Постанова
Іменем України
27 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 757/25163/16-ц
провадження № 61-18357св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Північного Київського територіального управління Національної гвардії України, Головне управління Національної гвардії України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва, у складі судді Батрин О. В., від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І., від 06 серпня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Північного Київського територіального управління Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 2001 року перебував на квартирному обліку як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 (с. Нові Петрівці) разом із членами своєї сім'ї. З 25 травня 2009 року по 29 вересня 2011 року він разом із членами сім'ї перебував на обліку як військовослужбовець, що потребує поліпшення житлових умов, при військовій частині НОМЕР_2 (м. Київ). Листом Північного територіального управління внутрішніх військ МВС України від 31 січня 2014 року № 17/95 його повідомлено, що рішенням житлово-побутової комісії управління Північного територіального управління внутрішніх військ МВС України (протокол № 1 від 30 січня 2014 року) його та членів його сім'ї знято з квартирного обліку як осіб, що забезпечені жилою площею, вищою за встановлені для міст Києва та Новоград-Волинського рівні середньої забезпеченості, і які не потребують поліпшення житлових умов. Вказане рішення було прийнято з урахуванням того, що він разом з родиною у 1994 році від Збройних Сил України отримав трикімнатну квартиру загальною площею 72,2 кв. м в м. Новоград-Волинський Житомирської області та приватизували її на 4-х членів сім'ї.
Вказував, що зазначене рішення є незаконним, оскільки під час його прийняття було застосовано положенням абзацу четвертого пункту першого статті 12 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону від 11 червня 2009 року № 1510-VI, що була чинна на день ухвалення рішення (на 2014 рік) та передбачала надання жилих приміщень військовослужбовцям, котрі мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Вважав, що вказана норма не підлягає застосуванню, оскільки рішення про взяття його на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, прийняте на підставі положення абзацу другого пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011 -XII, що була чинна на день ухвалення рішення (на 2001 рік), котра не передбачала таких положень.
Із урахуванням зазначеного, змінивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив: рішення житлово-побутової комісії управління Північного територіального управління внутрішніх військ МВС України (протокол № 1 від 30 січня 2014 року) визнати незаконним; рішення центральної житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України про затвердження рішення житлово-побутової комісії управління Північного територіального управління внутрішніх військ МВС України, протокол № 1 від 30 січня 2014 року (витяг з протоколу № 9 від 03 липня 2014 року), визнати незаконним; зобов'язати Державу в особі Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частина 3001, м. Київ) поновити його та членів його сім'ї на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, як таких, що перебувають на обліку з 2001 року з правом першочергового забезпечення жилою площею шляхом внесення даних до Книги обліку осіб, що перебувають на черзі для одержання житлового приміщення при військовій частині НОМЕР_2 , м. Київ, із зазначенням у стовпці № 7 книги: 27 червня 2001 року, протокол засідання житлово-побутової комісії в/ч НОМЕР_1 внутрішніх військ МВС України № 34; шляхом внесення даних до списку осіб, які користуються правом першочергового отримання житлових приміщень, із зазначенням дати виникнення такого права 27 червня 2001 року (т. 1, а. с. 144-152).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щоОСОБА_1 разом з членами його сім'ї було неправомірно зараховано на квартирний облік військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , оскільки ними була приватизована квартира по АДРЕСА_1 , а тому житлово-побутовою комісією управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України було правомірно прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного судувід 06 серпня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки було виявлено, що ОСОБА_1 та членів його сім'ї було взято на квартирний облік помилково, отже житлово-побутовою комісією управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України (протокол № 1) було правомірно прийнято рішення про зняття ОСОБА_1 та членів його сім'ї з квартирного обліку. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при постановленні на квартирний облік були надані відомості, які відповідали дійсності, а факт наявності житла у м. Новоград-Волинський не приховувався, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано положення абзацу 2 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний статус і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, що була чинна на день ухвалення рішення про постановлення позивача на квартирний облік військової частини, які не передбачали надання житла військовослужбовцям один раз протягом усього часу проходження військової служби, за умови, що ним не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Таким чином суди правильно встановили наявність правових підстав для прийняття рішення про постановлення позивача на квартирний облік, однак не надали належної оцінки підставам зняття з квартирного обліку. Суди дослідили не всі докази, які містяться у матеріалах справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Північного Київського територіального управління Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 разом із членами його сім'ї у 1994 році отримав від Збройних Сил України трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та скористався правом на приватизацію вказаного житла на 4-х членів сім'ї.
