Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 листопада 2019 р. № 520/9966/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,
за участі:
представника позивача Бідного С.В.,
представника відповідача Кезлі М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної Міграційної служби України в Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 02.09.2019 року про, відмову в продовженні строку перебування на території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати ДМС України продовжити строк перебування на території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення ДМС України від 02.09.2019 року про, відмову в продовженні строку перебування на території України, на думку позивача, є протиправним, тому таке рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду замінено відповідача Головне управління Державної Міграційної служби України в Харківській області по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної Міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії на Державну міграційну службу України (вул. Володимирська. 9, м. Київ, 01001).
Відповідач, Державна міграційна служба України, надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.
В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , 21.08.2019 року звернувся до Головного управління ДМС України в Харківській області з заявою про продовження строку перебування на території України.
12.09.2019 року від ГУ ДМС України в Харківській області позивач отримав повідомлення про відмову ДМС України в продовженні строку перебування на території України на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2015 року №150.
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22 вересня 2011 року (далі по тексту - Закон України № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.
Отже, Законодавство України розмежовує поняття тимчасового перебування та тимчасового проживання іноземців та осіб без громадянства в Україні.
Відповідно ч.3, ч.4 ст.5-1 Закону України № 3773-VI строк дії посвідки на тимчасове проживання може бути продовжено необмежену кількість разів, за наявності підстав, передбачених законом. Для продовження строку дії посвідки іноземець або особа без громадянства має підтвердити працевлаштування у цій юридичній особі щонайменше трьох громадян України, які приступили до роботи не менш як за шість місяців до дати звернення про продовження строку дії посвідки, або сплату юридичною особою податку на прибуток підприємств у розмірі не менш як 50 мінімальних заробітних плат за останній повний фінансовий рік до дати звернення про продовження строку дії посвідки.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.5-3 Закону України № 3773-VI посвідка на тимчасове проживання видається у десятиденний строк з дня отримання заяви про її оформлення або продовження строку дії посвідки. Іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.
Таким чином, іноземець або особа без громадянства подає документи для продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання не пізніш як за 10 календарних днів до закінчення строку її дії.
Статтею 17 Закону України № 3773-VI встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).
Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України № 3773-VI документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 15.02.2012 року (далі по тексту - Порядок №150) визначає процедуру продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.
Пунктом 8 Порядку №150 встановлено, що заяви про продовження строку перебування на території України (далі - заяви) подаються іноземцями та особами без громадянства і приймаючою стороною не раніше ніж за десять та не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання. Зразок заяви та порядок її розгляду затверджуються МВС.
Згідно з п. 9 Порядку №150 визначено перелік документів, які подаються для продовження строку перебування на території України іноземцем та особою без громадянства і приймаючою стороною разом із заявою.
Виходячи з аналізу вказаних норм, заява про продовження строку перебування на території України та інші передбачені документи подаються заявником не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення такого строку до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 строком дії до 13.03.2019 року.
Тобто, вказаною посвідкою позивачу надано право тимчасового проживання на території України строком до 13.03.2019 року.
При цьому, позивач звернувся до Головного управління ДМС України в Харківській області із заявою про продовження строку перебування на території України 21.08.2019 року.
Таким чином, позивач звернувся за продовженням іншого права ніж йому було надано раніше, а саме про продовження строку перебування на території України, тоді як посвідкою позивачу було надано право тимчасового проживання на території України.
Щодо посилань позивача на те, що за незалежних від нього причин, а саме в зв'язку з незаконним скасуванням посвідки на тимчасове проживання, він був позбавлений можливості у визначений законодавством строк подати необхідні документи для оформлення дозволу на імміграцію в Україні та отримання посвідки на постійне проживання в Україні, суд зазначає наступне.
Так, рішенням ГУ ДМС України в Харківській області від 13.09.2018 року, на підставі п.п.4 п.63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, було скасовано посвідку на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 , строком дії до 13.03.2019 року, видану на ім'я громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , визнано її недійсною та такою, що підлягає вилученню.
ОСОБА_1 оскаржив рішення Головного управління ДМС України в Харківській області до суду Харківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 року по справі № 520/11176/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа: Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДМС України в Харківській області від 13.09.2018 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_1 , строком дії до 13.03.2019 року, виданої на ім'я громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .
Вказане рішення суду набрало законної сили 11.04.2019 року.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено вище, позивач не звертався із заявою до відповідного органу про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання. Натомість позивач звернувся із заявою про продовження строку перебування на території України, що, враховуючи документування його посвідкою на тимчасове проживання в Україні, суперечить порядку визначеному Законом України № 3773-VI для звернення осіб з такими заявами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вищевказаних посилань позивача.
Відповідно до підпункту 6 пункту 10 Порядку №150 рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач під час винесення рішення від 02.09.2019 року про, відмову в продовженні строку перебування на території України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, тому таке рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська. 9, м. Київ, 01001) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.
Повний текст рішення складено 06.12.2019 року.