Справа № 4-24/10
про скасування постанови про
відмову в порушенні кримінальної справи
22 березня 2010 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Діденко Т.І.,
з участю: секретара - Прилуцької О.І.,
прокурора - Бебешка М.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи,
ОСОБА_2 04.03.2010 року звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого прокуратури Монастирищенського району Черкаської області від 12.02.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ст.ст.367, 382 КК України відносно державного виконавця відділу ДВС Монастирищенського РУЮ ОСОБА_3 та начальника відділу ДВС Монастирищенського РУЮ ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю в їх діях складу злочину.
Підставою для скарги вважає те, що 21.11.2006 року він звернувся до прокурора Черкаської області з письмовою заявою про притягнення до кримінальної відповідальності працівників ДВС у Монастирищенському районі, які своїми діями та бездіяльністю щодо виконання рішення Христинівського районного суду про стягнення із СТОВ “Аграрник” на користь скаржника боргу в сумі 24090 грн. заподіяли йому матеріальні збитки.
Вказана заява була направлена для перевірки до прокуратури Монастирищенського району, яка неодноразово відмовляла в порушенні кримінальної справи.
28.12.2009 року постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області скасована постанова прокуратури Монастирищенського району від 11.09.2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно державного виконавця відділу ДВС Монастирищенського РУЮ ОСОБА_3 та начальника даного відділу ОСОБА_4, а матеріали направлені до прокуратури для проведення додаткової перевірки.
Тривалий час про хід перевірки його не повідомляли.
В лютому місяці 2010 року він одержав поштою повідомлення прокурора Монастирищенського району від 12.02.2010 року про те, що за результатами додаткової перевірки того ж дня, 12.02.2010 року, прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. ст. 367, 382 КК України відносно державного виконавця відділу ДВС Монастирищенського РУЮ ОСОБА_3 та начальника даного відділу ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутності в їх діях складу злочину. Копію постанови він не отримав.
27.02.2010 року він особисто звернувся до прокуратури, де отримав копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.02.2010 року.
Вказану постанову вважає незаконною з наступних підстав:
1. Прокуратурою Монастирищенського району перевірка проведена поверхнево,
неповно і необ”єктивно, внаслідок чого залишилися нез”ясованими ряд обставин справи. Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що 29.07.2002 року державний виконавець ОСОБА_3. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до ст. 37 ЗУ „Про виконавче провадження”, копію якої направив арбітражному керуючому ОСОБА_5 лише 20.05.2004 року, що є порушенням вимог ст.4, ч.2 ст.5, ч.5 ст. 24, ст. 25, ст.55, ч.2 ст. 37 ЗУ „Про виконавче провадження” та п.п. 3.6.2, п.3.6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби.
Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що згідно з поясненням ОСОБА_3 порушення ним вимог Інструкції зумовлено об”єктивними причинами, але якими саме не конкретизовано.
При цьому прокуратурою не з”ясовано чому ОСОБА_3 не відправив виконавчий документ арбітражному керуючому в день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто 29.07.2002 року, або в будь-який інший час до 20.05.2004 року, та які саме причини завадили ОСОБА_3 виконати вимоги закону.
Отже основні обставини виконавчого провадження прокуратурою з достовірністю не встановлені, а висновок про те, що дії ОСОБА_3 не були умисними, нічим не обгрунтований.
2. В оскаржуваній постанові прокуратурою Монастирищенського району констатовано
факти бездіяльності державного виконавця ОСОБА_3. в період з 21.01.2001 року по 27.03.2002 року та з 29.07.2002 року по 21.05.2004 року, однак юридичної оцінки цим фактам не дано. В той же час саме вказана бездіяльність державного виконавця, який спочатку не виконав в установлений законом термін рішення суду, а потім з великим запізненням надіслав виконавчий лист арбітражному керуючому, призвела до неможливості виконання рішення суду взагалі. Саме внаслідок цієї бездіяльності йому заподіяні великі матеріальні збитки. Однак замість виконання вимог ст. ст. 4, 94 та 98 КПК України, прокуратура Монастирищенського району вказує в постанові про те, що на день проведення перевірки предмет стягнення відсутній, а тому і відсутня об”єктивна сторона складу злочинів, передбачених ст. ст. 367, 382 КК України. Хоча в даному випадку це немає ніякого значення, оскільки в період бездіяльності державного виконавця (з 21.01.2001 року по 27.03.2002 року та з 29.07.2002 року по 21.05.2004 року) предмет стягнення був наявний і державний виконавець був зобов”язаний діяти відповідно до вимог закону, тобто вчиняти відповідні виконавчі дії.
1. В оскаржуваній постанові стверджується, що ухвала Христинівського районного
суду від 18.10.2002 року про поновлення виконавчого провадження за рішенням цього ж суду від 16.08.2001 року до відділу ДВС Монастирищенського районного управління юстиції не надходила, однак не з”ясовано чи направлялася вказана ухвала до відділу ДВС Христинівським районним судом, не перевірена з цією метою відповідна документація, зокрема журнал реєстрації вхідної кореспонденції відділу ДВС Монастирищенського у правління юстиції.
2. В оскаржуваній постанові вказано, що ухвалою Монастирищенського районного
суду від 30.03.2006 року провадження у справі за позовом скаржника до СТОВ „Аграрник” про стягнення боргу закрите у зв”язку з ліквідацією вказаного товариства. При цьому дана обставина подається як підстава для відмови в порушенні кримінальної справи відносно державного службовця та начальника відділу ДВС.
