09.12.2019 року м.Дніпро Справа № 908/3209/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Березкіної О.В. - доповідач,
суддів: Іванова О.Г., Антонік С.Г.
Секретар судового засідання Ревковій Г.О.
Представники сторін:
від позивача: Мамотенко О.П., довіреність № 156 від 05.07.2019 р., адвокат;
від відповідача-2: Ільченко І.В., довіреність № 63/10-3405 від 07.10.2019 р., представник;
інші учасники судового процесу не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 року ( колегія суддів: Проскуряков К.В., судді: Азізбекян Т.А., Мірошниченко М.В.) у справі № 908/3209/16
За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Д; код ЄДРПОУ 13857564)
до відповідача-1: Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжі (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, буд. 4; код ЄДРПОУ 05433206)
відповідача-2: Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 19; код ЄДРПОУ 14292513)
за участю: Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України (69063, м. Запоріжжя, вул. Базарна, 2; код ЄДРПОУ 38296363)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ 37567646)
про стягнення 2 749 201,39 грн.
Позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернувся до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжі із позовною заявою про стягнення збитків у розмірі 2 749 201,39 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 р. у справі №908/3209/16 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. у справі №908/3209/16 апеляційну скаргу ПАТ АКБ "Індустріалбанк" задоволено, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 р. скасовано.
Прийнято нове рішення по справі №913/3209/17, яким позовні вимоги ПАТ АКБ "Індустріалбанк" до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя про стягнення збитків в розмірі 2749201,39грн. задоволено в повному обсязі.
Суд стягув з Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя на користь ПАТ АКБ "Індустріалбанк" збитки в розмірі 2749201,39 грн., витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 41 239,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 45362,91 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2018 р. у справі № 908/3209/16 касаційну скаргу Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя задоволено частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.07.2017 р. у справі №908/3209/16 скасовано. Справу №908/3209/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
При цьому, скасовуючи судові рішення, Верховний Суд зазначив, що поза увагою суду першої інстанції залишились положення Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації" від 26.10.2011 №1105, Наказ Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України "Про затвердження Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України" від 29.09.2016 №600.
Водночас суд апеляційної інстанції, який частково врахував зазначені законодавчі акти, не дослідив приписи інших підзаконних нормативних актів, якими регулюється діяльність відповідача, зокрема, правила надання платних послуг юридичним особам з доставки цінних відправлень.
Суди не надали належної оцінки преамбулі договору, укладеного між сторонами, у якій зазначено, що відповідач діє на підставі Положення про Державну фельд'єгерську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 №1349-37 та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2006 №41 та власне не з'ясовували питання, що таке цінне відправлення, доставку якого здійснює відповідач за договором. Оскільки з аналізу наведеного у статті 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" визначення поняття "урядовий фельд'єгерський зв'язок" слідує, що послуги, які надаються підрозділами фельд'єгерської служби стосуються саме приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) кореспонденції спеціальним суб'єктам.
За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 року у справі №908/3209/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя та до Головного управління урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення збитків в розмірі 2 749201,39 гривень задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції без будь-яких обґрунтувань не застосовано до спірних відносин чинну й на момент виникнення спору Інструкцію про порядок перевезення відправлень з оголошеною цінністю, затверджену наказом Головного управління державної фельд'єгерської служби України від 07.05.2004 р. № 132 (а.с. 99-105, том 3).
Апелянт також зауважує на тому, що в правому нижньому куті Наказу про затвердження Інструкції № 132 є відмітка про його погодження Національним банком України. В п.п. 1.1.1. Інструкції № 132 зазначено, що інструкція розроблена відповідно до Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженою постановою Національного банку України від 03.12.2003 p. № 520.
Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не вірно витлумачив Інструкцію з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затверджену постановою Правління НБУ від 14.02.2007 № 45, зазначивши, що позивач має перевозити валютні цінності тільки з використанням підрозділів інкасації. За позиції Національного банку України, наведеної у листі № 50-0006/66318 від 27.09.2017 р. (а.с. а.с. 117-118, т. 2), позивач не був позбавлений права поза межами правовідносин, врегульованих Інструкцією Національного банку України № 45 від 14.02.2007р., скористатися відповідними послугами відповідача на підставі укладеного договору.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють питання відшкодування збитків у договірних правовідносинах, і помилково та всупереч ст. 226 ГК України кваліфікував факт вкладення Банком у цінне відправлення іноземної валюти як обставину, що повністю позбавляє Позивача права вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням Відповідачем 1 договору, яке сталося з його ж, Відповідача 1, вини.
