Справа № 500/2029/19
05 грудня 2019 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Мірінович У.А.
за участю:
секретаря судового засідання Хоменко Л.В.
представника позивача Вальчук М.М.,
представника відповідача Лахути І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (уточнена) ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу учасника війни та зобов'язання Тернопільську міську комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановити позивачу статус учасника війни.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, зокрема 06.05.2019 звернувся до відповідача зі заявою, в якій просив винести на комісію з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни питання щодо встановлення позивачу статусу учасника війни, так як останній у період з 21.07.2015 по 22.08.2015 перебував у зоні АТО, а саме в місті Попасна Луганської області на будівництві фортифікаційних споруд. Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу учасника війни, мотивуючи тим, що позивач не подав нових підтверджуючих документів для встановлення статусу учасника війни, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 739 "Питання надання статусу учасника війни деяким особам" (далі - Постанова № 739).
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки він надав відповідачу всі необхідні документи до заяви, які підтверджували те, що позивач безпосередньо був залучений до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, в тому числі перебував безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а тому відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) він має право на встановлення статусу учасника війни.
Ухвалою суду від 30.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві (уточненій), просила позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що відповідач правомірно відмовив позивачу у встановленні статусу учасника війни, у зв'язку з відсутністю документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема витягу з наказів керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України.
З огляду на зазначене та посилаючись на відзив на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. справи 42-46).
Допитаний в процесі судового розгляду свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що останній разом з позивачем працюють на одному підприємстві - ТОВ "Тернопільбуд". Зазначив, що 21.07.2015 свідок разом з позивачем були направленні у відрядження в м. Попасна Луганської області, де позивач брав безпосередню участь в обслуговуванні будівництва фортифікаційних споруд у м. Попасна Луганської області, з метою зміцнення обороноздатності держави та повернувся із такого відрядження після 20.08.2015. Водночас, свідок звернув увагу суду на те, що в той же період будучи в м. Попасна він безпосередньо виконував обов'язки водія та в подальшому отримав статус учасника війни, на підтвердження чого надав відповідне посвідчення.
Заслухавши пояснення сторін та показання свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як підтверджується матеріалами справи, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 18.03.2015, листа Тернопільської обласної державної адміністрації № 01-1510/1918 від 10.04.2015 для проведення робіт на будівництві фортифікаційних споруд в Попаснянському районі Луганської області позивач був відряджений з 21.07.2015 по 31.07.2015 терміном на 11 кал. днів в Попаснянський район Луганської області, про що свідчить витяг з наказу № 20 від 20.07.2015 та відповідний додаток до наказів (арк. справи 10, 51).
Витягом з наказу № 27 від 31.07.2015 та відповідним додатком до наказів підтверджується, що у зв'язку з виробничою необхідністю, на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 18.03.2015, листа Тернопільської обласної державної адміністрації № 01-1510/1918 від 10.04.2015 для проведення організаційних робіт по будівництву фортифікаційних споруд в м. Попасна Луганської області, позивачу продовжено перебування у відрядженні в м. Попасна Луганської області з 01.08.2015 по 22.08.2015 на 22 кал. дні (арк. справи 11, 51).
Посвідченням про відрядження № б/н від 20.07.2015 та довідкою від 16.01.2019 № 3, виданих ТОВ "Тернопільбуд" БМУ "Промбуд", підтверджується, що позивач працює у ТОВ "Тернопільбуд" БМУ "Промбуд" монтажником сталевих конструкцій 4 розряду та з 21.07.2015 по 22.08.2015 відряджений в м. Попасна Луганської області на будівництво фортифікаційних споруд (арк. справи 12-13).
Довідкою від 14.08.2015 № 01-081376 підтверджується, що позивач перебував в зоні проведення АТО на будівництві фортифікаційних споруд в Попаснянському районі Луганської області з 21.07.2015 по 14.08.2015 (арк. справи 14).
Водночас, позивачу Тернопільською ОДА оголошено подяку за активну громадську позицію, сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави в Луганській області (арк. справи 26).
