Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 грудня 2019 р. № 520/9849/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , до Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області (вул. Шевченка, буд. 51-А,м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ37804450) третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області в особі Барвінківського районного відділу головного управління державної мінраційної служби України у Харківській області (вул. Римарська, буд. 24,м. Харків,61057, про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області № 15-Д від 27.08.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби в Чернігівській області № 15-Д від 27.08.2019 року скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що рішення є протиправним.
15.10.2019 року представником відповідача через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти заявленого позову заперечує, у зв'язку з тим, що відповідачем здійснено перевірку щодо надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне проживання позивача, якою встановлено відсутність к матеріалах справи 228/175 позивача довідка про реєстрацію її дитини громадянином України, а також що така довідка про реєстрацію дитини позивача громадянином України не видавалась.
Представник третьої особи правом на надання письмових пояснень не скористався.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
27.07.2019 до відповідача від Слобідського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - Слобідський РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області) надійшов запит № 6315/4646-19 щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання позивача.
В ході перевірки матеріалів справи № 228/175 позивача як особи, яка клопоче про залишення на постійне проживання в Україні, відповідачем встановлено наступне:
- 20.11.2012 позивач звернулася до Деснянського районного відділу у місті Чернігові УДМС України в Чернігівській області (далі - Деснянський РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області) із заявою про отримання дозволу на імміграцію в Україну, згідно пункту першого частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-ІІІ (далі- Закон ), оскільки її дитина перебуває в громадянстві України.
- 03.01.2013 за результатами перевірок, проведених у відповідності із вимогами п. 14 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень.
- 08.01.2013 позивач звернулася до Деснянського РВ у м. Чернігові УДМС України в Чернігівській області з питання документування її посвідкою на постійне проживання, внаслідок чого, остання була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 строком дії до безстроково;
В ході проведення додаткової перевірки матеріалів справи позивача щодо законності оформлення дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання відповідачем встановлено, що у матеріалах справи № 228/175 позивача відсутня довідка про реєстрацію її дитини громадянином України.
31.07.2019 УДМС України в Чернігівській області направлено запит до Слобідського РВ у м. Харкові УДМС України в Харківській області про направлення на адресу УДМС України в Чернігівській області пояснень позивача щодо обставин надання їй дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання, а також наявності в неї довідки про реєстрацію її дитини громадянином України.
05.08.2019 до УДМС України в Чернігівській області надійшла відповідь від Слобідського РВ у м. Харкові УДМС України в Харківській області згідно якої, позивач відмовилася від пояснень у зв'язку із відсутністю перекладача та надала кольорову копію довідки № 171 про реєстрацію її дитини громадянином України, видану 18.12.2012 Управлінням у справах громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Управління внутрішніх справ України в Чернігівській області.
УДМС України в Чернігівській області провело додаткову перевірку законності видачі вищезазначеної довідки та встановило, що відповідно до журналу обліку довідок про реєстрацію особи громадянином України УДМС України в Чернігівській області, довідка про реєстрацію дитини позивача громадянином України № 171 від 28.12.2012 не видавалася.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію"; процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 р. № 1983 (далі за текстом - Порядок №1983).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Суд зазначає, що Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Відповідно до частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтею 6 Закону № 2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.
Так, за приписами частини 1 пунктів два і три цієї норми спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються.
Стаття 9 Закону № 2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як слідство, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.
Статтями 10, 11 зазначеного Закону передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Суд зазначає, що процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 № 1983.
У відповідності до пп. 2 та 3 п. 2 цього Порядку, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: висококваліфікованих спеціалістів і робітників, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України; осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; осіб, які раніше перебували в громадянстві України; батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей; осіб, які безперервно прожили на території України протягом трьох років від дня надання їм статусу біженця чи притулку в Україні, а також їх батьків, чоловіків (дружин) та неповнолітніх дітей, які проживають разом з ними. У разі необхідності територіальні органи можуть приймати рішення стосовно іммігрантів позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент); територіальні підрозділи Департаменту в міських, районних у містах управліннях органів внутрішніх справ (далі - територіальні підрозділи) - стосовно іммігрантів, які на законних підставах перебувають на території України і є іммігрантами позаквотової категорії (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: одного з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітей і батьків громадян України; осіб, які є опікунами чи піклувальниками громадян України або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України; осіб, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно п. 12, Порядку, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
- формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
- надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
- здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
З наведених норм вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Під час розгляду справи встановлено, що 14.10.2008 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області на підставі висновку було документовано позивача посвідкою на постійне проживання.
Отже, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну та документуванні посвідкою на постійне проживання в Україні суб'єкт владних повноважень проводив перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача та, керуючись Законом України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію позивачу не було виявлено, у зв'язку з чим документовано посвідкою на постійне проживання в Україні.
Стосовно посилання відповідача на той факт, що УДМС України в Чернігівській області, довідка про реєстрацію дитини позивача громадянином України № 171 від 18.12.2012 не видавалася, судом не береться до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказану довідку видано не УДМС України в Чернігівській області, а УГІРФО УМВС України в Чернігівській області, який на час її видання не був підпорядкований та не входив до складу ДМС України.
Той факт, що повноваження УГІРФО наказом МВС України від 17.07.2012 року № 626 було передано ДМС України, не є підтвердженням не видання такої довідки УГІРФО УМВС України в Чернігівській області.
Так само як і невидання УДМС України в Чернігівській області рішення № 17 від 18.12.2012року не свідчить про невидання такого рішення стосовно дитини позивача УМВС України в Чернігівській області, про яке зазначено у довідці про реєстрацію особи громадянином України.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. Закону дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
Факт підробки зазначеної довідки жодним чином відповідачем не встановлювався, сказаний документ недійсним не визнаний не скасований.
Стосовно подання позивачем неправдивих відомостей, суд зазначає, що докази невидання довідки УДМС України в Чернігівській області не доводять її невидання УГІРФО УМВС України в Чернігівській області. Доказів останнього відповідач суду не надає.
Крім того, позивач в якості підстави для іміграції зазначає, п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону, оскільки її дитина перебуває в громадянстві України
Статтею 9 Законом України "Про імміграцію" не передбачено обов'язкового надання довідки про реєстрацію особи громадянином України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надала до відповідача свідоцтво про народження дитини, в якому місцем народження значиться м. Харків, Харківська область, Україна.
Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України "Про громадянство України" особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України.
Відповідно до ч. 8 ст.7 Закону України "Про громадянство України" особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Відтак, подання позивачем відомостей щодо належності її дитини до громадянства України не є недостовірними та неправдивими в силу положень Закону України "Про громадянство України".
Правомірність видання УГІРФО УМВС України в Чернігівській області довідки № 171 від 18.12.2012 року та прийняття рішення № 17 від 18.12.2012 року стосовно громадянства ОСОБА_2 не є предметом спору у даній справі, проте оскільки така довідка не скасована у встановленому законом порядку, та не встановлено факт її підробки, відповідач не може посилатись на неправдивість даних, зазначених у вказаній довідці як на підставу скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Рішення Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області № 15-Д від 27.08.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
прийнято з порушенням ч. 2 ст. 2 КАС України, тобто необгрунтовано та безпідставно, у звязку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області про скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області № 15-Д від 27.08.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Управління Державної міграційної служби в Чернігівській області (вул. Шевченка, буд. 51-А,м. Чернігів,14000, ЄДРПОУ: 37804450) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Кухар М.Д.