З метою доведення наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та спричиненими збитками позивачем було заявлене клопотання про призначення судової експертизи безпеки життєдіяльності, але судом першої інстанції було відмовлено у призначенні вказаної експертизи, у зв'язку з тим, що у клопотанні позивача не визначений індивідуальний номер вагону, який потрібно досліджувати експерту.
Аналогічне клопотання було заявлекно позивачем суду апеляційної інстанції.
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки суд не позбавлений можливості встановити обставини справи, надати їм оцінку без призначення даної експертизи.
Відповідачем -2 - Головним управлінням урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України , надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( а.с.165, т.4).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 року, призначено до розгляду на 7.10.2019рік.
07.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.11.2019 на 10:30 годин.
У зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., за розпорядженням керівника апарату суду від 22.10.2019року, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду апеляційних скарг у справі №908/3209/16 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя -Березкіна О.В. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Іванов О.Г.
В судове засідання з'явились представники скаржника та відповідача-2, інші учасники справи не з'явились про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Під час розгляду справи виникла необхідність витребувати від Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжі та Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надати в судове засідання Положення про Державну фельд'єгерську службу, затверджену Постановою КМУ від 26.07.1999року № 1349-37.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2019 року розгляд справи призначено на 12.11.2019рік.
12.11.2019 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Антоніка С.Г. на лікарняному.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019року розгляд справи призначено на 09.12.2019рік.
В судовому засіданні 09.12.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (Замовник) та Відділом урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя (в редакції додаткової угоди №2 від 04.04.2016 р. ( Виконавець) було укладений договір №66/10 від 05.02.2010 р., відповідно до умов п.1.1 якого, Виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень Замовника на умовах вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується Виконавцем.
Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 04.04.2016 р.) Виконавець забезпечує доставку відправлень Замовника на адресу юридичних осіб в обласних центрах України, м. Запоріжжя, м. Кременчук, Полтавської області, м. Київ з використанням встановлених фельд'єгерських маршрутів та виконує доставку до м. Дніпропетровськ та з м. Дніпропетровська до м. Запоріжжя з використанням спеціального автомаршруту.
У п. 2.4 договору сторони погодили, що термін доставки відправлень по території України від Замовника до Одержувача становить 2 доби (не враховуючи день приймання відправлення Виконавцем, а також вихідні і святкові дні).
Відповідно до п. 3.2 договору на відправлення, що передаються Виконавцю, Замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми. Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленнями Виконавцю, а третій, з підписом і печаткою Виконавця, залишається у Замовника. При оформленні реєстру Замовник повинен обов'язково вказувати номер цього договору.
У п.3.4 договору сторони визначили, що пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини які розплавляються, різного роду гази та інше) вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматися, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування до їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови КМУ від 17.08.2002 р. №1155 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку".
Згідно з п.5.1.1 договору Виконавець зобов'язався прийняти відправлення Замовника відповідно до п.2.2 та ст.3 цього договору, доставити відправлення Замовника до пункту призначення в строк, передбачений п.2.4 цього договору. Під час доставки відправлень Замовника Виконавець зобов'язаний забезпечити їх збереження та конфіденційність.
Відповідно до п.6 договору Замовник та Виконавець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти розумними способами. До таких подій відносяться стихійні лиха, пожежі, землетруси та інші природні явища, а також страйки, військові дії, повстання, рішення органів державної влади та Національного банку України, що призвели до неможливості виконання умов цього договору.
За умовами п.п. 7.1.1, 7.1.2 договору Виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від Замовника відправлення у межах оголошеної цінності, за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі, та за рішенням суду. Відповідальність Виконавця перед Замовником за збереження відправлень починається з моменту їх приймання у встановленому порядку від Замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням.
Умовами п. 7.2 договору визначено, що Замовник відповідає за вкладене відповідно до п. 3.4 цього договору, оформлення, упаковку і правильність вказаної адреси.
Відповідно до п. 10.1 договору останній вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, діє протягом року і автоматично подовжується, якщо жодна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати.
Додатком №1 до договору сторонами визначено тарифи на послуги, що надаються Державною фельд'єгерською службою України.
Звертаючись до Відділу урядового Фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Запоріжжя із позовною заявою про стягнення збитків на підставі договору №66/10 від 05.02.2010 у розмірі 2 749 201,39 грн., позивач - ПАТ АКБ "Індустріалбанк" посилався на те, що спір у справі стосується відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати відповідачем цінного відправлення, переданого йому позивачем згідно з договором від 05.02.2010 р. №66/10, укладеним між сторонами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд, виходив з того, що право особи на відшкодування збитків у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням іншою стороною свого обов'язку по договору, має ставитися у пряму залежність від добросовісності виконання другою стороною положень такого договору, в даному випадку, пасивного обов'язку щодо утримання від пересилання фельд'єгерським зв'язком грошових коштів без дотримання встановленої законом процедури. Порушення банком порядку пересилання грошових коштів є його власним ризиком, оскільки він є професійним учасником банківського ринку, який знав і не міг не знати про спеціальний передбачений законом порядок перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Як передбачено ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
15.11.2016 р. на виконання договору позивач передав відповідачу цінне відправлення для його доставки з Регіонального відділення Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" у м. Київ (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7) до приміщення Акціонерного комерційного банку "Індустріалбанк" у м.Запоріжжя (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39Д). Вказане підтверджується реєстром №1 на кореспонденцію, що направляється через Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку. Відповідно до такого реєстру, позивачем передано, а відповідачем прийнято без жодних зауважень і застережень відправлення з оголошеною цінністю 2 749 201,39 грн.
Цінність посилки була визначена виходячи із вартості вкладення у ній, а саме: 70 000 доларів США, 34 000 євро, 160 канадських доларів. Такі грошові кошти відповідно до прибутково-видаткових касових ордерів №1992-1, №1992-2, №1993-3 від 15.11.2016 р. було складено в інкасаторську сумку та разом з супровідним касовим ордером №б/н від 15.11.2016 р. опломбовано пломбіратором №4 на дві пломби, разом з ярликом на якому вказано оголошену цінність відправлення, адреси Відправника та Отримувача. Цінне відправлення разом з двома примірниками реєстру були передані представнику відповідача, а 3-й примірник залишився в касових документах.
16.11.2016р. невідомими особами було здійснено збройний напад на військовослужбовців ГУУФЗ Держзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень, у тому числі, відправлення за договором №66/10 від 05.02.2010 р. маршрутом Київ-Запоріжжя. Таким чином, внаслідок вказаного нападу, невідомими особами було здійснено відкрите викрадення, в тому числі, цінностей позивача, котрі передавались з м. Києва до м. Запоріжжя за реєстром №1 від 15.11.2016 р. на підставі договору №66/10 від 05.02.2010 р. У зв'язку з такими обставинами Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження №12016042010000292, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 Кримінального кодексу України.
За вказаним фактом Військовою прокуратурою Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України відкрито кримінальне провадження №42016040010000298, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.11.2016 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.185, ч. 2 ст. 418 Кримінального кодексу України за фактом таємного викрадення грошових коштів на загальну суму 29 714 387,24 грн. та банківського металу (золото 959 ХAU) загальною вагою 1 295 грам. Зазначене кримінальне провадження відкрито відносно військовослужбовців (співробітників) відповідача.
Відповідачем до матеріалів справи було залучено акт службового розслідування від 15.12.2016 р., за результатом якого комісія встановила порушення молодшим лейтенантом ОСОБА_1 та молодшим лейтенантом ОСОБА_2 ст.16 розділу 1 ч.1 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України", Закону України "Про Статут гарнізонної та вартової служби Збройних сил України", п.180-182, 185 Інструкції Державної фельд'єгерської служби України, затвердженої наказом Міністерства транспорту №8с від 30.03.1995 р. та Посадової інструкції офіцера фельдзв'язку, що призвело до втрати частини цінних відправлень та до настання тяжких наслідків.
