Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
05.12.2019 р. справа №520/10561/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденка А.В.,
за участі:
секретаря - Стрєлка О.В.,
представника позивача - Мици Ю.В.,
представника відповідача, Харківської міської ради - Гріньова Р.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Обслуговуючого кооперативу "КІМ"
до Харківської міської ради в особі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради,
проскасування постанов, -
встановив:
Позивач, Обслуговуючий кооператив «Кім» (далі за текстом - заявник, Кооператив), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 19.09.2019 р. №158/2391/0/250-19-П; 2) визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 19.09.2019 р. №159/2392/0/250-19-П; 3) визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 19.09.2019 р. №160/2393/0/250-19-П.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що протиправних діянь не вчиняв, проведені будівельні роботи не потребують отримання будь-яких дозволів та сповіщення органів державного архітектурно-будівельного контролю, адже є відновленням раніше збудованих нежитлових будівель - елементів благоустрою.
Відповідач, Харківська міська рада в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, Інспекція; особа, наділена у розумінні ст. 43 КАС України адміністративною процесуальною дієздатністю у якості органу місцевого самоврядування, до організаційно-штатної структури якого входить орган архітектурно-будівельного нагляду) з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що штрафи правомірно накладені за невиконання суб'єктом господарювання правил ведення містобудівної діяльності, а саме: зведення будівлі без отримання права на виконання будівельних робіт, зведення будівлі без авторського нагляду, зведення будівлі без технічного нагляду.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник згідно з відомостями Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є власником нежитлових будівель літ «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-2» по вул. Буковій 4-Б у місті Харкові.
Як з'ясовано судом, і визнано учасниками справи, вул. Букова у м. Харкові межує із вул. Клочківською у м. Харкові, утворюючи перехрестя, біля якого розміщена земельна ділянка із кадастровим номером 6310136300:12:003:0054.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2017р. по справі №922/3875/16 за заявником було визнано право користування частиною земельної ділянки із кадастровим номером 6310136300:12:003:0054 відповідно до рішення Харківської міської ради №184/16 від 20.04.2016р.
Пунктами 9.1-9.3 додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 19.06.2019р. №1605/19 заявнику надано в оренду земельну ділянку із кадастровим номером 6310136300:12:003:0067 площею 2,0722га для будівництва учбових майстерень за рахунок знесення існуючих будівель літ «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», літ. «Д-2» по вул. Буковій 4-Б у місті Харкові.
У зв'язку з виявленням об'єктів самочинного будівництва на указаній земельній ділянці Інспекцією було відносно заявника видано наказ №306 від 06.08.2019р. про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки
Згідно з направленнями №659-к від 06.08.2019р. та №660-к від 06.08.2019р. строк проведення позапланової перевірки був визначений як 07.08.2019р.-16.08.2019р.
Згідно з доповідною запискою працівника Інспекції від 16.08.2019 р. проведення перевірки не виявилось за можливе.
У подальшому без прийняття нового окремого письмового рішення про призначення перевірки, а з посиланням на наказ №306 від 06.08.2019р. Інспекцією було оформлення направлення на перевірку №752-к, згідно з яким строк проведення позапланової перевірки був визначений як 21.08.2019р.-04.09.2019р. (10 робочих днів).
Керівником Кооперативу дане направлення було отримано 21.08.2019р., що підтверджується власноручним підписом на звороті документу.
04.09.2019р. без прийняття будь-якого окремого письмового рішення Інспекцією було оформлення направлення на перевірку №802-к, згідно з яким строк проведення позапланової перевірки був визначений як 05.09.2019р.-06.09.2019р. (10 робочих днів).
Доказів отримання керівником Кооперативу цього направлення до матеріалів справи не подано.
Як з'ясовано судом, Кооператив рішення Інспекції про призначення перевірки та дій Інспекції з приводу проведення перевірки до суду або адміністративного органу вищого рівня не оскаржував.
Тому суд не досліджує окремо обставин, пов'язаних з цими подіями, позаяк з огляду на самостійно сформульовані заявником вимоги ці обставини виходить поза межі предмету доказування.
Результати проведеної перевірки були оформлені актом від 06.09.2019р. №752/802-А (далі за текстом - Акт).
У тексті Акту Інспекцією викладені судження про вчинення Кооперативом низки порушень у сфері містобудівної діяльності, а саме: ст.ст.34, 36 Закону України «Про містобудівну діяльність», ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» за рахунок зведення будівель на земельній ділянці із кадастровим номером 6310136300:12:003:0067 без попереднього подання повідомлення про початок будівельних робіт; ч.ч.1 і 2 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність» за рахунок ведення будівельних робіт без забезпечення здійснення технічного нагляду; ч.ч.1 і 3 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність» за рахунок ведення будівельних робіт без забезпечення здійснення авторського нагляду.
