Справа № 500/2535/19
09 грудня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області, в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5228,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією №0.0.1459830587.1 від 10.09.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.09.2019 року ОСОБА_1 при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири номер АДРЕСА_1 , сплачено 1 відсоток від вартості нерухомого майна, а саме 5228,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, хоча вона не є платником даного збору в розумінні п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", так як придбавала житло вперше. На вимогу позивача про повернення безпідставно сплаченого збору Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області було відмовлено з тих підстав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно. Позивач вважає таку відмову протиправною, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 11.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.11.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.28-29), просило відмовити у задоволенні в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, а тому відмова повернути збір на обов'язкове державне пенсійне страхування є правомірною. Крім того, позивач добровільно сплатив збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5228,00 грн., відповідач жодних дій та рішень зобов'язального характеру не приймав. Також, зазначив про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу, обґрунтованість та фактичний обсяг яких не підтверджено належними та допустимими доказами.
Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Судом встановлено, що 10.09.2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири номер АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №4351. Згідно п.4 договору купівлі-продажу ціна нерухомого майна встановлена в розмірі 522800,00 грн. (а.с.12-13).
При цьому, як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсоток від його вартості, що складає 5228,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.1459830587.1 від 10.09.2019 року (а.с.14). Кошти у розмірі 5228,00 грн. зараховані на відповідний рахунок та надійшли до державного бюджету, що підтверджується довідкою управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області №255 від 18.11.2019 року (а.с.26).
Позивачем 30.09.2019 року надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із вимогою про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5228,00 грн., оскільки придбавав житло вперше і в розумінні п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не є платниками даного збору (а.с.19).
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 04.10.2019 року №10458/05-03 повідомило ОСОБА_1 про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5228,00 грн. немає з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно (а.с.20-21).
Не погоджуючись із такими рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.
При вирішенні позовних вимог суд враховує наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740.
Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбаває таку нерухомість. Водночас, вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.
Ухвалою Конституційного Суду України № 29-у/2000 від 23.03.2000 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Аналізуючи наведені норми, суд констатує, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Як слідує з матеріалів справи, доказами придбання ОСОБА_1 нерухомого майна вперше є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.09.2019 року, згідно якої позивач є власником квартири номер АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2019 року (а.с.15-16).
Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" від 30.09.2019 року №3009, станом на 29.12.2012 року ОСОБА_1 згідно обліку технічної інвентаризації в місті Тернополі є власником 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві приватної власності і зареєстрована за нею на підставі розпорядження органу приватизації №44201 від 1903.2012 року (а.с.17).
Згідно довідки №117.22-10/485 від 17.09.2019 року, виданої Тернопільським обласним управлінням акціонерного товариства "Ощадбанк", ОСОБА_1 в списки на приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_3 , не включена. Житлові чеки не використовувалися (а.с.18).
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували те, що житло було придбане ними вперше є безпідставними, оскільки Пенсійним фондом України не здобуто доказів того, що у позивача у власності перебуває і інше майно, яке було придбане ним раніше, ще до укладення договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2019 року.
Відсутність ж механізму перевірки органами Пенсійним фондом України інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач дійсно 10.09.2019 року вперше придбав житло за договором купівлі-продажу квартири номер АДРЕСА_1 та при оформленні документів безпідставно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 5228,00 грн., який підлягає поверненню.
Механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 988/18283.
Згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" від 16.02.2011 року контроль за справлянням надходжень бюджету, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд.
Відповідно до пп.7 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Оскільки, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений позивачем при купівлі квартири, підлягає поверненню згідно положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24182, яким передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, вказані позовні вимоги підлягають до задоволення.
При вирішенні питання щодо судових витрат, суд враховує наступне.
Як передбачено ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі №814/698/16.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою відповідно до акта виконаних робіт від 05.11.2019 року (а.с.11), отриманою на виконання умов договору про надання правової допомоги, укладеного 30.09.2019 року з адвокатом Гриців О.Я. (а.с.9), в сумі 2000,00 грн., сплачених згідно квитанції №0.0.1512119710.1 від 03.11.2019 року (а.с.10).
В свою чергу, відповідачем у відзиві вказано про відсутність підстав для компенсації витрат позивача на правову допомогу, обґрунтованість та фактичний обсяг яких не підтверджено належними та допустимими доказами.
Як передбачено ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу, що складаються з: 500,00 грн. за консультування клієнта 30.09.2019 року, 500,00 грн. за підготовку заяви повернення безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 30.09.2019 року та 1000,00 грн. за підготовку позовної заяви 05.11.2019 року, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, у заявленому розмірі 2000,00 грн., з розрахунку обсягу правничої допомоги в обсязі 4 години за ставкою 500,00 грн. за 1 годину роботи адвоката, не є співмірним із складністю справи, розгляд якої проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг).
Водночас, Верховний Суд, за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019 року, в якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Суд вважає необґрунтованим визначення 4 години на виконання адвокатом робіт (даних послуг) з консультування клієнта та підготовки заяви повернення безпідставно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 5228 гривень, а також позовної заяви, у справі де є стала судова практика, та у категорії справи з однотипними обґрунтуваннями і позовними вимогами, та вважає співмірним витрачений час на вищевказані роботи і послуги згідно акту від 05.11.2019 року 2 години, а вартість послуг 1000,00 грн.
На підставі вищенаведеного, оскільки позов підлягає до задоволення, суд вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 1000,00 грн. та 768,40 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції №6 від 05.11.2019 року (а.с.4).
Керуючись ст.134, 139, 205, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5228 (п'ять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок, сплаченого згідно квитанції №0.0.1459830587.1 від 10.09.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок, сплачені згідно квитанції №0.0.1512119710.1 від 03.11.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок згідно квитанції №6 від 05.11.2019 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: управління Державної казначейської служби України у місті Тернополі Тернопільської області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Листопадова, будинок 3, код в ЄДРПОУ 37977726).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.