Позивач, зокрема 06.05.2019 звернувся до відповідача зі заявою, в якій просив винести на комісію з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни питання щодо встановлення позивачу статусу учасника війни, так як останній у період з 21.07.2015 по 22.08.2015 перебував у зоні АТО, а саме в місті Попасна Луганської області на будівництві фортифікаційних споруд. До такої заяви позивач надав наступні документи: копію паспорта; копію посвідчення та наказів; копію довідки від 14.08.2015; копію відповіді Тернопільської ОДА від 21.02.2017 № 02-808/16-20; копію архівної довідки (арк. справи 15).
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відповідач листом від 07.05.2019 № 190/13.5 повідомив, що рішенням Тернопільської міської комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни від 21.01.2016 № 01 відмовлено позивачу у встановленні статусу учасника війни, оскільки згідно листа начальника штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України від 19.12.2015 № 33/7-14484 позивач персонально не залучався до проведення антитерористичної операції в Луганській та Донецькій областях. Також повідомив, що рішенням обласної комісії від 16.12.2016 № 04 позивачу відмолено у встановленні статусу учасника війни в зв'язку з відсутністю документів про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема витягу з наказів керівника антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Таким чином, оскільки позивач не подав до заяви нових підтверджуючих документів для встановлення статусу учасника війни, визначених Постановою № 739, відповідач відмовив позивачу у встановленні статусу учасника війни (арк. справи 16-19).
Надалі, позивач звернувся до відповідача зі заявою від 17.05.2019, в якій просив відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення йому статусу учасника війни, мотивуючи тим, що ним подано до заяви від 06.05.2019 нові підтверджуючі документи, а саме: копію відповіді Тернопільської ОДА від 21.02.2017 № 02-808/16-20 та архівну довідку Галузевого державного архіву (арк. справи 20).
За результатами розгляду заяви, відповідач листом від 20.05.2019 № 216/13.5 відмовив позивачу у встановленні статусу учасника війни, мотивуючи тим, що подані зазначені нові документи не є підставою для встановлення статусу учасника війни (арк. справи 21).
Водночас, як підтверджується листом Тернопільської ОДА від 21.02.2017 № 02-808/16-20, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 за № 107 "Деякі питання забезпечення у 2015 році будівництва інженерних спору з метою зміцнення обороноздатності держави" за замовленням обласної державної адміністрації збудовано чотири фортифікаційній споруди. Будівництво вказаних об'єктів здійснювалось підрядними будівельними організаціями ПП "Креатор-Буд", ТОВ "Тернопільбуд" та ТОВ "Добробуд". Обласна державна адміністрація зверталась до Штабу Антитерористичного центру при СБУ з клопотання про включення осіб, у тому числі ОСОБА_1 до наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ (арк. справи 23-24).
Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 25 від 09.03.2017 підтверджується, що з 16.12.2015 сектор "С" розформований. На зберіганні в архіві знаходяться накази керівника сектору "С". Для надання інформації, чи включенні в наказ сектора "С" особи зазначені у запиті, у тому числі позивач, необхідно вказати номер наказу та дату (арк. справи 25).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" від 20.03.2003 № 638-IV до участі в антитерористичних операціях за рішенням керівництва антитерористичної операції можуть бути залучені з дотриманням вимог цього Закону й інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від підпорядкованості і форми власності, їх посадові особи, а також громадяни за їх згодою. Координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо статусу осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України" № 291-VIII від 07.04.2015, з метою впорядкування кола осіб, які беручи безпосередню участь в антитерористичній операції, захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечення належного рівня соціального захисту та гарантій цих осіб, статтю 9 Закону № 3551-XII доповнено пунктом 13, відповідно до якого, учасниками війни вважаються працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання статусу учасника війни особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 739 на комісії, утворені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 458 від 26.04.1996 "Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" покладено розгляд питань про встановлення статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення.
