплати належних ОСОБА_1 сум на відповідача шляхом його зобов'язання виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.05.2019 року по 29.11.2019 року включно.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на службі підлягає негайному виконанню.
З приводу позовної вимоги щодо скасування розпорядження голови Голопристанської РДА №22-ос від 08.05.2019 року суд зазначає наступне.
Дисциплінарна відповідальність державного службовця є різновидом юридичної відповідальності. Нормами ст. 64 Закону України "Про державну службу" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарний проступок - це протиправне порушення державним службовцем норм законодавства та покладених на нього службових обов'язків, яке тягне за собою накладення (застосування) дисциплінарного стягнення.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, установлених Законом № 889 та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону № 889).
Частиною 1 ст. 67 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків.
Обставинами, які обтяжуватимуть відповідальність державного службовця, ч. 4 ст. 67 Закону № 889 визначено:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;
3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього;
4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп;
5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону № 889 обставинами, що пом'якшують відповідальність державного службовця, є:
1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;
3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;
4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;
5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Водночас згідно з ч. 3 ст. 67 Закону № 889 під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені вище обставини, які передбачені ч. 2 ст. 67 Закону № 889, що пом'якшують відповідальність державного службовця.
Слід зазначити, що відповідно до норм ст. 75 Закону № 889 перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
Відмову надати пояснення необхідно оформити відповідним актом і підтвердити свідченнями двох державних службовців. При цьому відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення (ч. 3 ст. 75 Закону № 889).
Законом про держслужбу передбачено створення постійно діючих дисциплінарних комісій.
Частиною 1 ст. 69 Закону № 889 встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія.
Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії чи надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч. 11 ст. 69 Закону № 889).
З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч. 1 ст. 71 Закону № 889).
Нормами ч. 2 ст. 71 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарна справа повинна містити:
1) дату і місце її формування;
2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку;
6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення;
11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення);
12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
За результатом розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія у державному органі має внести суб'єкту призначення пропозиції, подання, які мають виключно рекомендаційний характер (ч. 3 ст. 71 Закону № 889). Нормами ч. 1 ст. 74 Закону № 889 встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону № 889 за кожне порушення службової дисципліни може накладається лише одне дисциплінарне стягнення.
Згідно зі ст. 76 Закону № 889 державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали стосовно зазначених обставин, які долучаються до справи.
Державний службовець має право на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення.
З матеріалів дисциплінарної справи, зокрема, з доповідної записки заступника голови Голопристанської РДА (а.с.29) вбачається, що підставою для ініціювання дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 , стало повідомлення позивачкою на апаратній нараді з керівниками самостійних підрозділів районної державної адміністрації 04.04.2019 року про відсутність проблем з фінансуванням, тоді як за інформацією начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Котюка В.В. надано інформацію, що фінансовим управлінням Голопристанської РДА не в повному обсязі проведено фінансування за заявками, які надійшли від КУ "Фінансово-господарська група з обслуговування закладів та установ освіти" Голопристанської районної ради на фінансування відповідно до договору №154 від 04.03.2019 року пального для шкільних автобусів, які опрацьовані спеціалістами відділу 26 березня 2019 року, підписані начальником відділу Котюком В.В. та погоджені головою РДА.
Тобто, єдиною підставою для ініціювання дисциплінарного провадження були відомості, які навіть не містять письмового відображення (в документах дисциплінарної справи відсутня згадана інформація начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Котюка В.В.).
Також, матеріали дисциплінарного провадження не містять жодного докази про те, що позивачці до дати проведення апаратної наради було відомо про проблеми з фінансуванням.
