Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 грудня 2019 р. № 520/11146/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру»;
- визнати незаконним рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.09.2019 №24 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з вимогами Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , згідно ст.86 Закону України «Про прокуратуру», пенсію за вислугу 24 років, починаючи з дати звернення - 24.09.2019 року, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, відповідно до довідок прокуратури Харківської області про складові заробітної плати від 12.08.2019 №18-206, без обмежень її максимального розміру та з одночасною виплатою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 24.09.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 83 ЗУ "Про прокуратуру" при наявності стажу роботи понад 20 років та розрахунку пенсії із розрахунку 60% від суми місячного (чинного) заробітку, одночасно надавши довідку про складові заробітної плати станом на 01.08.2019 року. Рішенням від 27.09.2019 №24 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії. У своєму рішенні відповідач посилається на те, що на даний час пенсія працівникам прокуратури призначається та відповідно до ст.86 ЗУ "Про прокуратуру", де зазначено, що пенсія призначається незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 24 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років. Позивач не погоджується зі вказаним рішенням, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 04.10.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Представник відповідача через канцелярію суду 10.11.2019 року надав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах, у відповідності та у рамках чинного законодавства.
Позивач через канцелярію суду 02.12.2019 року надав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на невірно проведений відповідачем розрахунок стажу позивача за вислугою років.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Проаналізувавши наведене, дослідивши матеріали справи, суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789- XII від 05.11.1991, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789- XII від 05.11.1991, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно ч. 3 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про вищу освіту", університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постановах від 10.12.2013 у справі № 21-348а13 та від 17.12.2013 у справі № 21-445а13.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ, який чинний на час звернення заявника з заявою про призначення пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років не залежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2018 року) вислуги років - 24 роки, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 14 років 6 місяців.
Відповідно до 6 абзацу частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 15.08.1995 року по 11.01.1996 року був слухачем Української академії внутрішніх справ України, у період з 11.01.1996 рок по 29.07.1999 року - курсант Української академії внутрішніх справ України, а згідно наказу по академії від 26.06.1999 року - ОСОБА_1 закінчив Національну академію внутрішніх справ України, що підтверджується архівною довідкою від 22.08.2017 року № 521/05/15-2017, дипломом Національної академії внутрішніх справ України серії МВ № 10001792..
Таким чином, до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про прокуратуру" зараховується, зокрема, половина строку навчання у вищому навчальному закладі, а саме в Національну академію внутрішніх справ України, після навчання у якому позивач отримав вищу юридичну освіту.
Обставини зарахування вказаного періоду навчання (3 роки 11 місяців 14 днів) до стажу безперервної роботи в органах внутрішніх справ також підтверджується записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .
Статтею 16 Закону України «Про міліцію» (в редакції, чинній на час проходження служби) передбачено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
За час служби в ОВС у період з 15.08.1995 по 29.07.1999 мені були присвоєні спеціальні звання: рядовий міліції (наказ УАВС №351 від 05.08,1995) та лейтенант міліції (наказ НАВСУ №112 о/с від 25.06.1999), що також підтверджується архівними довідками УМВС України в Кіровоградській області (копія додається).
Спеціальний стаж - це період роботи у певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове, або за особливими правилами пенсійне забезпечення.
Вислуга років є видом спеціального стажу, це період виконання особливого роду трудової діяльності, або державної служби.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.18 Закону України «Про міліцію» (в редакції, чинній на час проходження служби) особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти шкіл міліції, які перебувають на військовому обліку, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. Навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.
Статтею 22 вказаного Закону держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Аналогічні правові позиції висловлені Вищим адміністративним судом України у справі №К/800/6861/16 від 02.06.2016, Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 справа №К/9901/2760/17.
Зокрема, суди прийшли до висновків, що військова служба (навчання) в училищах (інститутах) МВС України курсантів (слухачів) є строковою військовою службою і зараховується до стажу державної служби.
