Постанова
Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 663/1305/16-ц
провадження № 61-31278св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»),
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Охлопковим Іваном Олександровичем, на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2017 року у складі судді Кустова О. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: Радченка С. В., Воронцової Л. П., Колісниченка А. Г.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 14 січня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 9 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач отримала кредитні кошти, але не виконує зобов'язань з його повернення в результаті чого станом на 30 квітня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 19 473,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8 239,92 грн, заборгованість за відсотками - 8 679,94 грн, заборгованість за пенею та комісією - 1 150,00 грн та штраф - 500,00 грн (фіксована частина), штраф - 903,49 грн (процентна складова).
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 19 473,35 грн та судові витрати.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом доПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача.
Зустрічний позов обґрунтований тим, щоПАТ КБ «Приватбанк» неправомірно та всупереч чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству підвищив процентну ставку, крім того, безпідставно включив до загального розміру заборгованості суму 3 000,00 грн, яку ОСОБА_1 начебто знімала 25 вересня 2012 року.
Просила визнати протиправним підвищення банком процентної ставки за користування кредитними коштами за договором № б/н від 14 січня 2011року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 : з 01 вересня 2014 року до 34,80 % на рік, з 01 квітня 2015 року до 43,20 % на рік; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 січня 2011 року з розрахунку процентної ставкиза користування кредитними коштами у розмірі 30,00 % річних з 01 вересня 2014 року; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» 10 000,00 грн навідшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2017 року зустрічний позов задоволено частково. Визнано неправомірним підвищення ПАТ КБ «Приватбанк» процентної ставки за користування кредитними коштами за договором б/н від 14 січня 2011 року, який укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , з 01 вересня 2014 року до 34,8 % на рік та з 01 квітня 2015 року до 43,2% на рік. В іншій частині зустрічного позову відмовлено. Первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14 січня 2011 року станом на 30 квітня 2016 в розмірі 11 388,82 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 7 844,08 грн, заборгованість за відсотками - 2 444,74 грн, заборгованість за пенею - 1 100,00 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено.
Задовольняючи частково первісний позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позичальник порушив умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла прострочена заборгованість за кредитом, яка відповідачем не погашена, а тому відповідно до статей 1050, 1054 ЦК України наявні підстави для стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.
Зменшуючи розмір нарахованої банком пені, суд першої інстанції вважав, що банк пропустив річний строк позовної давності, передбачений пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, про застосування якого заявляв відповідач.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги щодо визнання незаконним одностороннього внесення змін до договору банком в частині збільшення процентної ставки, суд першої інстанції виходив з того, що банк не надав докази належного повідомлення ОСОБА_1 про зміну процентної ставки.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання банку здійснити перерахунок заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що стягненню із боржника підлягає зменшена заборгованість з урахуванням 30 % річних, що відповідає умовам підписаного ОСОБА_1 договору, так як суд встановив незаконність підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки, а тому підстави для повторного перерахунку відсутні.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що це відшкодування договірними правовідносинами не передбачено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , та ПАТ КБ «Приватбанк» відхилено. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2017 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
24 липня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 11 червня 2019 року № 654/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди є незаконними та необгрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суди не звернули увагу, що ОСОБА_1 завдана моральна шкода у зв'язку з неправомірними діями працівників банку.
Посилається, що моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідно до статтей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд переглядає судові рішення в частині зустрічних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що14 січня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кошти в розмірі 9 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до наказів ПАТ КБ «Приватбанк» від 18 серпня 2014 року № СП-2014-6915682 та від 18 лютого 2015 року № СП-2015-6552838 процентна ставка змінена, а саме 01 вересня 2014 року встановлена у розмірі 34,80 % та 01 квітня 2015 року у розмірі 43,20 %.
Відповідач отримала кредитні кошти, але не виконувала зобов'язань з його повернення, тому станом на 30 квітня 2016 року виникла заборгованість в розмірі 19 473,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8 239,92 грн, заборгованість за відсотками - 8 679,94 грн, заборгованість запенею та комісією - 1 150,00 грн та штраф - 500,00 грн (фіксована частина), штраф - 903,49 грн (процентна складова).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 15 ЦК України).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання банківських послуг.
Згідно зі статтею 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є договірними, тому відшкодування моральної шкоди, у випадку їх порушення, законом не передбачено.
Верховний Суд зауважує, що відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів та незгоду з судовими рішеннями у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є необгрунтованими з огляду на викладені судом касаційної інстанції мотиви та висновки, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішенняв частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення моральної шкоди - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Охлопковим Іваном Олександровичем, залишити без задоволення.
Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 07 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 травня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко