вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2019 р. м. Київ Справа№ 911/1060/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Браславець Ю.Ю.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.11.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ КОМБІНАТ СВЯТКОВИХ ПРИКРАС" на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 (повний текст рішення складено 07.08.2019)
у справі №911/1060/19 (суддя Грабець С.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ КОМБІНАТ СВЯТКОВИХ ПРИКРАС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП"
про стягнення заборгованості
В судовому засіданні 14.11.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ КОМБІНАТ СВЯТКОВИХ ПРИКРАС" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" про стягнення 357 102,40 грн. заборгованості.
Позов обґрунтований порушенням відповідачем умов договору №1І035471 від 14.02.2017 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.
31 липня 2019 до суду першої інстанції представник позивача подав заяву про часткову відмову від позову, у зв'язку з поверненням товару на суму 32 360,64 грн., просив суд стягнути з відповідача 324 741,76 грн. боргу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі №911/1060/19 в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 30.08.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі:
- судом не вірно встановлено умови оплати по договору поставки, оскільки суд керувався умовами договору, що не були узгоджені сторонами;
- судом не враховано надіслання позивачем відповідачу вимоги про повернення нереалізованого товару № 70 від 20.03.2019, ще до звернення з позовом до суду;
- судом не враховано не бажання відповідача повертати залишки товарів та сплачувати кошти за поставлений товар, що свідчить про зловживання ним своїми правами та про недобросовісність його дій;
- відповідач, користуючись своєю перевагою крупного рітейлера, нав'язував не вигідні умови для позивача, отримавши товар для реалізації, відмовляється як від його оплати так і від повернення його в натурі;
- момент настання обов'язку оплати товару виник у відповідача після спливу семи календарних днів з моменту надсилання йому претензії - вимоги, відтак з 26 липня 2018 відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача спростовує доводи апеляційної скарги позивача з підстав їх необґрунтованості, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 17.10.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 відкладено розгляд справи на 14.11.2019, враховуючи неявку представника позивача.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.11.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
14 лютого 2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТЕРС ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ КОМБІНАТ СВЯТКОВИХ ПРИКРАС" був укладений договір №1I035471 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідно до п. 3.1 договору, товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що замовлення можуть надаватись позивачу письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. В будь якому випадку прийняття замовлення позивачем повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Позивач зобов'язується дотримуватись відповідності позицій в накладній позиціям в замовленні. Кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об'єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню. У випадку, якщо позивач не може поставити товар відповідачу в строк, зазначений в замовленні, він зобов'язаний негайно, але не пізніше половини строку зазначеного в замовленні, на протязі якого він повинен був поставити товар, повідомити про це відповідача.
Згідно з п. 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання передачі товару на складі відповідача.
Відповідно до п. 5.2 договору приймання передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі відповідача в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що відповідач оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ).
Згідно з п. 7.8 договору, загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.
Відповідно до п. 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача щосереди кожні 30 (тридцять) днів після реалізації товару. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину.
Пунктом 7.11 договору встановлено, що зобов'язання відповідача по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.
Згідно з п. 11.1 договору, усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього договору чи у зв'язку з ним, сторони намагатимуться розв'язати шляхом переговорів.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач товар, поставлений позивачем, згідно з умовами договору №1І035471 від 14.02.2017, оплатив частково.
До матеріалів справи позивачем долучено акт звірки взаєморозрахунків від 30.11.2018, з якого вбачається, що борг відповідача перед позивачем становив 357 102,40 грн.
Оскільки відповідачем борг оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 357 102,40 грн. боргу.
31 липня 2019 представник позивача подав заяву про часткову відмову від позову, у зв'язку з поверненням товару на суму 32 360,64 грн., просив суд стягнути з відповідача 324 741,76 грн. боргу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір №1І035471 від 14.02.2017, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, сторони домовились про те, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача щосереди кожні 30 днів після реалізації. У випадку, якщо день оплати (середа) випадає на вихідний або святковий день, то оплати здійснюються найближчої середи, яка є робочим днем. При цьому сторони домовилися про те, що відповідач здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину (п. 7.9 договору).
Вищевказаний пункт договору є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак повинен виконуватись сторонами договору.
Приписами ч.1 ст.212 ЦК України визначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Тобто, з викладеного вбачається, що виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару прямо залежить від настання певної події, а саме від реалізації товару, що в розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України є відкладальною обставиною.
Натомість, позивачем не доведено настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов'язку з оплати отриманого товару, зокрема, не надано доказів на підтвердження реалізації товару, що поставлявся, з деталізацією по партіях товару за певний період.
Надання доказів реалізації товару безпосередньо позивачем підтверджується наступним.
Наявність обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, повинна бути доведена ним належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.3.8.1 та розділу 4 Договору, постачальник (позивач) зобов'язаний здійснювати заходи по стимулюванню збуту товару (різного роду знижки на товар тощо), однак в матеріалах справи відсутні документи про стимулювання позивачем збуту поставленого ним товару.
Відповідно до п.п.3.9.1. п.3.9 Договору постачальник (позивач) надає гарантії покупцю (відповідачу) відповідно до того, що товар, який поставляється за цим договором, користується попитом у споживачів.
Отже, позивач в порядку розділу 4 Договору мав і має доступ в мережі магазинів «Фуршет» до поставленого ним товару та може мати інформацію про реалізацію даного товару. Проте, доказів на підтвердження реалізації товару позивачем не надано.
Зобов'язання по оплаті за товар настане після виконання позивачем п.3.6. Договору, тобто після надання належним чином оформлених видаткових накладних.
Акт перевірки розрахунків та гарантійні листи, надані позивачем, не є в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами, та не містять відомості про господарську операцію та не підтверджують її здійснення, а тому не є доказом здійснення поставки.
Також, посилання позивача на акт перевірки розрахунків та гарантійні листи, як на підставу виникнення у відповідача обов'язку по оплаті за товар, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки обов'язок відповідача по оплаті поставленого товару виникає лише з моменту реалізації товару. У акті зазначено про залишок за всіма рахунками по взаємовідносинам з контрагентом, проте вказане не свідчить про факт реалізації товару, так як інформація про кількість реалізованого та/або нереалізованого товару у вказаному акті відсутня.
Посилання позивача на факт поставки товару, як на підставу виникнення у відповідача обов'язку по оплаті товару, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки обов'язок відповідача по оплаті поставленого товару виникає лише після реалізації товару, що передбачено договором, а не з моменту поставки товару.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у відповідача настав обов'язок з оплати 324 741,76 грн. вартості поставленого товару, з огляду на відсутність доказів реалізації поставленого товару.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в позові, оскільки обов'язок відповідача оплатити товар, переданий позивачем, виникає після його реалізації, а не з моменту отримання відповідачем товару від позивача, а докази його реалізації матеріали справи не містять.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі
Доводи скаржника про невірне встановлення умов оплати по договору поставки, оскільки суд керувався умовами договору, що не були погоджені сторонами, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові.
Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ КОМБІНАТ СВЯТКОВИХ ПРИКРАС" на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі №911/1060/19.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВНЕНСЬКИЙ КОМБІНАТ СВЯТКОВИХ ПРИКРАС" на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі №911/1060/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі №911/1060/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1060/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 09.12.2019.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська