Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 грудня 2019 р. № 520/11008/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Харківської області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 04.11.2019 р., просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії за віком з січня 2018 р. ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії з виплатою усієї заборгованості з січня 2018 р. ОСОБА_1 ;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення пенсії за один місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення згідно ст.382 КАС України.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком, є внутрішньо переміщеною особою. Зазначає, що відповідач з січня 2018 року без попередження та надання будь-якого рішення припинив виплату пенсії. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.
Від представника відповідача 03.12.2019 р. надійшов відзив, в якому зазначив, що не погоджується з позовом та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пенсія позивача була припинена на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО у зв'язку з встановленням факту відсутності особи за фактичним місцем проживання, згідно з отриманою інформацією від Держприкордонслужби. Виплату пенсії позивачу припинено з 01.09.2019 року. Зазначив, що на теперішній час позивач не надав довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, тому виплата пенсії не поновлена.
Ухвалою суду від 28.10.2019 р. залишено без руху позовну заяву. 04.11.2019 р. Після усунення недоліків позивачем ухвалою суду від 08.11.2019 р. відкрито спрощене провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини справи.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та є пенсіонером за віком. (а.с.8)
Згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення анти - терористичної операції №0000541455 від 22.05.2018 р. позивач фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_3 .
16.06.2015 року Закон Володимир Георгійович звернувся до управління Пенсійного фонду України в Харківському районі Харківської області із заявою щодо запиту своєї пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Слов'яносербському районі Луганської області. Як зазначає у відзиві відповідач, електронну пенсійну справу поставлено на облік з 01.08.2014 року.
Згідно довідки №6342000556 від 12.06.2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення позивачу підтверджене місце фактичного місця проживання/перебування, та пенсія виплачена по 31.12.2017 року. Відповідно до Протоколу № 48 від 20.12.2017 року Засідання призначення (відновлення) соціальних допомог внутрішньо переміщеним особам Харківської районної державної адміністрації м. Люботин, з 01.01.2018 року позивачу призупинена виплата пенсії у зв'язку з непідтвердженим місцем фактичного проживання/перебування.
Дергачівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області електронну пенсійну справу ОСОБА_1 взято на облік 01.06.2018 року.
Згідно довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 22.05.2018 р. №0000541455 позивачу відновлено виплату пенсії з 01.05.2018 року.
Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 10 вересня 2018 року №5 припинено виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі п.5, п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат, затвердженого постановою КМУ № 365, а саме: встановлення факту відсутності ВПО за фактичним місцем проживання, згідно з отриманою інформацією від Держприкордонслужби.
На підставі зазначеного рішення відповідачем припинена виплата пенсії позивача з 01.09.2018 року.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зразкова адміністративна справа №805/402/18, по якій прийнято рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі, та матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , є типовими, оскільки наявні ознаки типової справи. Отже, суд при прийнятті рішення по даній справі враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлену при вирішенні зразкової справи №805/402/18.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Як слідує з відзиву відповідача, виплата пенсії з 01.09.2018 р. призупинена у зв'язку з непідтвердженням місця фактичного проживання/перебування, а також пенсія призупинена до надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи про підтвердження місця проживання/перебування. Водночас Закон №1058-IV не передбачає таких підстав припинення або призупинення виплати пенсії, на які посилається відповідач.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Суд зазначає, що припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушено право позивача на отримання пенсії. Право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Втручання органами пенсійного фонду у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене, припинення виплати пенсії позивачу з січня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
З матеріалів справи встановлено, що з 01.01.2018 р. позивачу призупинена виплата пенсії та з 01.05.2018 р. відновлено виплату. З 01.09.2018 р. позивачу припинена виплата пенсії та в електронній базі даних визначено статус позивача як "переселенець не зареєстрований".
Як зазначає у відзиві відповідач, на цей час виплата позивачу пенсії призупинена до надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи про підтвердження фактичного місця проживання/перебування. Сума доплати за період з 01.05.2018 р. по 31.08.2018 р. облікована та буде виплачена на умовах окремого порядку, встановленого постановою Кабінету міністрів України від 08.06.2016 р. №365.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії за віком з 01.01.2018 р. по 01.05.2018 р. та з 01.09.2018 р. ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року та виплатити усю заборгованість з 01 січня 2018 р. ОСОБА_1 .
Щодо строку звернення до суду.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у жовтні 2019 року.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч.2 ст.122 КАС України - для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зі змісту ч.1 ст.122 КАС України слідує, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими, тобто спеціальними законами.
Відповідно до ч.2 ст.46 Закону №1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. У цій нормі йде мова про нараховані суми пенсії та про вину органу ПФУ. Ненарахування сум пенсії може бути наслідком вини органу ПФУ, проявом якої є порушення законодавства про пенсійне забезпечення, тобто факт ненарахування будь-яких складових пенсії може бути спірним.
З зазначеного слідує, що у разі порушення органом ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене ч.2 ст.46 Закону №1058-IV право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Крім того, на відсутність обмежень щодо строків та сум виплат пенсій за зобов'язаннями органу Пенсійного фонду, що виникли внаслідок його вини (допущеної помилки) при призначенні (перерахунку) пенсії, опосередковано вказує стаття 50 "Утримання надміру виплачених сум пенсій. Відрахування з пенсій" Закону №1058-IV.
Застосування положень цієї статті у поєднанні з принципом взаємної відповідальності сторін (держави в особі уповноважених нею органів влади та громадян-пенсіонерів) пенсійних правовідносин, збалансованості юридичної відповідності приватних та публічних суб'єктів, дає підстави стверджувати, що виплаті державою пенсіонеру підлягають усі суми пенсій, що не були йому своєчасно виплачені, правильно призначені внаслідок вини територіальних органів Пенсійного фонду, їх посадових осіб. При цьому, розмір відрахування з коштів Пенсійного фонду має обчислюватись з суми, що належить Пенсійному фонду до виплати, тобто за весь період заборгованості незалежно від строку виявлення порушення й звернення пенсіонера про відновлення порушеного права на пенсію у належному розмірі. (Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.04.2019 р. по справі №510/1286/16-а).
У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом у зв'язку із тим, що пенсійний орган неправомірно призупинив виплату пенсії. У зв'язку з цим, суд вважає, що не підлягають застосуванню норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України щодо шестимісячного строку звернення до суду, а відтак, позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Щодо негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно п.1 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно положень п.1 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
Отже, негайному виконанню підлягають рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд доходить висновку про наявність підстав для звернення рішення до негайного виконання у справі №520/11008/19 у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за даним позовом шляхом надання відповідачем у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 242-246, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 січня 2018 р. по 01 травня 2018 р. та з 01 вересня 2018 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року та виплатити усю заборгованість з 01 січня 2018 р. ОСОБА_1 .
Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ороку народження) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 грудня 2019 року.
Суддя Мінаєва К.В.