Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 463/3792/16-ц
провадження № 61-13342св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_7 ,
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , виконавчий комітет Львівської міської ради, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:ОСОБА_8 , обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Личаківського районного суду м. Львова, у складі судді Леньо С. І., від 19 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Павлишина О. Ф., Мікуш Ю. Р., від 15 січня 2018 року.
Короткий зміст позовних заяв
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_8 , про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно до квартири № 1 належить комора, загальною
площею 21,5 кв. м. Відповідачі, які є мешканцями квартири № 2 у зазначеному будинку, у жовтні 2013 року самовільно встановили двері, які блокують вхід до комори, позбавивши їх можливості користуватись нею. Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідачів працівники комунальних служб не мають можливості зняти показники лічильника, який знаходиться у приміщенні комори.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач за первісним позовом просила суд зобов'язати відповідачів демонтувати самовільно встановлені двері та стягнути з них 5 тис. грн в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди.
У грудні 2016 року ОСОБА_4 пред'явив зустрічний позов до
ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , виконавчого комітету Львівської міської ради, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання незаконними та скасування розпоряджень, свідоцтв про право власності та зобов'язання вчинити дії.
У зустрічному позові ОСОБА_4 просив визнати незаконним та скасувати: розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 18 березня 1996 року № 177 та видане на підставі цього свідоцтво про право власності на квартиру від 18 березня 1996 року
№ ЛО3486; розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 03 липня 2001 року № 803 «Про експлуатацію самовільно прибудованої лоджії до квартири АДРЕСА_1» ; розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 09 серпня 2001 року № 1048 «Про внесення змін до розпорядження
від 03 липня 2001 року № 803 «Про експлуатацію самовільно прибудованої лоджії до квартири АДРЕСА_1» ; розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 16 листопада 2001 року № 1530 «Про внесення змін до розпорядження від 03 липня 2001 року № 803 «Про експлуатацію самовільно прибудованої лоджії до квартири АДРЕСА_1» ; розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25 січня 2002 року № 94 «Про оформлення права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на квартиру
від 25 січня 2002 року № НОМЕР_1; розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 року № 512 «Про надання дозволу на влаштування тераси у квартирі АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 04 червня 2014 року; зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_8 привести сходові клітки та коридори спільного користування у попередній стан та демонтувати незаконно влаштовану терасу. Як на підставу для скасування цих розпоряджень позивач вказував, що під час приватизації, а в подальшому - під час реконструкції мешканцям квартири АДРЕСА_1 виділені допоміжні приміщення, які перебували у спільному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Усунуто перешкоди
ОСОБА_1 у користуванні належним їй підвалом згідно технічного паспорту від 15 червня 2006 року шляхом зобов'язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 демонтувати самовільно встановлені двері. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач за первісним позовом надала належні та допустимі докази на підтвердження наявності перешкод у користуванні коморою у підвалі, у зв'язку з чим суд зобов'язав відповідачів демонтувати самовільно встановлені двері на вході до комори у підвальному приміщенні. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час приватизації квартири № 1 у спірному будинку приміщення загального користування, зокрема сходова площадка, у власність відповідачам за зустрічним позовом не передавались. Підстави для скасування інших розпоряджень та свідоцтва про право власності на квартиру № 1 від 25 січня 2002 року також відсутні, оскільки такі розпорядження стосувались узаконення збудованої тераси, а не передачі у власність допоміжних приміщень.