Згідно пункту 2 Постанови № 739 підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення), а також інші документи, видані державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що містять відомості про безпосередню участь працівника в забезпеченні виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів і розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
При цьому, суд встановив, що в такій редакції пункт 2 викладено постановою Кабінету Міністрів України № 414 від 14.06.2017, тоді як на час прийняття рішення міської комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни № 01 від 21.01.2016 та рішення обласної комісії № 4 від 16.12.2016, на які покликається відповідач у листах - відповідях від 07.05.2019 № 190/13.5, від 20.05.2019 № 216/13.5 на заяви позивача, пунктом 2 Постанови № 739 встановлювалось, що підставою для надання статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України), а також документи про направлення (прибуття) у відрядження для безпосередньої участі в антитерористичній операції в районах її проведення (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).
Таким чином, з метою уникнення спірних питань під час встановлення відповідними комісіями статусу учасника війни, Кабінет Міністрів України уточнив та розширив перелік документів, необхідних для встановлення статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення.
Суд встановив та не заперечується сторонами, що позивачу відмовлено у встановленні статусу учасника війни у зв'язку з відсутністю документа про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема, витягу з наказу керівника АТЦ при СБУ.
Однак, суд не погоджується із такими висновками, оскільки матеріалами справи, зокрема: витягами з наказу № 20 від 20.07.2015, № 27 від 31.07.2015, відповідним додатком до наказів, посвідченням про відрядження № б/н від 20.07.2015, довідкою від 14.08.2015 № 01-081376, листом Тернопільської ОДА від 21.02.2017 № 02-808/16-20, в тому числі показаннями свідка, який також отримав статус учасника війни, підтверджується, що позивач перебував в зоні проведення АТО на будівництві фортифікаційних споруд в Попаснянському районі Луганської області, внаслідок чого йому також оголошено подяку за активну громадську позицію, сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у будівництво інженерних споруд з метою зміцнення обороноздатності держави в Луганській області.
При цьому, у листі Тернопільської облдержадміністрації № 02-808/16-20 від 21.02.2017 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 107 від 18.03.2015 "Деякі питання забезпечення у 2015 році будівництва інженерних спору з метою зміцнення обороноздатності держави" за замовленням обласної державної адміністрації збудовано чотири фортифікаційній споруди. Будівництво вказаних об'єктів здійснювалось підрядними будівельними організаціями, серед яких ТзОВ "Тернопільбуд". У період будівництва обласна державна адміністрація не зверталась до АТЦ при СБУ та штабу АТО з клопотаннями про залучення конкретних осіб до виконання завдань АТО в районах її проведення, пов'язаних з будівництвом, оскільки необхідність оформлення документів для надання статусу учасників війни працівникам, які залучались та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення АТО, виникла після завершення будівництва та повернення усіх будівельників на місця постійної дислокації. Після завершення будівництва, за результатами розгляду звернення будівельників обласна державна адміністрація зверталась до штабу АТЦ при СБУ з клопотання про включення осіб, у тому числі позивача, до наказу керівника АТЦ при СБУ.
Віднесення вказаного населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО відповідачем під сумнів не ставиться.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Також, суд враховує, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи, в тому числі показаннями свідка підтверджено факт перебування позивача в зоні проведення АТО, а також участь в забезпеченні виконання завдань АТО в районах її проведення, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні статусу учасника війни.
Відповідно до частини другої статті 245 КАС, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Статтею 6 КАС визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009, пункт 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Тернопільську міську комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону № 3551-XII встановити позивачу статус учасника війни.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника війни.
Зобов'язати Тернопільську міську комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановити ОСОБА_1 статус учасника війни.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціальної політики Тернопільської міської ради в користь ОСОБА_1 судові витрати на суму сплаченого судового збору 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09.12.2019.
Реквізити сторін:
Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Лисенка, 8, м. Тернопіль, 46002, код ЄДРПОУ: 03195636).
Головуючий суддя Мірінович У.А.
копія вірна
Суддя Мірінович У.А.