У свою чергу, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Крім того, у повному обсязі підлягає зарахуванню до вислуги років робота на прокурорських посадах - 20 років 17 днів (з 09.08.1999 по 04.06.2007 та з 05.07.2007 по 24.09.2019).
Зокрема, статтею 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 надано роз'яснення поняття "прокурор», що застосовується у нормах чинного законодавства.
Статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697- VII визначено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Частиною 6 ст.86 цього Закону передбачено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 (справа №428/7263/16-а).
Таким чином, станом на 24.09.2019 р. (на час подання заяви) наявна у ОСОБА_1 вислуга років фактично складала 24 роки 2 дні, з нього - стаж на посаді слідчих, прокурорів - 19 років 11 місяців 24 дні, військова служба - 3 роки 11 місяців 15 днів, державна служба з вищою юридичною освітою - 0 років 7 місяців 23 дні, що є достатнім для реалізації права позивача на пенсію, згідно зі ст.86 Закону України «Про прокуратуру», що однак, протиправно не було враховано відповідачем під час проведення розрахунку загального стажу позивача за вислугою років.
Отже, з досліджених доказів встановлено, що станом на 24.09.2019 р. ОСОБА_1 мав необхідну вислугу років, передбачених ч.1 ст.86 Закону №1697, мав необхідний стаж роботи на прокурорських посадах, а також страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення віку, що на п'ять років менше, ніж пенсійний вік, установлений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому позивач мав право на призначення пенсії у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною першою статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Вказана правова позиція суду узгоджується з судовими рішеннями Верховного Суду від 11.01.2019 у справі №751/2210/17.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що право позивача на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, непризначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки наявний стаж роботи позивача на посадах слідчого прокуратури передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років, а положення ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції закону від 14.10.2014, фактично звужує право позивача на призначення та виплату позивачу пенсії за вислугою років.
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на призначення та виплату пенсії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.09.2019 №24 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з вимогами Закону України «Про прокуратуру», підлягають задоволенню.
Щодо вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, в даній частині у задоволенні позову суд відмовляє, оскільки задоволенні вказаної частин не є належним способом захисту порушених прав позивача.
Щодо зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію позивачу з 24.09.2019 року з розрахунку 60 відсотків від розміру заробітної плати без обмежень максимального розміру згідно довідки, виданої прокуратурою Харківської області від 12.08.2019 року № 18-206, за вислугою років відповідно ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, то суд вказує наступне.
Згідно з ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно довідки, виданої прокуратурою Харківської області від 12.08.2019 року № 18-206 судом встановлено, що заробітна плата позивача станом на 01.08.2019 року містить в собі такі складові: посадовий оклад - 7750,00 гривень, надбавка за класний чин (старший радник юстиції) 2400грн., надбавка за вислугу років ( 30%) - 2325,00 грн. та загалом становить 12475,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Підсумовуючи викладене, позов у даній частині підлягає частковому задоволенню у наступний спосіб та шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу з 24.09.2019 року пенсію за вислугою років з розрахунку 60% від розміру заробітної плати згідно довідки , виданої прокуратурою Харківської області від 12.08.2019 року № 18-206 відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та здійснити відповідні виплати.
В частині виплат пенсії без обмежень максимального розміру суд вказує, що 01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 № 3668-VI за яким, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказаний закон є чинним, неконституційним не визнано, суду не надано доказів, що розмір пенсії позивача буде обмежено виходячи з 60% від її заробітної плати, натомість вочевидь зрозуміло, що вказаний закон, у даному випадку не застосовується, оскільки розмір пенсії позивача буде меншим десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, у даній частині позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанціями.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати незаконним рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №19 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.09.2019 №24 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно з вимогами Закону України «Про прокуратуру».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 24.09.2019 року пенсію за вислугою років (24 роки) з розрахунку 60% від розміру заробітної плати згідно довідки, виданої прокуратурою Харківської області від 12.08.2019 року № 18-206 відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та здійснити відповідні виплати.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Горшкова О.О.