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що згідно даних технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 станом на 03 грудня 2001 року (тобто ще до видачі оспорюваного свідоцтва від 25 січня 2002 року) квартира № 2 була облаштована окремим входом. Добудова тераси до квартири АДРЕСА_1 поведена ОСОБА_1 на підставі відповідних документів, які давали право на виконання будівельних робіт, із належно затвердженим проектом, без істотного порушення будівельних норм і правил. Позивачем за зустрічним позовом не доведено порушення його прав внаслідок добудови ОСОБА_1 тераси до квартири № 1 . Задовольняючи первісний позов, районний суд правильно виходив із того, що у коморі, належній ОСОБА_1 , знаходяться інженерні комунікації, лічильник обліку води, водонапірний кран. Відповідно до звіту про технічне обстеження доступ до комори у підвальному приміщенні ОСОБА_1 обмежено шляхом встановлення металевих дверей, що також відображено на фотознімках. У зв'язку з відсутністю доступу до лічильників обліку води на адресу позивача та відповідача Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» направлено відповідну вимогу про надання доступу, отже позивачем доведено наявність перешкод у користуванні належною їй власністю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову і задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на час приватизації окремого входу до приміщення не існувало. Суди не звернули увагу на те, що включення приміщень спільного користування до складу квартири № 1 без згоди інших співвласників, без розгляду технічної можливості повноцінного функціонування будинку у цілому та доступу до квартири № 2 є неправомірним. Суди дійшли помилкового висновку про те, що добудовою тераси не порушено права позивача за зустрічним позовом, не врахувавши, що вказана добудова проведена без згоди співвласників будинку АДРЕСА_1 , що встановлено судовими рішеннями у справі № 463/4710/14-а. Задоволення первісних позовних вимог створює перешкоди відповідачам у користуванні своїми підвальними приміщеннями, має наслідком неможливість їх використання за призначенням, що грубо порушує їх право власності. Доказів наявності самовільного встановлення дверей не надано.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
12 квітня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі розпорядження виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 18 березня 1996 року № 177 ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири згідно з цим свідоцтвом становить 90,70 кв. м. До квартири належить комора в підвалі, площею
21,5 кв. м (т. 1, а. с. 64).
Квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 94,8 кв. м, належить ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності згідно свідоцтва про право власності на квартиру
від 27 липня 1994 року. До квартири належить комора в підвалі,
площею 23,6 кв. м (т. 1, а. с. 89).
Суди встановили, що згідно даних технічного паспорта на будинок АДРЕСА_1 станом на 03 грудня 2001 року квартира № 2 була облаштована окремим входом (а. с. 60 інвентаризаційної справи).
Згідно розпорядження Львівської міської ради від 31 серпня 1993 року
№ 979 вулиця Офіцерська у м. Львові перейменована на вулицю Самійленка (т. 1, а. с. 133).
Розпорядженням Львівської районної адміністрації Львівської міської ради від 03 липня 2001 року № 803 затверджено висновок міжвідомчої комісії про те, що технічно можливо експлуатувати прибудовану закриту лоджію до квартири № 1 , після чого загальна площа квартири становитиме
105,69 кв. м, дозволено експлуатувати самовільно прибудовану лоджію до квартири № 1 , зобов'язано ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 отримати дозвіл та здати в експлуатацію прибудовану лоджію та звернутись у відділ приватизації для внесення змін у свідоцтво про право власності (т. 1, а. с. 92).
Розпорядженням від 09 серпня 2001 року № 1048 до розпорядження
від 03 липня 2001 року № 803 внесено зміни, відповідно до яких у пункті 1 виключено площу коридору 9,20 кв. м, а загальна площа квартири визначена у розмірі 96,49 кв. м. Пункт 3 розпорядження від 03 липня 2001 року № 803 щодо обов'язку ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 отримати дозвіл та здати в експлуатацію прибудовану лоджію відмінено згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 12 липня 2001 року (т. 1, а. с. 93).
Розпорядженням від 16 листопада 2001 року № 1530 до розпорядження
від 03 липня 2001 року № 803 внесено зміни, відповідно до яких пункт про перелік приміщень, експлуатація яких технічно можлива після реконструкції, викладено в новій редакції. Загальна площа квартири визначена у розмірі 98,90 кв. м (т. 1, а. с. 94).
