Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
09 грудня 2019 р. справа № 820/2362/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Біленського О.О.,
при секретарі судового засідання - Жуковій О.С.,
за участі:
представника позивача - Бояринов М.В.,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 02910108) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про скасування постанови, -
Прокуратура Харківської області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд скасувати як незаконну постанову від 17.05.2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В.Е. у виконавчому провадженні №53229332.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 року провадження по справі №820/2362/17 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в справі №820/1162/17.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2018 року поновлено провадження у справі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням в справі №820/1162/17.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 року провадження по справі №820/2362/17 зупинено до розгляду касаційної скарги колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №820/4128/16.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року поновлено провадження у справі з огляду на розгляду касаційної скарги колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №820/4128/16.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. 17.05.2017 винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200 грн. у зв'язку з повторним невиконанням боржником рішення суду. Прокуратура Харківської області в адміністративному позові зазначила, що не має правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Складаючи постанову від 17.05.2017 про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200 грн. старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» не вказано повне найменування стягувача, його місцезнаходження та ідентифікаційний код. Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено розмір штрафу, що накладається на юридичну особу у разі невиконання рішення суду без поважних причин - 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. На думку позивача, в порушення вказаної вимоги старший державний виконавець не надав оцінку доводам боржника щодо наявності поважності причин невиконання рішення суду та наклав на боржника штраф у розмірі 10200 грн., що не визначено нормою Закону.
Представник позивача в судове засідання прибув, надав аналогічні викладеним у поданні пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Надав до суду відзив, в якому зазначив, що підстави невиконання рішення суду, викладені в інформації прокуратури Харківської області, на думку Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повністю необґрунтовані та не звільняють боржника від обов'язку виконати рішення суду. Ураховуючи невиконання рішення суду боржником в наданий йому 10-денний термін, невиконання рішення боржником і на час винесення постанови про накладення штрафу від 17.05.2017 року, постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 17.05.2017 є законною.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 у справі №820/4128/16 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, третя особа: ГУ ДКС України у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі №820/4128/16 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 15.07.2015 по 04.07.2016, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії прокуратури Харківської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язано прокуратуру Харківської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 з урахуванням проведених виплат, в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі № 820/4128/16 залишено без змін.
По справі №820/4128/16 Харківським окружним адміністративним судом 09.12.2016 року видано виконавчий лист.
За заявою ОСОБА_1 від 21.12.2016 року, 04.01.2017 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бурлою В.Е. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53229332 про примусове виконання виконавчого листа №820/4128/16, виданого Харківським окружним адміністративним судом 09.12.2016. Боржнику надано строк до десяти робочих днів з моменту винесення постанови для самостійного виконання.
Вищевказана постанова отримана прокуратурою Харківської області 16.01.2017, про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі (вх.№127ж-17).
Прокуратурою Харківської області на адресу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.01.2017 за № 05/3-88вих17 надіслано клопотання про неможливість виконати рішення суду із зазначенням поважних причин невиконання судового рішення (вх.№1510-0-26-17 від 25.01.2017). У вищевказаному клопотанні прокуратура Харківської області з посиланням на приписи ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" просила державного виконавця звернутися до суду щодо роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі №820/4128/16, яка є незрозумілою в частині її виконання щодо проведення нарахування та виплат заробітної плати стягувачу за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру".
20.01.2017 старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. на адресу прокуратури Харківської області направлена вимога про виконання у семиденний строк з дня її отримання виконавчого листа №820/4128/16 від 09.12.2016, про що необхідно повідомити відділ та вказати відповідальну особу за виконання даного рішення та її посаду.
Прокуратурою Харківської області на адресу Департаменту 31.01.2017 надіслано лист за №05/3-121вих17 про неможливість виконати рішення суду із зазначенням поважних причин, який отриманий адресатом 03.02.2017.
02.03.2017 старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. на адресу прокуратури Харківської області направлена повторна вимога про виконання у семиденний строк з дня її отримання виконавчого листа №820/4128/16 від 09.12.2016, про що необхідно повідомити відділ та вказати відповідальну особу за виконання даного рішення та її посаду.
02.03.2017 старшим державним виконавцем Бурлою В.Е. винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100 грн. у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду та законних вимог державного виконавця.
Вищевказані вимога державного виконавця від 02.03.2017 та постанова про накладення штрафу від 02.03.2017 з супровідним листом надійшли до прокуратури Харківської області 09.03.2017.
Прокуратура Харківської області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просила суд: скасувати постанову від 02.03.2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурловою В.Е. у виконавчому провадженні №53229332.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 року адміністративний позов Прокуратури Харківської області до департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року по справі №820/1162/17, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2017р. по справі № 820/1162/17 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову Прокуратури Харківської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови відмовлено.
В межах вказаної справи суд прийшов до висновку про те, що посилання позивача на незрозумілість постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 не є поважною причиною його невиконання, оскільки ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 року у задоволенні заяви Прокуратури Харківської області про роз'яснення постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 року по справі №820/4128/16 було відмовлено в зв'язку з тим, що рішення суду є чітким, ясним і додаткового роз'яснення не потребує. Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій щодо звернення до розпорядника бюджетних коштів з питань виділення коштів для здійснення виплати за рішенням суду заробітної плати ОСОБА_1 та внесення змін до кошторисних призначень, а отже посилання позивача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань для виплати заробітної плати ОСОБА_1 як на поважність причин невиконання рішення суду колегія суддів вважає неповажними. Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетних коштів у боржника, який є державним органом, не є підставою для невиконання судового рішення. Посилання позивача на неможливість проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 на підставі рішення суду поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в силу приписів статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі і вчинення дій щодо перерахунку заробітної плати не залежить від наявності відповідного фінансування. Отже, враховуючи не проведення позивачем перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 . колегія суддів прийшла до висновку, що невиконання рішення суду у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання прокуратурою Харківської області відбулося без поважних причин. Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана постанова про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду прийнята з врахуванням всіх обставин справи.