Згідно з протоколом № 39 від 27 червня 2001 року ОСОБА_1 разом з членами його сім'ї було зараховано на квартирний облік першочерговиків військової частини НОМЕР_1 у м. Києві (т. 1, а. с. 56).
30 січня 2014 року на засіданні житлово-побутової комісії управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України (протокол № 1) за результатами розгляду матеріалів квартирної справи підполковника запасу ОСОБА_1 виявлено, що він безпідставно поставлений на квартирний облік при військовій частині НОМЕР_1 (протокол від 27 червня 2001 року № 39), оскільки ОСОБА_1 разом з родиною у 1994 році від Збройних Сил України отримав трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та згодом, використавши своє право на приватизацію, приватизував її на 4-х членів сім'ї. Таким чином, право на отримання житла відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» реалізоване позивачем та членами його родини, у зв'язку з чим прийнято рішення про зняття вказаних осіб з квартирного обліку при Управлінні Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України, як осіб, що не потребують поліпшення житлових умов (т. 1 а.с. 7-9, 106-108).
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»у редакції Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, що була чинна на день прийняття рішення про постановлення позивача на квартирний облік військової частини НОМЕР_1 (на 2001 рік), військовослужбовці забезпечуються жилими приміщеннями державою.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та членам їх сімей, які проживають разом з ними, надається жиле приміщення, що має відповідати вимогам статті 50 Житлового кодексу УРСР.
До одержання постійного жилого приміщення військовослужбовцям надаються службові жилі приміщення. У разі відсутності такого житла військова частина зобов'язана тимчасово орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) ним жилого приміщення на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Офіцери, прапорщики, мічмани і військовослужбовці надстрокової служби при звільненні з військової служби в запас чи у відставку за вислугою років, а також у зв'язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців забезпечуються жилою площею у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 12 вказаного Закону в редакції, чинній на час прийняття рішення про зняття з квартирного обліку позивача та членів його сім'ї та яка діяла на момент вирішення цього спору, передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з пунктом 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (у редакції, чинній на час постановки позивача на облік), військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Аналогічна норма закріплена у пункті 1.4 Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2007 року № 278 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2007 року за № 942/14209 (у редакції, чинній станом на 30 січня 2014 року), згідно якої забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
На час постановлення позивача на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 діяли Житловий кодекс Української РСРта Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила), якими було врегульоване питання щодо постановлення громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік та порядок надання їм жилих приміщень.
Так, відповідно до статті 34 Житлового кодексу Української РСР та пункту 13 вказаних Правил на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських рад народних депутатів разом з радами профспілок; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках; 7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).
Такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до інвалідів війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до пункту 1, 5 статті 40 Житлового кодексу Української РСРта підпунктів 1, 5 пункту 26 Правил громадяни перебувають на квартирному обліку до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті, громадяни знімаються з квартирного обліку у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; а також подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Згідно з пунктом 27 Правил громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право.
Зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку) (пункт 28 Правил).
Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Аналогічні норми містяться у статті 81 ЦПК України.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що права позивача не можуть вважатись порушеними, оскільки було встановлено, що позивача разом із членами його сім'ї було необґрунтовано взято на квартирний облік, а тому саме з цих підстав житлово-побутовою комісією управління Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України було прийнято рішення про зняття позивача та членів його сім'ї із квартирного обліку, оскільки останній забезпечений житлом, яке належить йому та членам його сім'ї на праві власності, і поліпшення житлових умов не потребує.
Суди встановили, ОСОБА_1 з родиною у 1994 році отримав від Збройних Сил України трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 та приватизував її разом із членами своєї сім'ї.
Кожен член сім'ї ОСОБА_1 забезпечений житловою площею більше мінімальної для м. Новоград-Волинського, а саме 10,2 кв. м на одну особу.
Враховуючи встановлені обставини цієї справи, судами зроблено правильний та обґрунтований висновок про те, що право позивача та членів його родини на житло не порушено. Станом на 2001 рік та станом на 2014 рік держава гарантувала право військовослужбовцю отримати житло для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби. Це право ОСОБА_1 було реалізовано у 1994 році. В подальшому ОСОБА_1 на власний розсуд прийняв рішення про приватизацію наданої йому як військовослужбовцю квартири, отримавши право на свій власний розсуд (та розсуд співвласників) здійснювати повноваження власника нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють ці спірні правовідносини, об'єктивно встановивши обставини справи, дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального.
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович