пр. № 2-з/759/242/19
ун. № 759/22682/19
09 грудня 2019 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 подав до Святошинського районного суду м. Києва позов до Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на різного роду порушення при вчиненні такого виконавчого напису, зокрема ст. ст. 87, 88 ЗУ "Про нотаріат", тощо. Разом з позовом позивачем була подана заява про забезпечення такого позову, шляхом зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 59923553 відкритого на підставі примусового виконання виконавчого напису № 17607 від 05.08.2019 року, який ним оскаржується.
Суд, вивчивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно доп.6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Відповідно до положень п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК ( 1618-15 ), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд вважає за необхідне відмовити у задоволені вказаної заяви та відповідно у забезпеченні цього позову саме у запропонований спосіб позивачем, зокрема шляхом зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження, оскільки п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України визначена можливість забезпечення через зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, а не зупинення вчинення всіх виконавчих дій в межах виконавчого провадження, зважаючи на той факт, що в даному випадку п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України не відповідає способу ефективного забезпечення даного спору , оскільки в іншому випадку суд вплине не тільки на права але й на обов"язки приватного виконавця визначені відповідним законом. Оскільки, аргументи вказаної заяви зводяться виключно до примусового стягнення з ОСОБА_1 , в рамках виконання оспорюваного тепер виконавчого напису, заробітної плати, тому запропонований спосіб забезпечення передбачений п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України шляхом зупинення всіх виконавчих дій, не може вважатися ефективним, а тому не можу бути застований судом, з огляду на що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 149- 153 ЦПК України,суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову -залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складено 09.12.2019 року.
Суддя: Коваль О.А.