22.11.2016 р. позивач звернувся до відповідача із претензією №5298 від 22.11.2016 р. про відшкодування завданих збитків в межах оголошеної цінності відправлення, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 2 749 201,39грн, яка була залишена відповідачем без задоволення.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.
Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 15 цього Закону для забезпечення виконання покладених на неї обов'язків Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України має право надавати фізичним або юридичним особам на договірних засадах послуги, безпосередньо пов'язані із забезпеченням виконання покладених на Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України завдань, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Положеннями Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Порядок), затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.09.2016 р. № 600, встановлено особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам.
У вказаному Порядку визначено, зокрема, наступні терміни:
- замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком на договірних засадах;
- цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1105 затверджено перелік платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, серед якого зазначено, зокрема, що доставка кореспонденції та/або цінних відправлень здійснюється співробітником Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку з прийманням у приміщенні замовника за його заявою, без використання автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку, з використанням автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд'єгерського зв'язку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) проводиться відповідно до законодавства України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" поштовий зв'язок спеціального призначення - це складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.
Отже, фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України та регулюється Законом України "Про поштовий зв'язок" з урахуванням особливостей, передбачених нормами спеціального законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" визначено, що спеціальний зв'язок - зв'язок, що забезпечує передачу секретної та/або службової інформації шляхом застосування відповідних організаційних та технічних заходів; система спеціального зв'язку - сукупність обладнання, засобів, комплексів та систем обробки, передачі, технічного та криптографічного захисту інформації, що організаційно, технічно та функціонально поєднані в єдине ціле, призначена для забезпечення користувачів спеціальним зв'язком; засіб спеціального зв'язку - апаратний, апаратно-програмний засіб, який призначений для обробки інформації з обмеженим доступом у складі системи спеціального зв'язку, але не реалізує криптографічних перетворень інформації.
Таким чином, фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв'язок", а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.
За змістом ст. 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Відповідно до п.30 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.
Згідно з п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї (крім несправних частин рушниць, які відправляються магазинами мисливських і рибальських знарядь, правлінням Товариства мисливців і рибалок на адресу заводів-виробників або майстерень з ремонту рушниць, а також цими заводами або майстернями на адресу відповідних магазинів і правління Товариства мисливців і рибалок), холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства; токсичні та радіоактивні речовини, ртуть, кислоти, отруйні, їдкі речовини; тварин та отруйні рослини; національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту; харчові продукти, строк зберігання яких не перевищує 10 діб; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 57 зазначених Правил надання послуг поштового зв'язку встановлено, що сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.
Таким чином не підлягають доставці (пересилці) предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до законодавства України, також фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, забороняється пересилати національну та іноземну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення.
Разом з цим, як встановлено судом, на виконання умов договору від 05.02.2010 р. № 66/10, 15.11.2016 р. позивач передав відповідачу цінне відправлення з метою його доставки з Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" у м. Київ до приміщення АКБ "Індустріалбанк" у м. Запоріжжя. Однак, вказане відправлення доставлено не було, у зв'язку з його втратою при нападі. В бухгалтерських документах банку та касовому ордері, наданих позивачем, відображено, що вмістом цінного відправлення були грошові кошти: 70 000 доларів США, 34 000 євро, 160 канадських доларів.
Статтею 14 Закону України "Про поштовий зв'язок" встановлено, що забороняються до пересилання у поштових відправленнях вкладення, які можуть становити загрозу життю та здоров'ю людей, призводити до знищення чи псування (пошкодження) інших поштових відправлень та поштового обладнання. Перелік вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, порядок їх вилучення із поштових відправлень та розпорядження ними визначаються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, положеннями п. 3.4 договору також передбачено, що пересилці не підлягають, зокрема, предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку".
Згідно пункту 40 вказаної постанови Кабінету Міністрів України у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати національну та іноземну валюту.
Вказана постанова втратила чинність, у зв'язку з затвердженням постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 р. № 270, яка у пункті 32 містить аналогічні положення щодо заборони пересилання у внутрішніх поштових відправленнях національної та іноземної валюти.
Крім того, в пункті 7.1.1. договору, зазначено, що Виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від Замовника відправлення, тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного (зокрема опису валютних цінностей, які вкладені у відправлення) та суми нестачі та за рішенням суду.
