"27" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2849/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Савченко А.В.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Єврофлекс груп" до товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб" про стягнення 320 655,89 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Єврофлекс груп" (далі по тексту - ТОВ „Єврофлекс груп") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб" (далі по тексту - ТОВ „Південний хліб") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 320 655,89 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 306 749,73 грн., пені у розмірі 12 781,69 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1124,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №20/05/19 від 20.05.2019р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.
ТОВ „Південний хліб" жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явилось, про причини неявки суд не повідомило. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані на адресу місцезнаходження ТОВ „Південний хліб" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, були повернуті до суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „Південний хліб" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20.05.2019р. між ТОВ „Єврофлекс груп" та ТОВ „Південний хліб" (Покупець) було укладено договір поставки №20/05/19, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник поставляє та передає партіями у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує на умовах даного договору плівку поліпропіленову, в подальшому за текстом іменується - товар, зазначений в замовленнях та видаткових накладних.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до п. 2.2 договору поставки №20/05/19 від 20.05.2019р. розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.
Згідно з п. п. 3.3, 3.11 договору поставки №20/05/19 від 20.05.2019р. передача та прийом кожної партії товару здійснюється на підставі поданого Покупцем замовлення та оформляється підписанням обома сторонами відповідної видаткової накладної. При прийманні-передачі товару Постачальник зобов'язаний передати Покупцю оригінали наступних документів: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, документи, що підтверджують якість товару.
Положеннями п. 4.4 договору поставки №20/05/19 від 20.05.2019р. визначено, що за прострочення здійснення розрахунку за товар Покупець зобов'язаний виплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 7.1 договору поставки №20/05/19 від 20.05.2019р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії цього договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.
На виконання договору поставки №20/05/19 від 20.05.2019р., укладеного між сторонами по справі, ТОВ „Єврофлекс груп" було поставлено відповідачу товар на загальну суму 306 749,73 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №208 від 21.06.2019р. на суму 52 501,37 грн., №209 від 25.06.2019р. на суму 30 060,91 грн., №220 від 01.07.2019р. на суму 105 093,24 грн., №239 від 11.07.2019р. на суму 43 174,94 грн., №253 від 19.07.2019р. на суму 27 816,40 грн., №267 від 22.07.2019р. на суму 11 512,10 грн., №264 від 24.07.2019р. на суму 36 590,77 грн., №244 від 21.06.2019р. на суму 52 501,37 грн., №245 від 25.06.2019р. на суму 30 060,91 грн., №263 від 01.07.2019р. на суму 105 093,24 грн., № 287 від 11.07.2019р. на суму 43 174,94 грн., №301 від 27 816,40 грн., №311 від 24.07.2019р. на суму 48 102,88 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, надані позивачем на підтвердження факту поставки товару за вище перерахованими видатковими накладними.
28.08.2019р. ТОВ „Єврофлекс груп" звернулось до відповідача із претензією №28/08/02, відповідно до якої позивач просив сплатити заборгованість за договором поставки №20/05/19 від 20.05.2019р. у загальному розмірі 306 749,73 грн. Оскільки претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення позивачем було подано до господарського суду дану позовну заяву про стягнення суми основного боргу, пені та трьох відсотків річних.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Південний хліб" не було оплачено вартість товару, придбаного за договором поставки №20/05/19 від 20.05.2019р., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 306749,73 грн. З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Єврофлекс груп" до ТОВ „Південний хліб" про стягнення суми основного боргу у розмірі 306749,73 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 1124,47 грн., які були розраховані позивачем по кожній із видаткових накладних окремо станом на 18.09.2019р.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведе має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Єврофлекс груп" до ТОВ „Південний хліб" позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 1124,47 грн.
З посиланням на умови п. 4.4 договору поставки №20/05/19 від 20.05.2019р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Єврофлекс груп" було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 12 781,69 грн., яка була розрахована позивачем по кожній із видаткових накладних окремо станом на 18.09.2019р.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Єврофлекс груп" до ТОВ „Південний хліб" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 12 781,69 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Єврофлекс груп" до товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб" підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 306 749,73 грн., пені у розмірі 12 781,69 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1124,47 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 615, 617, 901, 903, 905, 907 ЦК України, ст. ст. 179, 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Південний хліб" /65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 14, ідентифікаційний код 41740807/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Єврофлекс груп" /51917, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, вул. Далекосхідна, буд. 18, ідентифікаційний код 40102403/ суму основного боргу у розмірі 306 749,73 грн. /триста шість тисяч сімсот сорок дев'ять грн. 73 коп./, пеню у розмірі 12 781,69 грн. /дванадцять тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 69 коп./, три відсотки річних у розмірі 1124,47 грн. /одна тисяча сто двадцять чотири грн. 47 коп./, судовий збір у розмірі 4 809,84 грн. /чотири тисячі вісімсот дев'ять грн. 84 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.12.2019р.
Суддя С.П. Желєзна