Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 грудня 2019 р. № 520/10476/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати окремі положення індивідуального акта, а саме листа від 03.09.2019 р. № 3860/02.12-20 за підписом Начальника Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) управління обслуговування громадян щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Романиці Т.І. в частині роз'яснення щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача одноразову грошову допомогу при виплаті першої пенсії в розмірі десяти місячних пенсій в розмірі 61 820,70 грн.
- стягнути з відповідача документально підтверджені судові витрати по справі.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим вважає дії відповідача щодо роз'яснення від 03.09.2019 року № 3860/02.12-20 протиправними.
Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що підстав для виплати грошової допомоги позивачеві у розмірі десяти місячних пенсій немає. За матеріалами пенсійної справи пенсія позивача обчислена та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком з 21.06.2019 року довічно.
02.08.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про надання розрахунку призначеної їй пенсії та роз'яснення щодо призначення і виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.09.2019 року відповідач надав позивачу відповідь № 3860/02.12-20 якою надано розрахунок та в якій зазначено:
«Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Розділом 1 «Освіта» Переліку «закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» має місце посада директора дитячого будинку.
Розділом II «Охорона здоров'я» Переліку «закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» не має місця посада директора дитячого будинку, у зв'язку із чим підстав вважати, що на день досягнення пенсійного віку Ви не працювали на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» -«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які затверджені Переліком «закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає Право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлено Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23 листопада 2011 року.
Відповідно до п.2 зазначеної Постанови до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно з п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати:зокрема з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 ( 909-93-п ) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до розділу 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначено для категорії установ "Дитячі будинки" наступні категорії посад: директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної частини або роботи, вчителі, вихователі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, майстри виробничого навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Відповідно до п. 2 Примітки 1 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відтак, посада директора дитячого будинку дає право на пенсію за вислугу років в тому числі у випадку відомчої належності такого будинку до закладів охорони здоров'я.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак позов підлягає задоволенню.
Разом з тим ч.2 ст.9 КАС передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України визначено наступні способи захисту порушеного права, зокрема:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Спосіб захисту права шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень сум одноразової грошової допомоги не є визначеним законом способом захисту права.
Вирішуючи спір, суд зважає на специфіку реалізації владних управлінських функцій органами системи Пенсійного фонду України, котра полягає у тому, що рішення про призначення пенсії або інших виплат, передбачених законом (індивідуальний акт, де викладається правова підстава для отримання громадянином коштів від ПФУ та одночасно обчислюється грошовий показник розміру виплати) видається територіальним органом Пенсійного фонду України районного або обласного рівня, а асигнування видатків (тобто виділення фінансових ресурсів для проведення платежів) проводиться самим Пенсійним фондом України.
А відтак, задоволення вимоги про стягнення неіснуючих у власності владного суб'єкта коштів є неможливим до реального виконання заходом примусу.Натомість, для реального та найшвидшого відновлення суб'єктивного права особи владний суб'єкт, регіональний орган ПФУ, повинен прийняти власне рішення про призначення виплати у належному розмірі (тобто провести нарахування відповідних соціальних виплат) та негайно після настання цієї події ініціювати процедуру отримання додаткових асигнувань для виконання прийнятого рішення в частині проведення платежів.
При цьому обрахунок розміру таких виплат є виключною компетенцією органу Пенсійного фонду та не може бути здійснений судом в рамках розгляду судової справи.
Отже, наявні підстави для виходу судом за межі позовних вимог та захисту прав позивача у спосіб визначений ст. 5 КАС України, а саме шляхом зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, яку мало бути виплачено при виплаті першої пенсії, в розмірі десяти місячних пенсій.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст., 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 262, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати окремі положення індивідуального акта, а саме листа від 03.09.2019 р. № 3860/02.12-20 за підписом Начальника Київського відділу обслуговування громадян у м. Харкові (сервісний центр) управління обслуговування громадян щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Романиці Т.І. в частині роз'яснення щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під. 2 пов. КодЄДРПОУ: 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 105, РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 700 грн. (Сімсот гривень).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Кухар М.Д.