В свою чергу, п. 7.1.4. договору обумовлено, що Виконавець не несе відповідальність за вміст відправлення.
Відповідно до п. 7.2 саме Замовник відповідає за вміст відправлення відповідно до п.3.4 цього договору, оформлення, упаковку і правильність вказаної адреси. Аналогічний обов'язок Замовника передбачено і п. 5.2.1 Договору.
Таким чином, пересилання грошових коштів фельд'єгерським зв'язком, шляхом їх вкладення у цінні відправлення, було прямо заборонено Законом України "Про поштовий зв'язок", постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155 та умовами, укладеного між сторонами договору.
Натомість, законодавством передбачений спеціальний порядок перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, зокрема:
- Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 р. № 45, якою передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.
- Постановою Національного Банку України від 20.10.2004 р. №495 "Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України", у якій врегульовано порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками та інш.
- Постановою Національного Банку України від 01.06.2011 р. № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні", зокрема, розділом ІІ, яким визначено загальний порядок забезпечення банків готівкою, та пункт 3 цього розділу, яким встановлено порядок передавання готівки банками своїм філіям (відділенням), а також іншим банкам.
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк України здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій, відповідно (ст.33 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 № 679-ХІV із змінами та доповненнями).
Відповідно до вимог ст. 56 вищевказаного Закону № 679-ХІV, Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.
При цьому, Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України (Інструкція), затверджена постановою Правління Національного банку України від 20.10.2004 р. № 495, визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам'ятними монетами та банківськими металами в касах банків.
Згідно з п. 1.4 вказаної Інструкції бухгалтерський облік операцій банків з готівкою здійснюється за такими балансовими та позабалансовими рахунками, зокрема, 1001 А "Банкноти та монети в касі банку"; 1007 А "Банкноти та монети в дорозі".
Відповідно до п. п. 3.3, 3.4 Інструкції банк має відображати операції зі здавання готівки, у тому числі непридатної до обігу, до Національного банку України такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: дебет - 1007; кредит - 1001, 1002; після надходження коштів на коррахунок банку: дебет - 1200; кредит - 1911; одночасно: дебет - 1911; кредит - 1007. Банк має відображати операції зі здаванням готівки, у тому числі непридатної до обігу, до Національного банку України через підрозділи перевезення цінностей та інкасації коштів іншого банку такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: дебет - 1811; кредит - 1001, 1002; після надходження на коррахунок банку коштів як оплати за готівку: дебет - 1200; кредит - 1811.
Згідно з п. 4.4 Інструкції бухгалтерський облік операцій з передавання готівки між банком та його філіями (відділеннями) та між філіями (відділеннями) одного банку визначається банком самостійно з урахуванням його облікової політики, з дотриманням законодавства України, цієї Інструкції.
З матеріалів справи вбачається, що в бухгалтерському обліку позивача вказане відправлення згідно прибутково-видаткових касових ордерів №1992-1, №1992-2, №1993-3 від 15.11.2016 р. відображено як пересилання до філії банку грошових коштів в сумі 70 000 доларів США, 34 000 євро, 160 канадських доларів. Отже, вказане свідчить, що банку було відомо про вміст відправлення.
Крім того, загальний порядок забезпечення банків готівкою та порядок передавання готівки банками своїм філіям передбачено Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 №174, зокрема, пунктом 3 Розділу II вказаної Інструкції.
Згідно з п. 3.1 розділу II Інструкції, Банк (філія) має право самостійно передавати готівку своїм філіям (банку), відділенням або іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місця розташування на території України.
Пунктом 3.5 розділу II Інструкції визначено, що у разі передавання банком (філією) готівки національної валюти своїм філіям та іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місцезнаходження не пізніше наступного робочого дня надсилається повідомлення про передавання готівки як банком (філією), що передає готівку, так і банком (філією), що її одержує, відповідному відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні засобами програмного комплексу "Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет" або, як виняток, засобами електронного зв'язку за погодженням із відділом (управлінням) грошового обігу в регіоні. У повідомленні про передавання готівки на кожний окремий опис мають зазначатися: у разі передавання готівки - найменування банку (філії, відділення), що передав готівку, дата видачі готівки, сума готівки та найменування банку-отримувача (філії, відділення); у разі отримання готівки - найменування банку (філії, відділення), що одержав готівку, дата видачі готівки, дата отримання готівки, сума готівки та найменування банку-відправника (філії, відділення).