06.09.2019р. Інспекцією було складено протокол про порушення Кооперативом ч.ч. 1 і 2 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність» (ведення будівельних робіт без здійснення технічного нагляду).
06.09.2019р. Інспекцією було складено протокол про порушення Кооперативом ч.ч. 1 і 3 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність» (ведення будівельних роботі без здійснення авторського нагляду).
06.09.2019р. Інспекцією було складено протокол про порушення Кооперативом п.1 ч.1 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч.1 ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (ведення будівництва одноповерхових будівель без подання повідомлення про початок будівельних робіт).
Перелічені протоколи були направлені на адресу Кооперативу 12.09.2019 року та одержані Кооперативом 18.09.2019 року.
19.09.2019р. з посиланням на Акт та перелічені протоколи Інспекцією були прийняті постанова від 19.09.2019 р. №158/2391/0/250-19-П про накладення 72.252,00грн. штрафу, постанова №1598/2392/0/250-19-П про накладення 80.280,00грн. штрафу, постанова №160/2393/0/250-19-П про накладення 100.350,00грн. штрафу.
Не погодившись із правомірністю цих постанов, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст та обсяг повноважень органів архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудівної діяльності, а також спосіб та порядок реалізації цих повноважень визначені, насамперед, приписами Закону України «Про містобудівну діяльність», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Так, за визначенням ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Наведене визначення за критерієм - предмет правового регулювання має пріоритет у застосування порівняно із визначенням державного нагляду (контролю), наведеного у ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
При цьому, у силу ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Водночас із цим, ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.ч. 1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч. 13 і 14 ст.4, ч.ч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.ч.1-4, 6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.
Обов'язковість проведення планового чи позапланового заходу нагляду (контролю) у присутності керівника суб'єкта господарювання (або особи, уповноваженої керівником) передбачена ч.11 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відтак, із змісту ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не витікає існування у заявника суб'єктивного права (або матеріального інтересу) на обов'язкову участь у заході нагляду (контролю) у сфері будівельної справи.
Однак, відносини з приводу проведення органами архітектурно-будівельного контролю перевірок додатково деталізовані нормами Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю Загальна частина (затверджений постановою КМУ від 23.05.2011р. №553; далі за текстом - Порядок №553), згідно з п.9 якого державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Таким чином, присутність представників суб'єктів містобудування під час проведення перевірки обумовлені дією спеціальної норми права - п.9 Порядку №553.
Це ж положення відтворено і у тексті п.13 Порядку №553, де указано, що суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право, зокрема, бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
За приписами п.12 Порядку №553 у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.
Судом достеменно установлено, що у спірних правовідносинах будь-яких актів у порядку п.12 Порядку №553 Інспекцією не складалось.
Таким чином, перевірка була проведена без участі суб'єкта містобудування, до відмова якого у розумні строки адміністративним органом не було доведено факту призначення заходу державного нагляду (контролю).
При цьому, самі по собі обставини одержання керівником Кооперативу направлення на перевірку не спростовують факту проведення позапланового заходу нагляду (контролю) без участі представника суб'єкта містобудування, який був відсутній під час візуального огляду працівниками Інспекції будівель на земельній ділянці із кадастровим номером 6310136300:12:003:0067, кваліфікованих Інспекцією у якості самочинного будівництва.
До того ж суд бере до уваги, що згідно з абз.10 п.7 Порядку №553 строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.
Доказів прийняття письмового рішення про продовження строку позапланової перевірки владним суб'єктом до матеріалів справи не подано.
Наслідком наведеного є відсутність правомірності у діях адміністративного органу після закінчення строку проведення перевірки згідно з направленням №752-к від 19.08.2019р., що призводить до дефекту здобуття Інспекцією доказів у спірних правовідносинах.
Відтак, суд вбачає підстави для застосування правила ч. 1 ст. 74 КАС України.
Продовжуючи розгляд спору, суд відзначає, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинене щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1).
Отже, цією статтею передбачена міра юридичної відповідальності за вчинення особою діяння, зміст якого полягає у початку виконання будівельних робіт, зокрема, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Обов'язок подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт установлений ст.ст. 34 і 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» та деталізований Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 р. № 747)).
Пунктом 5 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб у разі незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду у випадках, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством.
Отже, цією статтею передбачена міра юридичної відповідальності за вчинення особою діяння, зміст якого полягає у проведенні будівельних робіт без забезпечення технічного нагляду.
Обов'язок забезпечення технічного нагляду установлений ч.ч. 1 і 2 ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та Порядком здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури (затверджено Постановою КМУ №903 від 11.07.2007 р.; далі за текстом - Порядок №903).
За приписами п.6 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" правопорушенням у сфері містобудівної діяльності є також і незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду у випадках, якщо такий нагляд є обов'язковим згідно із законодавством, що тягне накладення штрафу у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Отже, цією статтею передбачена міра юридичної відповідальності за вчинення особою діяння, зміст якого полягає у проведенні будівельних робіт без забезпечення авторського нагляду.
Обов'язок забезпечення авторського нагляду установлений ч.ч. 1 і 3 ст.11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та Порядком здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури (затверджено Постановою КМУ №903 від 11.07.2007 р.; далі за текстом - Порядок №903).
Визначенню етапів будівництва присвячені норми ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", де указано, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва (ч.1 ст.11); Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (ч.4 ст.11); Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування (ч.5 ст.11).
За визначенням ч.1 ст.30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.
У силу правил ч.2 ст.30 названого закону фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою. Технічні умови надаються протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
При цьому, у розумінні ст. 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011р. №45, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 червня 2011 р. за № 651/19389; далі за текстом - Порядок №45) будівництво - нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва.
Як передбачено ст.1 Закону України «Про архітектурну діяльність», замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами у розумінні ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Так, згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України одним із критеріїв правомірності індивідуального акту є обґрунтованість, тобто урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Тому перевіряючи відповідність оскаржених рішень строкам застосування міри юридичної відповідальності у вигляді штрафу, суд зазначає, що присікальні строки притягнення винної особи до відповідальності у сфері господарювання передбачені як ст.250 Господарського кодексу України, так і ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Суд зважає, що за визначенням ч.1 ст.1 названого закону правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.
У силу ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» штраф може бути накладено на суб'єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніш як через три роки з дня його вчинення.
Оскільки у даному конкретному випадку оскаржений штраф підпадає під дію ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а не ст.ст.238, 241 Господарського кодексу України, то відсутні підстави для поширення на спірні правовідносини правил ст.250 Господарського кодексу України.
Додатково суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, положення наведеної норми закону містять чітко сформульоване виключення зі загального правила застосування адміністративно-господарських санкцій у період шести місяців від події виявлення або у періоду року з події вчинення.
Дане виключення полягає в існуванні інших строків у випадках передбачених законом.
Такий випадок відносно спірних правовідносин передбачений ч.11 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», у силу якої присікальним строком накладення штрафу є період у три роки від події вчинення правопорушення у сфері містобудування.
Згідно з правовим висновком постанов Верховного Суду від 19.06.2018р. по справі №808/5834/14 (провадження №К/9901/3499/18), від 22.01.2019р. по справі №810/5497/15 (адміністративне провадження №К/9901/7507/18) від 17.10.2018р. по справі №522/22055/17 (адміністративне провадження №К/9901/52257/18) припікальний строк застосування штрафу у сфері містобудівельної справи становить три роки.
Для визначення події, з настанням якої починається перебіг цього строку, у ході перевірки владний суб'єкт має повно зібрати, належно оцінити та викласти в акті перевірки власні судження з приводу календарної дати вчинення особою правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Проте, складений Інспекцією акт від 06.09.2019р. №752/802-А таких відомостей не містить.
Між тим, у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Наведені Інспекцією доводи про початок ведення заявником будівельних робіт на земельній ділянці із кадастровим номером 6310136300:12:003:0067 після прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 15.06.2017р. по справі №922/3875/16 мають характер припущення.
Аргумент заявника про те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 15.06.2017р. по справі №922/3875/16 лише підтверджені обставини незадовільного технічного стану будівель, а роботи з їх відновлення до рівня достатньої безпеки були проведені до постановлення цього судового акту, владним суб'єктом не спростовані.
Оскільки складений Інспекцією акт перевірки не містить фактичних даних про дату вчинення особою протиправного діяння, то застосування штрафу не може бути визнано правомірним.
При цьому, суд зважає, що здійснена Інспекцією кваліфікація будівель у якості об'єктів самочинного будівництва об'єктивно унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині етапів будівництва, адже це правило стосується виключно легальної діяльності учасника суспільних відносин.
Отже, довід Інспекції про наявність у Кооперативу наміру продовжити зведення будівель як об'єктів самочинного будівництва, а відтак, і характер порушення як триваючого, слід визнати недоведеним.
Відтак, оскаржені рішення Інспекції не узгоджуються з вимогами п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта, суд зважає і на те, що згідно з п.8 ч.2 ст.2 КАС України одним із критеріїв правомірності індивідуального акту є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з текстом акту перевірки від 06.09.2019р. №752/802-А розміщені на земельній ділянці із кадастровим номером 6310136300:12:003:0067 кваліфіковані Інспекцією у якості самочинного будівництва.
До відносин з приводу виявлення об'єктів самочинного будівництва у першочерговому (пріоритетному) порядку підлягають застосуванню норми ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», де указано, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Отже, заходом державного примусу стосовно самочинного будівництва є процедура знесення, тобто припинення фізичного існування будівлі як речі матеріального світу.
