вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2019 р. м.Київ Справа№ 910/11648/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 04.12.2019 року у справі №910/11648/19 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019
у справі №910/11648/19 (суддя - Трофименко Т.Ю.)
за позовом виконувача обов'язків прокурора Миколаївської області в особі Кабінету Міністрів України
до 1.Миколаївської обласної державної адміністрації, 2.Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування реєстраційних записів.
У серпні 2019 року виконувач обов'язки прокурора Миколаївської області звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Миколаївської обласної державної адміністрації та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в якій просить визнати протиправним та скасувати розпорядженням виконувача функцій і повноважень голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 24.05.2019 №163-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (будівництво причалу №8 під перевантажувальний комплекс генеральних вантажів та подальшого їх обслуговування) по вул.Заводська, 23 в Заводському районі, м. Миколаєва"; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №31778343 від 28.05.2019 про реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 1,6207 га з кадастровим номером 4810136300:07:002:0062 за Державним підприємством "Адміністрація морських портів України"; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №31778152 від 28.05.2019 про реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,6207 га з кадастровим номером 4810136300:07:002:0062 за Миколаївською обласною державною адміністрацією.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне розпорядження не відповідає вимогам статей 79, 79-1 Земельного кодексу України, ст. 14 Водного кодексу України, оскільки стосується розпорядження земельною ділянкою, яка є донною поверхнею Бузького лиману, котрий відноситься до внутрішніх морських вод України, розпорядження якими є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України, а тому має бути скасованим, і відповідно, вчинені на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи також підлягають скасуванню.
02.09.2019 прокурором подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на земельну ділянку площею 1,6207 га (кадастровий номер 4810136300:07:002:0062) по вул. Заводська, 23 у м. Миколаєві, та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі їх поділу чи об'єднання з іншими ділянками); заборонити Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості на земельній ділянці площею 1,6207 га (кадастровий номер 4810136300:07:002:0062) по вул. Заводська, 23 у м.Миколаєві; заборонити Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" вчиняти із земельною ділянкою площею 1,6207 га (кадастровий номер 4810136300:07:002:0062) дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.
Обґрунтовуючи зазначену заяву, прокурор зазначає, що на сьогоднішній день Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" за наслідками неправомірного розпорядження Миколаївською обласною державною адміністрацією спірною земельною ділянкою отримано повноцінні права її користувача з можливістю розміщення на ній будівель і споруд, тобто, забудови, беззаперечне проведення чого підтверджується визначеною в клопотанні Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про надання земельної ділянки у постійне користування з метою - будівництво причалу. Однак, реалізація наведеного унеможливить досягнення мети звернення з даним позовом до суду, адже при здійсненні забудови спірної ділянки її користувач зможе оформити правовстановлюючі документи на відповідні об'єкти нерухомості, що взагалі в подальшому змінить межі водного об'єкту та призведене до зменшення площі Бузького лиману.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/11648/19 заяву виконувача обов'язків прокурора Миколаївської області про забезпечення позову задоволено частково; заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно (Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, які утворені та діють у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1,6207 га (кадастровий номер 4810136300:07:002:0062) по вул. Заводська, 23 у м. Миколаєві (у тому числі у разі їх поділу чи об'єднання з іншими ділянками); заборонено Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код 02498754) та Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; ідентифікаційний код 41256954) здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об'єктів нерухомості на земельній ділянці площею 1,6207 га (кадастровий номер 4810136300:07:002:0062) по вул. Заводська, 23 у м. Миколаєві; заборонено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; ідентифікаційний код 38727770) вчиняти із земельною ділянкою площею 1,6207 га (кадастровий номер 4810136300:07:002:0062) дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт. В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із того, що заявником доведено необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон. Що стосується в частині відмови у задоволенні вказаної заяви суд першої існтнції відзначив, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту за вжитих заборон є передчасними, адже наведені у поданій заяві обставини виключають підстави для висновку про існування необхідності у додатковому обтяженні спірної земельної ділянки арештом задля попередження можливості розпорядження нею шляхом відчуження чи передачі в користування іншій особі за час вирішення даного спору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/11648/19 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2019, справу №910/11648/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3908/19 від 30.09.2019 у зв'язку із перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11648/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторної автоматичної зміни складу колегії суддів, апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у справі №910/11648/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Майданевича А.Г., суддів Сулім В.В. та Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 у справі №910/11648/19 апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 залишено без руху.
08.10.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду скаржником подано заяву про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 та розгляд справи №910/11648/19 призначено на 04.11.2019.
29.10.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у складі колегії суддів: головуючого судді - Майданевича А.Г., суддів: Суліма В.В., Коротун О.М., заяву зазначених суддів про самовідвід у справі №910/11648/19 задоволено та передано матеріали цієї справи для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст.32 ГПК України.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/11648/19, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/11648/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю., та розгляд справи №910/11648/19 призначено на 27.11.2019 о 11:20 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 розгляд справи №910/11648/19 відкладено на 04.12.2019.
04.12.2019 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення, в яких просить задовольнити апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/11648/19, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права.
04.12.2019 у судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.
Прокурор у даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.
Миколаївська обласна державна адміністрація та Кабінет Міністрів України наданим їм процесуальним правом не скористалися та у судове засідання не з'явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомлення їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а також нез'явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених вище учасників справи.
Крім того, Кабінет Міністрів України не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини (ч.1 ст.137 ГПК України).
Відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи положення ч.11 ст.137 ГПК України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справах №906/824/17 (ухвала від 07.08.2018 ) та №902/483/18 (постанова від 21.01.2019).
Колегією суддів встановлено, що наведені прокурором обґрунтування щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову у значній мірі співпадають з обґрунтуванням його позовних вимог, які мають бути предметом дослідження під час розгляду спору по суті і не вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Проте, суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення вказане не врахував. Також, вжиття судом першої інстанції відповідних заборон з мотивів викладених в оскаржуваному судовому рішенні практично є задоволенням заявлених позовних вимог. При цьому, до звернення прокурором з даним позовом та станом на момент прийняття оскаржуваного судового рішення Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" вчинялися дії відносно спірної земельної діляки на правовій основі, тобто у законий спосіб.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що оскільки у цій справі прокурор звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру (визнання незаконним і скасування розпорядження та скасування реєстраційних записів), судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Як свідчать матеріли справи, предметом спору у даній справі є оскарження передачі в постійне користування Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" під забудову (будівнитство причалу №8) земельної ділянки площею 1,6207 га (кадастровий номер 4810136300:07:002:0062) по вул. Заводська, 23 у м. Миколаєві, з підстав порушення Миколаївською обласною державною адміністрацією такими діями своїх повноважень та положень чинного законодавства України.
Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції вказав на те, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування реальної можливості вчинення Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить уже необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких фактично на державу буде неправомірним.
При цьому, суд першої інстанції не врахував, що заявлені заходи забезпечення позовну не призведуть до ефективного захисту порушених прав позивача (Кабінету Міністрів України), а навпаки можуть призвести до негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову як для позивача так і Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", оскільки, по-перше, вижиття таких заходів призведе до порушення прав останнього та охоронюваних законом інтересів і для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та матеріальних затрат, зокрема, внаслідок не виконання своїх зобов'язань перед підрядниками; по-друге, розпорядженням Кабінету Міністрів України №213-р від 04.03.2015 затверджений план заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «України - 2020» у 2015 році. Так, одним із заходів виконання Програми є будівництво спірного причалу №8, відповідальним за виконання чого є Міністерство інфраструктури України. В матеріалах справи міститься погоджений Міністерством інфраструктури України План розвитку морського порту Миколаїв на коротко - (5 років), середньо - (10 років) та довгострокову (25 років) перспективу, відповідно до якого передбачено будівництво причалу №8 Миколаївського морського порту. Отже, будівництво Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" причалу №8 узгоджується як з Програмою діяльності Кабінету Міністрів так і з Планом розвитку морського порту Миколаїв, тотбо позивач є заінтресованою особою щодо закінчення будівництва причалу №8. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про те, що без вжиття відповідних заходів внаслідок задоволення позову зумовить необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, не узгоджується з викладеним.
Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.76-79, 86 ГПК України, колегія суддів вважає, що обставини, наведені прокурором в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, які б свідчили про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення можливості ефективно захистити порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить прокурор. Крім того, заявлені заходи забезпечення позовну не призведуть до ефективного захисту порушених прав заявника, а навпаки можуть призвести до негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову.
Доводи, наведені прокурором у відзиві на апеляційну скаргу, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задовленню, оскаржуване судове рішення - скасування з прийняття нового судового рішення, яким відмовити в задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Розподіл судових витрат, у зв'язку з апеляційним переглядом ухвали суду першої інстнці не здійснюється, оскільки дане питання вирішуватиметься після розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 255, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/11648/19 задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №910/11648/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви виконувача обов'язків прокурора Миколаївської області про забезпечення позову.
3.Матеріали справи №910/11648/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2019.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
Є.Ю. Шаптала