Отже, враховуючи, що рішення суду позивачем було не виконано у строк наданий державним виконавцем без поважних причин, то колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду.
Відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 року підтверджено правомірність постанови від 02.03.2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурловою В.Е. у виконавчому провадженні №53229332.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 17.05.2017 старшим державним виконавцем відділу Бурла В.Е. керуючись вимогами статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про повторне накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн., яка направлена боржнику супровідним листом від 17.05.2017 за №53229332/2.
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Принцип обов'язковості судових рішень також закріплений статтею 14 КАС України, якою передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 255 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Як встановлено ч. 4 ст. 257 КАС України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.2016 року N1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України N1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону України N1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (ч. 3 ст. 18 Закону України N1404-VIII).
Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону України N1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України N1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем виключено у разі невиконання рішення суду саме без поважних причин.
Прокуратурою Харківської області на адресу Департаменту 16.03.2017 надіслано лист за №05/3-231вих17 про неможливість виконати рішення суду із зазначенням причин, за яких рішення суду у наданий державним виконавцем строк виконано бути не може.
Прокуратурою Харківської області у листі від 16.03.2017 року №05/3-231вих17 державного виконавця повідомлено, що існують причини неможливості виконання рішення суду в добровільному порядку, усунення яких знаходяться поза межами повноважень прокуратури Харківської області, оскільки прокуратура Харківської області не має правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Такі причини невиконання рішення суду позивач вважає поважними.
Проте, суд зазначає, що причини викладені позивачем у листі від 16.03.2017 року №05/3-231вих17 щодо невиконання прокуратурою Харківської області постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у листі 16.03.2017 року №05/3-231вих17 є неповажними з огляду на наступне.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі №820/4128/16 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії прокуратури Харківської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", зобов'язано прокуратуру Харківської області здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 15.07.2015 по 04.07.2016 з урахуванням проведених виплат.
Отже, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 по справі № 820/4128/16 прокуратуру Харківської області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 .
Відповідно до приписів ч. 9 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про прокуратуру» фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Отже, оплата праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Між тим, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій щодо звернення до розпорядника бюджетних коштів з питань виділення коштів для здійснення виплати за рішенням суду заробітної плати ОСОБА_1 та внесення змін до кошторисних призначень в 2017 або 2018 роках, а отже посилання позивача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань для виплати заробітної плати ОСОБА_1 як на поважність причин невиконання рішення суду колегія суддів вважає неповажними.
Крім того, суд зазначає, що відсутність бюджетних коштів у боржника, який є державним органом, не є підставою для невиконання судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 р. "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 р. "Справа "Півень проти України") свідчить про те, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка дотримується принципу верховенства права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.
Європейський суд з прав людини у вищезазначених справах акцентує увагу на тому, що у випадках коли боржник є державним закладом, поточні витрати якого фінансуються з державного бюджету через Державне казначейство, рішення по справі залишаються невиконаними з огляду на те, що бюджетне законодавство держави не передбачає такого виду витрат, а також через відсутність відповідної нормативної бази щодо завдань, покладених на міністерства у випадку відсутності бюджетних коштів.
Разом з тим, у вказаних рішеннях, Європейський суд з прав людини зазначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.
Також, прокуратурою Харківської області не надано доказів виконання рішення суду в частині здійснення перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 .
Посилання позивача на неможливість проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 на підставі рішення суду поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці суд вважає необґрунтованими, оскільки в силу приписів статті 255 КАС України постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі і вчинення дій щодо перерахунку заробітної плати не залежить від наявності відповідного фінансування.
З приводу посилань представника позивача на висновки Верховного Суду України суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України (в редакції після 15.12.2017 року), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наведені представником позивача рішення Верховного Суду України стосуються інших правовідносин та не підлягають застосуванню у даному випадку.
Таким чином, враховуючи не проведення позивачем перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що невиконання рішення суду у строк наданий державним виконавцем для добровільного виконання прокуратурою Харківської області відбулося без поважних причин.
Відносно посилань представника позивача на те, що передбачена ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» відповідальність настає у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії. При цьому позивач вважає, що вимогою державного виконавця встановлено термін виконання не рішення суду, а виконавчого листа, строк виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №820/4128/16 державним виконавцем для боржника ніколи не встановлювався, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
З огляду на те, що виконавчий лист №820/4128/16 виданий Харківським окружним адміністративним судом 09.12.2016 року саме на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №820/4128/16, суд приходить до висновку про необґрунтованість вказаних тверджень позивача.
Отже, враховуючи, що рішення суду позивачем було не виконано у строк наданий державним виконавцем без поважних причин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для накладення штрафу у подвійному розмірі на позивача за невиконання рішення суду.
З огляду на те, що судом не встановлено протиправності дій Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час винесення постанови від 17.05.2017 року про накладення на прокуратуру Харківської області штрафу, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В.Е. у виконавчому провадженні №53229332, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відносно посилань представника позивача на той факт, що в подальшому Постановою Верховного Суду по справі №820/4128/16 касаційну скаргу Прокуратури Харківської області задоволено, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року скасовано, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року залишено в силі, тобто ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні адміністративного позову, суд зазначає, що вказане рішення жодним чином не впливає на правомірність винесення оскаржуваної в межах даної справи постанови державного виконавця, яка була винесена під час примусового виконання рішення, яке набрало законної сили та підлягало обов'язковому виконанню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Прокуратури Харківської області (вул. Богдана Хмельницького, 4, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 02910108) до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 09.12.2019 року.
Суддя Біленський О.О.