З доказів, що мають підтверджувати вину ОСОБА_1 , наявні тільки три документа:
- лист Управління державної казначейської служби України у Голопристанському районі від 05.04.2019 року №151/02-16, дата складання якого виключає його здатність підтвердити обізнаність позивачки про проблеми фінансування станом на 04.04.2019 року;
- заявка №30 на фінансування за рахунок дотацій за станом на 26.03.2019 року, яка містить підписи начальника головного розпорядника коштів - відділу освіти, культури, молоді та спорту Голопристанської РДА В. Котюка, спеціаліста зазначеного відділу та Голови Голопристанської РДА Т. Гасаненко (на розшифровці до заяви) та не містить жодних доказів ознайомлення з нею або виконання її позивачкою, що на думку суду робить незрозумілим її доказове значення;
- протокол наради, яку проводила голова Голопристанської РДА від 04.04.2019 року, який підтверджує інформацію про те, що ОСОБА_7 відповіла, що профінансовані всі заявки по захищеним та не захищеним статтям, які були погоджені Головою Голопристанської РДА.
Таким чином, матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів того, що станом на здійснення позивачкою відповідної доповіді, їй було відомо про проблеми з фінансуванням. Більш того, суд звертає увагу на те, що начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Голопристанської РДА Котюка В.В. теж був присутній на апаратній нараді 04.04.2019 року, а тому, на думку суду, повідомлення Голови РДА про стан фінансування його відділу був його безпосереднім обов'язком як розпорядника коштів, а не безпосереднім обов'язком ОСОБА_1
В силу зазначених недоліків здійснення дисциплінарного провадження зібрані відповідачем докази не можуть сприйматись як беззаперечне свідчення вини ОСОБА_1 , що є відображенням поверхневості підходу відповідача, оскільки відповідно раніше зазначених положень ч.1 ст. 69, ч.1 ст. 71 Закону № 889 збір інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку є метою дисциплінарного провадження.
Обставини того, чи було відомо позивачці до апаратної наради 04.04.2019 року про проблемі, про існування яких вона не повідомила голову РДА жодним чином не перевірені. Пояснень від осіб, які безпосередньо відповідали за фінансовий стан свого підрозділу не відбирались, обставини за яких відповідач дійшов висновку про вину ОСОБА_1 не пояснені.
Таким чином дисциплінарна комісія діяла недобросовісно.
За закінченням дисциплінарного провадження комісією належного висновку про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку з врахуванням характеру проступку, обставин, за яких він був вчинений, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності не сформовано.
Окрім зазначеного, в порушення приписів ч. 2 ст. 71 Закону № 889 дисциплінарна справа не містить: документів, що підтверджують наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження (інформації Котюка В.В. ), відомостей щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень, інформаційної довідки з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; пояснень безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Також, в дисциплінарній справі відсутні відомості про те, що за результатами ознайомлення державний службовець реалізував своє право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали стосовно зазначених обставин, які долучаються до справи.
Відповідно до ст. 75 Закону № 889 перед накладенням дисциплінарного стягнення суб'єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
В матеріалах дисциплінарної справи наявні пояснювальна записка ОСОБА_1 відносно питань, що підлягали дослідженню в рамках дисциплінарного провадження (а.с.34), однак зазначені пояснення надані позивачкою 06.05.2019 року - до закінчення дисциплінарного провадження. Доказів відібрання пояснень перед накладенням стягнення суду не надано
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, мотивів адміністративного позову, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі: поновлення позивачки на посаді, зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та скасування догани, оголошеної ОСОБА_1 розпорядженням від 08.05.2019 року №22-ос.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262, 371 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04060051, адреса: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1 Травня,41) від 08 травня 2019 року №22-ос "Про оголошення догани ОСОБА_1 "
Визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04060051, адреса: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1 Травня,41) від 27 травня 2019 року №25-ос.
Поновити ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді начальника фінансового управління Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області з 28.05.2019 року.
Зобов'язати Голопристанську районну державну адміністрацію Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04060051, адреса: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1 Травня,41) виплатити ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу з 28.05.2019 року по 29.11.2019 року включно.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на посаді начальника фінансового управління Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області з 28.05.2019 року.
Стягнути з Голопристанської районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ: 04060051, адреса: Херсонська область, м. Гола Пристань, вул. 1 Травня,41) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1536,80 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 09 грудня 2019 р.
Суддя Ковбій О.В.
кат. 106030000