Водночас із цим, п.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачена можливість застосування заходу державного примусу у вигляді штрафу за початок виконання будівельних робіт, зокрема, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Пунктом 5 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачена можливість застосування заходу державного примусу у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без забезпечення технічного нагляду.
За приписами п.6 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачена можливість застосування заходу державного примусу у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без забезпечення авторського нагляду.
Системно аналізуючи положення наведених норм закону, суд приходить до переконання про те, що застосування штрафів за ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" є пропорційним у разі виключення можливості знесення об'єкту самочинного будівництва.
Однак, текст складеного Інспекцією Акту від 06.09.2019р. №752/802-А не містить об'єктивних даних, які б поза розумним сумнівом засвідчували обставини відсутності підстав для знесення будівель на земельній ділянці із кадастровим номером 6310136300:12:003:0067 як самочинного будівництва.
Відтак, оскаржені рішення Інспекції не узгоджуються з вимогами п.8 ч.2 ст.2 КАС України.
Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта, суд зважає і на те, що згідно з п.9 ч.2 ст.2 КАС України одним із критеріїв правомірності індивідуального акту є урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Тому розв'язуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до п.17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (затверджений постановою КМУ від 06.04.1995р. №244; далі за текстом - Порядок №244) справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.
За відсутності застереження про протилежне, суд вважає необхідним застосувати у даному конкретному випадку загальне правило правової визначеності, котре є невід'ємним елементом запровадженого ст.8 Конституції України верховенства права та поглинає фактор обізнаності особи з майбутньою подією реалізації адміністративним органом владної управлінської функції з накладення санкції.
Сам лише факт направлення адміністративним органом документів на адресу приватної особи не може бути ототожнений з фактом обізнаності цієї особи з майбутнім розглядом питання про накладення санкцій безвідносно до обставин фізичного одержання особою документів та обставин правової поведінки цієї особи.
Відтак, суд вважає, що згадане у тексті п.17 Порядку №244 дієслово «повідомляються» слід тлумачити як подію вручення особи кореспонденції або відмови особи від одержання кореспонденції.
Тому суд вважає, що владний суб'єкт не подав до суду належних та достовірних доказів доведення до відома заявника відомостей про час і місце розгляду питання про накладення штрафу, адже відповідні документи засвідчують лише обставини направлення кореспонденції заявнику, але не доводять обставин одержання заявником цієї кореспонденції.
При цьому, у силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за можливе застосувати правові висновки Верховного суду з приводу забезпечення права особи за участь у вирішенні питання про накладення штрафу в аналогічних випадках, а саме: накладення штрафів органами системи Держпраці.
Так, згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. реєстр. № 82383730 про розгляд справи про накладення штрафу орган Держпраці зобов'язаний повідомити особу не пізніше ніж за 5 днів до розгляду. При цьому тільки відправлення повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про отримання повідомлення адресатом. У разі неналежного інформування особи, яка притягується до відповідальності, орган Держпраці не може починати розгляд справи і накладати штрафні санкції за результатами їїрозгляду.
Відповідно до правового висновку постанови Верховного Суду від 12.06.2019р. по справі №813/3415/18 штраф у розмірі 223.380,00грн. є суттєвим, позаяк така санкція співмірна з покараннями за злочини. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Обов'язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п'ять днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Отже, Верховний Суд чітко розмежовує подію направлення повідомлення про дату засідання з приводу накладення штрафу особі від події одержання особою повідомлення про дату засідання з приводу накладення штрафу, зазначаючи, що сповіщенням є саме отримання повідомлення особою і на проміжок часу від дати отримання повідомлення до дати засідання має перевищувати установлений законодавством строк знаходження особи у стані обізнаності.
Відтак, оскаржені рішення Інспекції не узгоджуються з вимогами п.9 ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події неповно, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується з характером, змістом та наслідками діяння особи.
Наведені заявником доводи про настання надзвичайної події техногенного характеру на земельній ділянці із кадастровим номером 6310136300:12:003:0067, а також розміщення на цій ділянці об'єктів, будівель чи споруд загального призначення для задоволення суспільних потреб у зберіганні сміття на увагу суду не заслуговують, адже не доведені у ході розгляду справи навіть за стандартом доказування «баланс вірогідностей».
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати повністю постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 19.09.2019 р. №158/2391/0/250-19-П про накладення 72252,00 грн. штрафу.
Визнати протиправною та скасувати повністю постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 19.09.2019 р. №159/2392/0/250-19-П про накладення 80280,00 грн. штрафу.
Визнати протиправною та скасувати повністю постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 19.09.2019 р. №160/2393/0/250-19-П про накладення 100350,00 грн. штрафу.
Роз'яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 6 грудня 2019 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.