Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 грудня 2019 р. № 520/11198/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Заічко О.В., розглянувши у спрощеному провадженні в приміщенні суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення Індустріального ОУПФУ м. Харкова № 365 від 28.03.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком є незаконним.
По справі було відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов. Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачеві, та отримана ним.
Відповідач надав відзив на позов, в якому, заперечуючи проти позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки у спірних правовідносинах управління діяло в межах законодавства, відмова в призначенні позивачу пенсії за віком є правомірною, оскільки відсутні підстави для зарахування певних періодів до страхового стажу позивача, відтак, останній не відповідає сукупності умов, встановлених ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Позивач 26.03.2019 року звернувся до Індустріального ОУПФУ м. Харкова з заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав необхідний пакет документів, копії яких містяться у справі.
Рішенням № 365 від 28.03.2019 року відповідного владного суб'єкта, правонаступником якого є відповідач, у призначенні пенсії за віком було відмовлено, оскільки позивач не має достатнього 26-річного страхового стажу . Страховий стаж позивача, на думку відповідача, складає 22 роки 5 місяців 14 днів, до якого не зараховано період роботи позивача з 05.08.1985 року по 22.04.1992 року.
Згідно даних трудової книжки, у вказаний період позивач працював на посадах вантажника ст.№3 та виробника напівфабрикатів 4 розряду в ОРС Кримської АЕС.
Відповідно відзиву на позов судом встановлено, що незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 05.08.1985 року по 22.04.1992 року в ОРС Кримської АЕС відбулось через те, що печатка підприємства, яка проставлена в трудовій книжці позивача, є нечитаємою.
По суті позову суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV ( надалі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Відповідно до ч.1 ст.44 Закону № 1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вказує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 788-XII).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 4.1 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Згідно п.3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як слідує з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період його роботи з 05.08.1985 року по 22.04.1992 року в ОРС Кримської АЕС, при цьому, спірне рішення № 365 від 28.03.2019 року не містить в собі жодних підстав для вказаного незарахування.
Разом з тим, у відзиві на позов вказано, що таке незарахування обумовлено тим, що у трудовій книжці позивача не читається відбиток печатки підприємства.
З наявних у справі архівних довідок № С-6 від 28.05.2019 року судом встановлено, що ОРС Кримської АЕС перейменовано в ТПП "Крименерго", документи якого за 1985-1992 роки до архівної установи не передані.
З копії трудової книжки позивача вбачається, що у періоді з 05.08.1985 року по 22.04.1992 року позивач працював у ОРС Кримської АЕС, у тому числі з 05.08.1985 р. по 27.12.1985 р. на посаді вантажника ст. № 3, з 27.12.1985 р. по 22.04.1992 р. на посаді виробника напівфабрикатів 4 розряду та в ній зазначені номери та дати відповідних наказів та міститься відбиток печатки підприємства.
Посилання відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно неможливості врахування періоду роботи позивача з 05.08.1985 року по 22.04.1992 року в ОРС Кримської АЕС через те, що відбиток печатки підприємства є нечитаємий, суд відхиляє, оскільки спірне рішення про відмову в призначенні пенсії не містить в собі зазначеної підстави.
Крім того, суд зауважує, що з вищевикладених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку, у тому числі, відбиток печатки, здійснюються відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення та/або нечитаємість відбитку печатки не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також, суд зауважує, що відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України " від 15.04.2014 № 1207-VII ( надалі - Закон від 15.04.2014 № 1207-VII), тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Статтею 3 Закону № 1207-VII визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
Згідно ч.ч. 2, 3, 4 ст.9 Закону № 1207-VII, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 1207-VII, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
ОРС Кримської АЕС знаходиться на непідконтрольній українській владі території, отже, позивач не має можливості надати первинні документи, що знаходяться на підприємстві, а управління не має можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві.
Відсутність в управління можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудовою книжкою трудового стажу, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Враховуючи, що записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено, що позивач працював з 05.08.1985 року по 22.04.1992 року в ОРС Кримської АЕС, у пенсійного органу відсутні підстави для неврахування вказаного періоду роботи.
Крім того, суд вказує, що відсутність у пенсійного органу можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №263/3783/17), яку судом враховано, на виконання приписів ч.5 ст. 242 КАС України.
Пенсійним органом, враховуючи положення ч.2 ст.77 КАС України, не доведено правомірність спірного рішення Індустріального ОУПФУ м. Харкова № 365 від 28.03.2019 року.
Крім того, суд вказує, що, враховуючи вищевказаний стаж, позивач відповідає всім умовам, передбаченим ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, оскільки він народився 07.03.1959 року, що встановлено з копії паспорту та, на час звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії 26.03.2019 року, досяг 60 років та має не менше 26 років страхового стажу.
Відтак, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 365 від 28.03.2019 року, яке складено відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати період роботи з 05.08.1985 року по 22.04.1992 р. у ОРС Кримської АЕС ( з 05.08.1985 р. по 27.12.1985 р. на посаді вантажника ст. № 3, з 27.12.1985 р. по 22.04.1992 р. на посаді виробник напівфабрикатів 4 розряду) до стажу роботи ОСОБА_1 та вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком за його заявою від 26.03.2019 року, з урахуванням висновків суду по даній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ( код ЄДРПОУ 14099344, 61022, Харківська обл., місто Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. ( сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 09 грудня 2019 року.
Суддя Заічко О.В.