79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" листопада 2019 р. Справа №914/416/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Н.Кишенюк
за участю представників учасників процесу:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Галаса Ж.Т.-адвокат
від третьої особи: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ложенської Ніни Миколаївни б/н від 15.08.2019
на рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2019 (суддя Король М.Р., повний текст рішення складено 24.07.2019, м. Львів)
у справі № 914/416/19
за позовом Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Ложенської Ніни Миколаївни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Львівська міська рада
про зобов'язання демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення
06.03.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Ложенської Ніни Миколаївни про зобов'язання демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.07.2019 у справі №914/416/19 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Ложенську Ніну Миколаївну демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м.Львів, вул.Хорватська, 12. Стягнено з Фізичної особи-підприємця Ложенської Ніни Миколаївни на користь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради 1921,00грн. судового збору.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішення встановив, що станом на момент ухвалення рішення у цій справі, відповідачем не надано суду жодних доказів які б підтверджували правомірність розміщення ним спірної тимчасової споруди як на момент звернення позивача з позовом до суду так і на дату прийняття судом рішення, спірна тимчасова споруда не включена у комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові.
ФОП Ложенською Н. М. подано апеляційну скаргу б/н від 15.08.2019, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 15.07.2019 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення прийнято на підставі неповно досліджених і оцінених доказів, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд розглянув спір за відсутності відповідача, чим позбавив Ложенську Н.М. можливості належним чином захистити свої права.
Також, скаржник зазначає, що судом не з'ясовано чи дійсно будівля, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Хорватська, 12 є тимчасовою спорудою. Як вбачається із інвентаризаційної справи: м.Львів, вул. Хорватська, 12, заведеної 15.06.2011 допоміжна таблиця №1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці, розділ 111. Технічний опис і визначення зносу, будівля павільйону літ. «Б» збудована на фундаментній бетонній основі і її переміщення є неможливим без її знецінення та зміни їх призначення.
Львівською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу б/н б/д (Вх.ЗАГС № 01-04/5987/19 від 27.09.2019), в якому просить апеляційну скаргу ФОП Ложенської Н. М. залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2019 без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга є безпідставна та необгрунтована та така, що не підлягає задоволенню. Зокрема, скаржник зазначає, що у відповідача відсутнє зареєстроване право на спірний об'єкт.
З матеріалів справи вбачається, що актом комісійного обстеження від 18.07.2018, складеного представниками позивача та КП «Адміністративно-технічне управління» встановлено, що на вул. Хорватській, 12 у м.Львові розміщена тимчасова споруда, яка належить відповідачу, однак, згідно ухвали Львівської міської ради №3417 від 17.05.2018 термін здійснення підприємницької діяльності у вказаній тимчасовій споруді не продовжено. 15.08.2018 комісією у складі представників позивача та КП «Адміністративно-технічне управління» встановлено, що спірна тимчасова споруда не демонтована, а розпорядження №372 від 18.07.2018 не виконано.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено, що в установленому чинним законодавством порядку було змінено цільове призначення земельної ділянки по вул. Хорватській,12, наданої йому в оренду для встановленооя та розміщення тимчасової споруди-павільону, саме для будівництва та розміщення об'єкту нерухомості.
Представник скаржника в судовому засідання підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з"явились, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористались, причин нез"явлення суду не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника..
Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представників позивача та третьої особи, які належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Ухвалою Львівської міської ради "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" №4527 від 23.04.2015р.(п.3) Львівська міська рада ухвалила Управлінню природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування продовжити на 2 роки до 30.12.2016 договори оренди землі для розміщення тимчасових споруд, перелічених у додатку 2Р-З, та укласти додаткові угоди. Під порядковим №262 Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова у додатку №2Р-З вказаної ухвали зазначено відповідача.
Ухвалою Львівської міської ради "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" №1568 від 02.03.2017 продовжено термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова до 31.05.2018 згідно з додатком 1. Під порядковим №311 Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова у додатку №1 вказаної ухвали зазначено відповідача.