Однак, такий висновок не грунтується на матеріалах перевірки та на законі, оскільки в даному випадку йдеться мова про злочинну бездіяльність, службову недбалість державного виконавця в період знаходження у нього на виконанні виконавчого провадження, тобто з 21.05.2002 року по 20.05.2004 року, і ці обставини жодним чином не залежали від факту ліквідації СТОВ „Аграрник" згідно з ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.12.2005 року.
Навпаки, факт ліквідації СТОВ „Аграрник" унеможливив виконання рішення суду взагалі і ця обставина є додатковим доказом вини державного виконавця у заподіянні мені матеріальних збитків.
5. В оскаржуваній постанові вказується на факт знищення 19.07.2007 року виконавчого провадження № 41/2 за спливом строків зберігання відповідно до п. 3.20. Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби.
Однак при цьому прокуратурою не з"ясовано, чому посадовими особами відділу ДВС Монастирищенського РУЮ не виконано вимоги п. 3.19. Інструкції щодо повернення виконавчого провадження державному виконавцю та зберігання цього виконавчого провадження протягом 3-х років після вступу в законну силу останнього судового рішення по даній справі.
Також прокуратурою не дана юридична оцінка діям посадових осіб відділу ДВС, які умисно незаконно знищили матеріали виконавчого провадження.
6. В оскаржуваній постанові прокуратури вказується на те, що на начальника відділу ДВС ОСОБА_4 відповідно до Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року не покладалися функції контролю за роботою державного виконавця ОСОБА_3., а тому дії ОСОБА_4 протягом 2002-2004 років є такими, що не суперечать вимогам законодавства про виконавче провадження.
Однак, при цьому прокуратура Монастирищенського району не встановила, хто ж тоді, якщо не ОСОБА_4, зобов'язаний був здійснювати контроль за діяльністю державного виконавця ОСОБА_3., не опитала цю особу, не дала юридичної оцінки її діям чи бездіяльності та не прийняла відносно цієї особи рішення в порядку ст.97 КПК України.
Таким чином, прокуратурою не з"ясовані всі обставини та причини, з яких державний виконавець спочатку тривалий час не вчиняв жодних дій по виконанню рішення суду, а потім майже два роки не передавав виконавчий лист арбітражному керуючому.
Скаржник вважає, що прокуратурою не з”ясовані всі обставини та причини щодо поданої заяви та висновок прокуратури про відсутність в діях державного виконавця та начальника відділу ДВС складу злочинів є передчасним, упередженим та необгрунтованим.
Скаржник ОСОБА_2 в судове засідання не з”явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду скарги до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, відмовний матеріал № 06/3-88 м 06, заслухавши думку прокурора, який вважає, що постанова від 12.02.2010 року обґрунтована, що немає підстав для задоволення скарги, суд вважає, що вимоги скаржника підлягають до задоволення частково з врахуванням наступного:
Органами досудового слідства не в повній мірі виконані вказівки прокурора Монастирищенського району, які викладені ним в постанові від 21.05.2008 року про скасування постанови про відмову в порушення кримінальної справи, та Монастирищенського районного суду, які є в його постанові про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.09.2008 року, про виконання згаданих вимог прокурора та суду в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.02.2010 року не вказано.
Не виконано вимогу суду: про надання юридичної оцінки та відповідно кваліфікації діям державного виконавця ОСОБА_3. при виконанні рішення Христинівського районного суду від 16.08.2001 року за період з 2002 по 2004 роки; про витребування штатного розпису Монастирищенського відділу ДВС за 2002-2004 роки і не дано оцінки результатам дослідження штатного розпису; про перевірку пояснення державного виконавця ОСОБА_3. щодо його хвороби та перебування у відпустці за період з 29.07.2002 по 20.05.2004 роки (постанова Монастирищенського районного суду від 12.09.2008 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.162-164 відмовного матеріалу № 06/3-88 м 06).
Вимоги прокурора та суду є обов”язковими для органів дізнання та досудового слідства.
Не надано юридичної оцінки діям начальника відділу ДВС Монастирищенського районного управляння юстиції ОСОБА_4 з питань, які саме заходи був зобов”язаний вчинити останній на забезпечення виконання рішення Христинівського районного суду від 16.08.2001 року за період перебування державного виконавця ОСОБА_3. у відпустці чи на лікарняному (постанова прокурора Монастирищенського району від 21.05.2008 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.146 відмовного матеріалу № 06/3-88 м06).
З досліджених в судовому засіданні матеріалів вбачається, що заява ОСОБА_2 від 21.11.2006 року перевірена не в повному обсязі, тому скарга ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково. Суд вважає, що скарга в частині направлення матеріалів для перевірки в прокуратуру іншого району Черкаської області не підлягає до задоволення ст. ст. 111, 112, 116 КПК України передбачено, що досудове слідство проводиться в тому районі де вчинено злочин, зміна підслідності не відноситься до компетенції суду.
Керуючись ст.ст.1, 23-2, 111, 112, 116, 236-1, 236-2, 340 КПК України, суд
Скаргу ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи задоволити частково.
Постанову слідчого прокуратури Монастирищенського району в Черкаській області про відмову в порушенні кримінальної справи відносно державного виконавця відділу ДВС Монастирищенського районного управління юстиції ОСОБА_3 та начальника відділу ДВС Монастирищенського районного управління юстиції ОСОБА_4 від 12.02.2010 року , скасувати.
Матеріали направити прокурору Монастирищенського району для проведення додаткової перевірки.
В задоволенні решти вимог скаржника - про направлення матеріалів для перевірки в прокуратуру іншого району Черкаської області, відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду скаржником та прокурором протягом 7 діб з дня її винесення.
Суддя Т.І.Діденко