На підставі розпорядження Львівської районної адміністрації Львівської міської ради від 25 січня 2002 року № 94 ОСОБА_9 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 видано свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа якої становить 98,9 кв. м. До квартири належить комора в підвалі,
площею 21,50 кв. м (т. 1, а. с. 97, 162).
Про узаконення позивачем самочинного будівництва, здійсненого в квартирі АДРЕСА_1 також проставлено відповідну відмітку в технічному паспорті на будинок (а. с. 43, 44 інвентаризаційної справи).
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06 вересня 2002 року у справі № 2-720/2002 затверджено мирову угоду між сторонами (зокрема власниками квартир у спірному будинку), за умовами якої ОСОБА_1 та інші учасники цієї справи погодились з проектними пропозиціями, згідно яких була вже здійснена реконструкція будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов'язались виплатити сім'ї Балукових грошову компенсацію (т. 1, а. с. 127).
Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 року № 512 затверджено висновок міжвідомчої комісії від 05 липня 2011 року та надано дозвіл співвласникам квартири АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 , на влаштування тераси зі сторони дворового фасаду відповідно до відкоригованої проектної документації (т. 1, а. с. 99).
Згідно заяви ОСОБА_1 для отримання вказаного дозволу остання подала на розгляд міжвідомчої комісії технічні висновки та ескізний проект (т. 2, а. с. 4-12, 24-29, 31).
Згідно заяви ОСОБА_1 від 25 червня 2011 року долучено відкоригований робочий проект, зареєстровану декларацію про початок виконання будівельних робіт та зареєстровану декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (т. 2, а. с. 3, 110-115).
Згідно листа Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08 червня 2012 року під час перевірки, яка проведена працівниками Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області порушень у сфері містобудування з приводу добудови спірної тераси не виявлено. Крім того, цією перевіркою встановлено, що тераса облаштовується на висоті 1,38 м від рівня землі, у зв'язку з чим не відбувається перекриття каналізаційного люка та вікна у підвал
квартири № 2 (т. 1, а. с. 131).
Відповідно до свідоцтва про право власності від 04 червня 2014 року ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 104,9 кв. м. Квартира складається з трьох житлових кімнат та кухні, обладнана терасою, площею 2,8 кв. м. До квартири належить комора у підвалі, площею
21,5 кв. м (т. 1, а. с. 7-12).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 41 Конституції Українивласність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Статтями 77, 78, 79, 80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Встановивши, що співвласниками квартири № 2 у спірному будинку встановлено металеві двері, які обмежують доступ ОСОБА_1 до комори у підвальному приміщенні, чим порушено її право на користування належним їй майном, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог про усунення позивачу перешкод у користуванні коморою у підвальному приміщення шляхом демонтажу встановлених металевих дверей.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач за зустрічним позовом не довів належними та допустимими доказами, що при проведенні приватизації співвласниками квартири № 1 їм були надані у власність допоміжні приміщення, які є спільною власністю всіх мешканців будинку АДРЕСА_1 .
Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 22 червня
2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року, у справі № 463/4710/14-а позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05 жовтня 2011 року №512 «Про надання дозволу на влаштування тераси в квартирі АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2016 року у справі № 463/4710/14-а постанову Личаківського районного суду міста Львова від 22 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суд першої інстанції.
Суд касаційної інстанції в ухвалі від 24 березня 2016 року встановив, що у разі оформлення ОСОБА_8 та ОСОБА_1 права власності на збудовану терасу, спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
Під час розгляду справи, яка переглядається, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди попередніх інстанцій встановили, що права співвласників квартири АДРЕСА_5 не порушено збудованою співвласниками квартири № 1 терасою , а тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог. Суди встановили, що будівництво тераси квартири № 1 у вказаному будинку здійснено на підставі відповідних документів, які давали право на виконання будівельних робіт у відповідності із належно затвердженим проектом, і ці роботи проведені без істотного порушення будівельних норм і правил.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 15 січня 2018 року залишити без задоволення.
Поновити виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова
від 19 червня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович