Постанова
Іменем України
06 листопада 2019 року
місто Київ
справа № 759/5872/13-ц
провадження № 61-20122св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року у складі судді Зайця М. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 242 505, 56 дол. США.
Позовні вимоги обґрунтовувались фактами порушення прав кредитора внаслідок прострочення позичальником сплати кредитних коштів та процентів за користування ними.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Відповідачі проти позову заперечували з підстав відсутності в матеріалах справи доказів розміру заборгованості.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовувались тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів розміру заборгованості за кредитом і відсотками, оскільки судово-економічними експертизами встановлено, що надані розрахунки заборгованості не відповідають умовам договору, внаслідок чого завищений розмір заборгованості за кредитом, що призвело до необґрунтованого виникнення у різні періоди заборгованості за сумами простроченого тіла кредиту, а також підвищених відсотків за прострочення тіла кредиту, що призвело до завищення розміру заборгованості позичальника за відсотками за користування кредитом. Банк не спростував висновків судово-економічних експертиз і не довів обґрунтованості зазначених у позові сум заборгованості, що виключає можливість стягнення заявлених банком сум. Пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, а тому вимога про стягнення пені в іноземній валюті не ґрунтується на положеннях законодавства. Через зазначені порушення зі сторони банку позичальник і поручитель не могли виконати належним чином свої зобов'язання, також вони не мали можливості усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, оскільки не могли знати, яка сума коштів підлягає сплаті за умовами договору для усунення порушень.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПАТ «КБ «Надра» у червні 2017 року звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що висновки судів не відповідають дійсним обставинам, встановленим у судовому засіданні, наявним у справі доказам надана неправильна та необ'єктивна оцінка. Заявник вважає, що спірним є тільки розмір заборгованості, але, незважаючи на це, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили кредитору у стягненні заборгованості в цілому. Вважає, що висновок судово-економічної експертизи про те, що розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту не відповідає дійсності, оскільки експертом було некоректно витлумачено умови кредитного договору. Зазначає, що у розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 26 серпня 2015 року ураховані усі оплати, здійсненні позичальником, та розподілення зарахування коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 15 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра»
(далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 137/П/99/2008-840.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.4 договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 129 313, 67 дол. США строком до 15 лютого 2028 року.
Підпунктом 1.3.1 договору передбачено, що відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 13, 79 % на рік. Нарахування відсотків здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості.
Відповідно до підпункту 4.3.9 договору позичальник зобов'язаний достроково виконати зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у випадках, передбачених договором.
15 лютого 2008 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки
№ 137/П/99/2008-840, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань. Поручитель повинен виконувати зобов'язання у тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
За розрахунками позивача станом на 26 серпня 2015 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 126 264, 15 дол. США, відсотками - 70 835, 20 дол. США, пенею за прострочення кредиту - 32 474, 84 дол. США, штрафу за порушення умов кредитного договору - 12 931, 37 дол. США. Загальна сума заборгованості становить 242 505, 56 дол. США.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині другій статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, просив суд першої інстанції призначити судово-економічну експертизу та в подальшому, у зв'язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог, призначити додаткову судову експертизу на предмет відповідності наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Відповідно до висновку експерта від 27 березня 2015 року № 12396/14-45 за результатами проведення судово-економічної експертизи розрахунки заборгованості станом на 26 березня 2013 року не відповідають базовим умовам договору, внаслідок чого банком на 60 706, 57 дол. США завищений розмір заборгованості за кредитом, що призвело до необґрунтованого виникнення у різні періоди заборгованості за сумами простроченого тіла кредиту, а також підвищеними відсотками за прострочення тіла кредиту, що призвело до завищення розміру заборгованості позичальника за відсотками за користування кредитом на суму 27 357, 48 дол. США.
Результати розрахунку заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2008 року наведені у додатку № 1 до зазначеного висновку.
Згідно з висновком експерта від 21 червня 2016 року № 22097/15-45 за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи розрахунок заборгованості перед банком станом на 26 серпня 2015 року після збільшення позовних вимог не відповідає умовам кредитного договору від 15 лютого 2008 року № 137/П/99/2008-840 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту. Встановити, чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором, не видалось за можливе, оскільки в матеріалах справи відсутнє Положення про кредитування ПАТ «КБ «Надра».
Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги, що висновок судово-економічної експертизи щодо невідповідності розрахунку заборгованості умовам кредитного договору, не відповідає дійсності, оскільки експертом некоректно витлумачено умови кредитного договору, були предметом перевірки, здійсненої апеляційним судом.
Згідно з частиною першою статті 66 ЦПК України 2004 року висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.
Позивач, не погоджуючись висновком експерта від 27 березня 2015 року № 12396/14-45 та висновком експерта від 21 червня 2016 року № 22097/15-45, клопотань у порядку статей 148-150 ЦПК України 2004 року не заявляв, також відповідно до частини другої статті 147 цього Кодексу не заявляв клопотань щодо надання експертом усного пояснення своїх висновків.
Доводи касаційної скарги не містять підстав, передбачених частинами першою та другою статті 150 ЦПК України 2004 року, а саме, що висновки експертів є неповними або неясними, необґрунтованими або такими, що суперечать іншим матеріалам справи або викликають сумніви в їх правильності.
Частиною шостою статті 147 ЦПК України 2004 року визначено, що висновок експерта не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
Водночас відповідно до висновку експерта від 27 березня 2015 року № 12396/14-45 експертом встановлено суми переплат за тілом кредиту, за відсотками, а у додатку № 1 до зазначеного висновку відображено розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором.
При цьому, зазначений висновок експерта не містить висновку щодо відсутності у відповідача заборгованості як такої, однак суди не надали належної оцінки зазначеній обставині. Навпаки, у зазначеному додатку до висновку експерта наявні ствердні відомості за поставленими питаннями, що мало бути враховано судом.
Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив під час вирішення спору.
Зазначаючи про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості, суди не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи висновкам експертизи, наданому банком розрахунку та дійшли передчасних висновків про відмову у позові.
Оскільки зазначені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме розміру заборгованості з урахуванням розрахунку банку та розміру заборгованості, встановленим у висновку експерта, суд апеляційної інстанції не усунув наведених недоліків, отже ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно надати оцінку розрахунку заборгованості, висновку проведеної судової експертизи, встановити дату, з якої має обчислюватися заборгованість за кредитним договором та за який період і в якому розмірі зазначена заборгованість підлягає стягненню з боржника.
Фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами попередніх інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За правилами частин четвертої та п'ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 травня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С. О. Погрібний
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
' Г. І. Усик
В. В. Яремко