Ухвалою Львівської міської ради "Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 №1568, від 27.04.2017 №1888 та від 26.10.2017 №2526" №3417 від 17.05.2018, подальший строк розміщення тимчасової споруди відповідачу у справі продовжено не було.
Як вбачається із матеріалів справи, актом комісійного обстеження від 18.07.2018, складеного представниками позивача та КП "Адміністративно-технічне управління" встановлено, що на вул. Хоткевича, 12 у м.Львові розміщена тимчасова споруда, яка належить відповідачу, однак, згідно ухвали Львівської міської ради №3417 від 17.05.2018, термін здійснення підприємницької діяльності у вказаній тимчасовій споруді не продовжено.
Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради "Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Хорватська, 12" №372 від 18.07.2018 відповідача зобов'язано демонтувати вищевказану тимчасову споруду та надано можливість в добровільному порядку забезпечити демонтаж такої споруди в термін до 15.08.2018.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, примірник вищевказаного розпорядження надіслано відповідачу 20.07.2018.
Однак, 15.08.2018 комісією у складі представників позивача та КП "Адміністративно-технічне управління" було встановлено, що спірна тимчасова споруда не демонтована, а розпорядження №372 від 18.07.2018 не виконано, про що складено відповідний акт комісійного обстеження.
Враховуючи вищевказане, у зв'язку з тим, що відповідач добровільно не демонтував тимчасову споруду за адресою: м. Львів, вул. Хорватська, 12, позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача здійснити демонтаж такої тимчасової споруди.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до п.1.3 Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №4526 від 23.04.2015 (далі - Положення), тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без влаштування фундаменту.
Відповідно до п.2.1 зазначеного Положення, розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив'язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору окремих конструктивних елементів благоустрою. Місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив'язки, та плану земельної ділянки або схемі прив'язки.
Згідно з п. 2.2 Положення, термін розміщення тимчасових споруд не може перевищувати термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, встановлений ухвалою міської ради .
Тимчасові споруди розміщуються і функціонують відповідно до вимог чинного законодавства України та інших нормативних актів, прийнятих у межах компетенції органами державної влади та органами місцевого самоврядування (п. 2.3 Положення).
Відповідно до п.1.10. Положення, з 01.01.2017 тимчасові споруди на території м.Львова розміщуються відповідно до договорів оренди окремих конструктивних елементів благоустрою.
Продовження терміну дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди здійснюється на підставі відповідних ухвал міської ради з дотриманням вказаних в ухвалах термінів (п.5.7 Положення).
Згідно з п.2.18 Положення контроль за встановленням тимчасових споруд здійснюють районні адміністрації та комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" Львівської міської ради.
Відповідно до п. 7.1.1 Положення демонтажу підлягають тимчасові споруди, для встановлення яких закінчився термін дії договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або термін дії договору оренди земельної ділянки і суб'єкту господарювання відмовлено у його продовженні.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що ухвалою Львівської міської ради "Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова" №1568 від 02.03.2017 продовжений термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова до 31.05.2018 згідно з додатком 1. Під №311 Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова у додатку №1 вказаної ухвали зазначено відповідача та належна їй тимчасова споруда по вул. Хорватській, 12 у м. Львові.
Проте, ухвалою Львівської міської ради "Про внесення змін до ухвал міської ради від 02.03.2017 №1568, від 27.04.2017 №1888 та від 26.10.2017 №2526" №3417 від 17.05.2018, подальший строк розміщення тимчасової споруди відповідачу у справі продовжено не було. Дана ухвала Львівської міської ради є чинною, у встановленому законом порядку не скасована.
