Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
28.11.2019 р. справа №520/11813/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі: секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Сукачова В.О., представника відповідача - Наумецької Є.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
проскасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №123/31/9842 від 27.06.2018р. про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015р. у розмірі 15.513,87 грн.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відсутні підстави для покладення на заявника обов'язку сплачувати згаданий податок у 2015 році.
У порядку ст. 52 КАС України та з огляду на положення постанови КМУ №537 від 19.06.2019р. судом проведено процесуальне правонаступництво, унаслідок якого статус учасника справи - відповідача було набуто Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб'єкт, адміністративний орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що платник є власником об'єкту нерухомого майна, а тому повинен сплачувати за нього податок.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
27.09.2018р. контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є відповідач по справі), без проведення будь-яких перевірок видав відносно заявника податкове повідомлення-рішення №123/31/9842 про визначення грошового зобов'язання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік, у сумі 15513,87 грн.
Не погодившись із правомірністю визначення контролюючим органом грошового зобов'язання, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі за текстом - Закон № 71-VIII) з 01.01.2015р. було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається у тому числі і з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Згідно із п.10.3 ст.10 Податкового кодексу України, в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Відповідно до п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є повноваженням місцевої ради, яке виконується шляхом прийняття відповідного рішення.
Одночасно із цим, п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України регламентовано порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Разом з цим, норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
У даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.п. 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України.
Саме тому за умови дії п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте.
У свою чергу, з урахуванням п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.
Водночас, враховуючи зміст норм Податкового кодексу України, Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Податкового кодексу України. Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Отже, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України можуть розпочати справляння місцевого податку.
Як з'ясовано судом, лише рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015р. №1793/15 «Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011р. №126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України»» серед іншого було запроваджено механізм та порядок справляння податку на нерухоме майно, від'ємне від земельної ділянки шляхом затвердження Положення про податок на майно (далі за текстом - Положення №1793/15).
З огляду на дату прийняття міською радою відповідного рішення, а саме: 21.01.2015р., Положення №1793/15 об"єктивно не могло бути опубліковано (чи оприлюдннно в інший спосіб) до 15.07.2014р.
Тому, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, суд зазначає, що у контролюючий орган не мав правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01.01.2016р.
Викладені судження узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду за даного питання, яка міститься, зокрема, у постанові від 19.02.2019 р. по справі №819/1622/16.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
Суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) порушення вимог закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Між тим, у спірних правовідносинах такі порушення спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для скасування рішення контролюючого органу.
При цьому, підстав для визнання оскаржуваного рішення незаконним не вбачається, оскільки у порядку ст.5 КАС України належним способом захисту у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування індивідуального акта, що зумовлює часткове задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 27.09.2018р. №123/31/9842 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 р. у розмірі 15513,87 грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення виготовлено в повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 6 грудня 2019 року; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення; набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя Сліденко А.В.