В той же час, порядок вивезення (інкасації) валютних цінностей із філій банків передбачено Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні (далі - Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 №45 (в редакції, що діяла на час передачі позивачем відправлень службовій особі фельд'єгерського зв'язку).
Вказаною Інструкцією передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.
Відповідно до положень вказаної Інструкції перевезення валютних цінностей -переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку; послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.
Перевезення валютних цінностей між банківськими установами (юридичними особами) здійснюється власними підрозділами інкасації, інкасаторами Національного банку або підрозділами інкасації інших банківських установ на підставі укладених договорів (п. 1 Глави 4 Розділу III Інструкції).
Відповідно до п. 3 Глави 1 Розділу III Інструкції перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей.
Відповідно до Інструкції власні сили банку - бригада інкасації підрозділу інкасації банку або уповноважена особа банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою;
- перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку;
- послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.
Таким чином, порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією, а доказом передачі валюти особам уповноваженим на її перевезення та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути супровідна відомість (додаток 7 до Інструкції), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8 до Інструкції).
З огляду на положення п. 3 Глави 1, п. 1 Глави 4 Розділу III Інструкції з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між банківськими установами, їх філіями, відділеннями здійснюється власними силами банку (тобто бригадою інкасації підрозділу інкасації банку або уповноваженою особою банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою) або інкасаторами Національного банку, а пересилання національної валюти (крім нумізматичних монет та їх колекцій) та іноземної валюти у внутрішніх поштових відправленнях заборонено в силу прямої норми законодавства.
В той же час, матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачу для перевезення саме грошових коштів у іноземній валюті в розмірі70000 дол. США, 34000євро та 160 канадських доларів.
Таким чином, передавши відповідачу до пересилки іноземну валюту, позивач порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного з відповідачем договору.
Крім цього, позивачем не дотримано вимог Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 р. № 45, та порушено норми Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270.
Відповідно 7.1.1 укладеної угоди виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду.
На підтвердження вмісту цінного відправлення позивач надав суду заяву свідка, відповідно до якої ОСОБА_3 , яка станом на 15.11.2016 р. працювала на посаді завідуючої касою Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" у м. Київ, пояснила, що 15.11.2016 р. для передачі цінного відправлення з Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" у м. Київ (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7) до приміщення АКБ "Індустріалбанк" за адресою: 69037, м, Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 39Д, були здійснені наступні дії. На підставі прибутково-видаткового ордеру № 1992_1 від 15.11.2016 р. мною для ввезення через Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку було отримано 70000,00 доларів США (еквівалент у гривнях - 1802586,38 грн.). На підставі прибутково-видаткового ордеру № 1992_2 від 15.11.2016 р. мною для вивезення через Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку було отримано 34000,00 Євро (еквівалент у гривнях - 943571,57 грн.). На підставі прибутково-видаткового ордеру № 1992_3 від 15.11.2016 р. мною для вивезення через Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку було отримано 160,00 Канадських доларів (еквівалент у гривнях - 3043,41 грн.). Вказану готівку в повному обсязі було складено в інкасаторську сумку та разом з супровідним касовим ордером до сумки з валютними цінностями б/н від 15.11.2016 р. було опломбовано пломбіратором № 4 на дві пломби, разом з ярликом на якому вказано оголошену цінність відправлення, адреси відправника та отримувача. Потім було оформлено у 3-х примірниках реєстр №1 від 15.11.2016 р., в якому, в тому числі зазначено найменування відправника, номер договору, куди та кому адресований пакет, код важливості та цінність відправлення в сумі 2749201,39 грн. (еквівалент валютних цінностей в гривнях за курсом НБУ). Цінне відправлення разом із 1 та 2 примірниками реєстру були передані представнику Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку, 3-й примірник з підписом та печаткою представника Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку про отримання залишився в касових документах для Регіонального відділення АКБ "Індустріалбанк" у м. Київ. Вказана заява 05.11.2018 р. нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Проскурня Т.О., зареєстрованого за №2618.