Актом комісійного обстеження від 18.07.2018, складеним представниками позивача та КП "Адміністративно-технічне управління" встановлено, що на вул. Хорватській, 12 у м.Львові розміщена тимчасова споруда, яка належить відповідачу, однак, згідно ухвали Львівської міської ради №3417 від 17.05.2018, термін здійснення підприємницької діяльності у вказаній тимчасовій споруді не продовжено.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
До компетенції виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян (пп.7 п."а" ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, зокрема, зі здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Суд звертає увагу на те, що Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради наділена як самоврядними, так і делегованими повноваженнями від Львівської міської ради, які закріплені ухвалою Львівської міської ради "Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради" №777 від 14.07.2016, зокрема, передбачено, що до повноважень районної адміністрації у галузі економічного, культурного та соціального розвитку віднесено розгляд та вжиття заходів у встановленому міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.
Як зазначалося вище, розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради "Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Хорватська, 12" №372 від 18.07.2018, у зв'язку з вилученням із комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності спірної тимчасової споруди, відповідача зобов'язано демонтувати вищевказану тимчасову споруду та надано можливість в добровільному порядку забезпечити демонтаж такої споруди в термін до 15.08.2018.
Позивачем зазначено та відповідачем не заперечено факт надіслання 20.07.2018 відповідачу примірника вищевказаного розпорядження.
Відповідно до ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем вказаного розпорядження про демонтаж, а отже, останнє підлягає до виконання.
Однак, 15.08.2018 комісією у складі представників позивача та КП "Адміністративно-технічне управління" встановлено, що спірна тимчасова споруда не демонтована, а розпорядження №372 від 18.07.2018 не виконано, про що складено відповідний акт комісійного обстеження.
Відповідно до п. 7.8. Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 23.04.2015 № 4526, у разі невиконання власником тимчасової споруди вимог розпорядження районної адміністрації про добровільний демонтаж, районна адміністрація звертається до суду з позовом про примусовий демонтаж тимчасової споруди.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент ухвалення рішення у цій справі, відповідачем не надано суду жодних доказів які б підтверджували правомірність розміщення ним спірної тимчасової споруди як на момент звернення позивача з позовом до суду так і на дату прийняття судом рішення, спірна тимчасова споруда не включена у комплексну схему розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи..
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судова колегія зазначає, що згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на викладене, судова колегія не бере до уваги додаткові докази, надані скаржником в суд апеляційної інстанції, а саме: технічний паспорт та інвентаризаційну справу на павільон літ «Б» за адресою: м.Львів, вул. Хорватська,12, оскільки скаржником не подано суду апеляційної інстанції обгрунтованого клопотання де б вказувались причини ненадання суду в ході розгляду справи в суді першої інстанції зазначених документів.
Щодо посилання скаржника на те, що суд розглянув спір за відсутності відповідача, чим позбавив Ложенську Н.М. можливості належним чином захистити свої права, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач в судові засідання не з'являвся, , хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувалась перерва у зв'язку із неявкою відповідача в судове засідання, судом явка відповідача в ухвалах суду визнавалась обов'язковою.
Клопотання відповідача, подане 15.07.2019 про повторне відкладення розгляду справи, яке відповідач обгрунтовує неможливістю досконало вивчити матеріали справи і неспівпадінням поглядів на супровід даної справи з адвокатом, судом правомірно визнано таким, що не підлягає задоволенню, оскільки зазначені у клопотанні підстави не є визначеними ст.202 ГПК України підставами для відкладення розгляду справи.
Окрім того, судова колегія зазначає, що сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав право після одержання ухвали про порушення провадження у справі надати (надіслати поштою) відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Судом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, на підставі поданої заяви відповідач 05.07.2019 ознайомлювався з матеріали справи. Однак, відповідач не надав суду витребуваних документів, не забезпечив явку уповноваженого представника в судові засідання, не виконав вимоги ухвал суду, отже скористався наданими йому правами на власний розсуд.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2019 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.
Судовий збір за перегляд рішення у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-
Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.07.2019 у справі №914/416/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ложенської Ніни Миколаївни б/н від 15.08.2019 без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено і підписано 09.12.2019.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.