Відповідно до листа ПАТ АКБ "Індустріалбанк" від 10.10.2018 р. за вих. №08-02-7886, операції під час передання готівки до приміщення АКБ "Індустріалбанк" у м. Запоріжжя цінним відправленням відображено в бухгалтерському обліку 15.11.2016 р. за балансовими рахунками 1007 "Банкноти та монети в дорозі" в кореспонденції з рахунками 1002 "Банкноти та монети в касі відділень банку", а саме: 1007.0.01.0000173 - 70000,00 доларів США, 1007.7.01.0000173 - 34000,00 євро, 1007.9.01.0000342 - 160,00 канадських доларів. За вказаними сумами заборгованості сформовано резерви за балансовими рахунками 1090 "Резерви за готівковими коштами, наявність яких є непідтвердженою": 1090.7.01.0000005 - 70 000,00 доларів США, 1090.6.01.0000006 - 34 000,00 євро, 1090.4.01.0000008 - 160,00 канадських доларів. На підтвердження вказаного позивачем надано до матеріалів справи копії виписок по рахункам 1007 та 1090.
Отже, рух валюти цінностей (готівки) за вказаним відправленням безпосередньо відображено в бухгалтерському обліку ПАТ АКБ "Індустріалбанк".
Разом з тим, умовами договору (п. 7.1.1) сторони погодили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення лише у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі та за рішенням суду.
Однак, позивачем не надано доказів перевірки відповідачем вмісту вкладеного у спірне відправлення.
Суд зазначає, що недоставка наданого позивачем відправлення сталась не з вини відповідача, а в силу подій, які останній не міг передбачити та усунути, а саме, внаслідок нападу на військовослужбовців при виконанні своїх службових обов'язків, про що свідчить
витяг з кримінального провадження № 42016040010000298.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками, покладено на позивача.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Як встановлено судом, вкладаючи у відправлення готівкові кошти, позивач мав усвідомлювати, що він порушує укладений між сторонами договір № 66/10 та законодавчо встановлену процедуру перевезення валютних цінностей та відповідно мав передбачати очікувані ризики такого порушення.
Враховуючи вищенаведене, перевезення грошових коштів в обхід спеціальної процедури є порушенням правил надання послуг поштового зв'язку. В той же час, у випадку виявлення у внутрішніх поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонені для пересилання, останні підлягають поверненню відправнику або вилученню у вставленому законом порядку.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що позивач намагався в обхід законодавчо встановленої процедури переслати грошові кошти способом, який прямо заборонений нормами чинного законодавства, в той час як однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Із зазначеної норми права слідує, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з порушенням своїх зобов'язань, які виникають з цих правовідносин, є формою зловживання правом.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим відповідно до частини 3 статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема, відмовити у захисті права, яким особа зловжила.
Враховуючи вищевикладене, таке право особи як відшкодування збитків, у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням іншою стороною свого договірного зобов'язання, має ставитися у пряму залежність від добросовісності виконання другою стороною положень цього договору, в даному випадку, пасивного обов'язку щодо утримання від пересилання фельд'єгерським зв'язком грошових коштів без дотримання встановленої законом процедури.
Тобто, при встановленні наявності підстав реалізації стороною свого права на відшкодування збитків, у зв'язку з невиконанням іншою стороною умов договору, суд враховує також добросовісність виконання іншою стороною покладених на неї договором обов'язків. У даному випадку відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданими позивачу збитками, тобто відсутні всі складові цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, що не дає підстав кваліфікувати поведінку відповідача як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою для застосування до нього відповідальності у вигляді збитків.
Намагання позивача пересилати грошові кошти способом, який прямо заборонений законом, є формою зловживання правом та не підлягає судовому захисту.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2738/17, у справі № 908/3293/16, 910/2738/17.
З огляду на викладене та встановлені судами обставини, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у захисті прав позивача шляхом стягнення збитків, з підстав порушення відповідачем умов договору № 66/10, у зв'язку з відсутністю всіх складових цивільного правопорушення необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Запорізької області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк".
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 року у справі № 908/3209/16 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 09.12.2019року
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя І.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік