Справа № 500/2372/19
06 грудня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (далі - Кременецький РВ УДМС України в Тернопільській області), в якому просить:
визнати протиправною відмову Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;
зобов'язати Кременецький РВ УДМС України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Позов обґрунтовано тим, що 20.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із заявою про видачу їй паспорта громадянина України у формі паперової книжечки у зв'язку з недійсністю раніше виданого (недійсність пов'язана з тим, що ОСОБА_1 по досягненню 45-річного віку у місячний термін не звернулась із заявою про вклеювання фотокартки до паспорта).
Кременецьким РВ УДМС України в Тернопільській області листом від 14.09.2019 №6119-1410/6119.3-19 відмовлено позивачці у видачі паспорта у формі книжечки із зазначенням про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року № 795 внесено зміни до пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 (далі - Порядок № 302), та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулась в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, на паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки. Оформлення нового паспорта у формі книжечки, у зв'язку із пропуском місячного строку для вклеювання фотокартки до паспорта при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку, Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), не передбачено.
Позивачка зазначає, що не бажає оформляти новий паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки, оскільки картка містить у собі безконтактний електронний носій із персональними даними, від обробки яких позивачка відмовляється. ОСОБА_1 вважає, що відповідач, відмовляючи в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки, порушує її права, передбачені у статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, його дії є втручанням у приватне життя. Вказує, що законодавством передбачена можливість видачі паспорта як у формі картки, так і у формі книжечки. З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
01.11.2019 за вх. №14842/19 до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області надійшли пояснення щодо позову (а.с.33-38) про те, що на звернення ОСОБА_1 надана повна та обґрунтована відповідь щодо відсутності законодавчих підстав для видачі їй нового паспорта у формі книжечки у разі пропуску громадянкою, якій виповнилося 45 років, місячного строку для вклеювання фотокартки.
Так, ОСОБА_1 виповнилось 45 років 03.05.2019, тому вона зобов'язана була звернутись з відповідною заявою про вклеювання фотокартки протягом місяця, проте позивачка звернулась до відповідача лише 20.08.2019 із заявою про видачу паспорта громадянина України.
03.10.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову за № 795, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 Про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, та визначено, що обмін паспорта громадянина України з видачею пластикової картки типу ID-картки здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Відтак, на даний час позивачка має право лише на обмін раніше виданого паспорта, який є недійсним через пропуск місячного строку для вклеювання фото в паспорт при досягненні 45-річного віку, на новий у вигляді ID-картки. Правові підстави для оформлення нового паспорта громадянина України зразка 1994 року за даних обставин відсутні.
Також у поясненнях третя особа зазначає, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який визначає, що у разі спливу місячного строку для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 чи 45 років, в подальшому вчинення таких дій можливе лише у разі подання заявником заяви про вклеювання фотокартки, паспорта, двох фотокарток та відповідного рішення суду.
Позивачка з такими документами до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області не зверталась, а тому третя особа вважає, що відповідач діяв у межах, на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
04.11.2019 за вх. №14888/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву аналогічного змісту із поданими представником третьої особи поясненнями щодо позову (а.с.44-49). Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Одночасно представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом до суду сторін.
Ухвалою суду від 11.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні та витребувано додаткові докази: інші заяви, з якими позивачка зверталась до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області, та додані до них документи. Витребувані судом докази надані у встановлений строк.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 03.05.2019 ОСОБА_1 виповнилось 45 років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у зв'язку з чим виникла необхідність вклеїти фотокартку у паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16.06.2004 ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області (а.с.16).
У місячний термін з моменту досягнення 45-річного віку ОСОБА_1 до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області з приводу вклеювання фотокартки не зверталась.
З такою заявою щодо вклеювання нової фотокартки у зв'язку з досягненням 45 років та через релігійні переконання (так зазначено у заяві) позивачка звернулася до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області лише 16.08.2019. До заяви позивачка не додавала жодних документів та просила повідомити про дату і час оформлення вклеювання нової фотокартки до її паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.62).
20.08.2019 позивачка знову звернулась до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із заявою, в якій вказала, що у місячний термін з моменту досягнення нею 45-річного віку вона не звернулась до відповідача з приводу вклеювання фотокартки, у зв'язку з чим наявний у неї паспорт громадянина України є недійсним, тому просила видати їй паспорт громадянина України виключно у формі паспортної книжечки. Зазначила, що не має наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки та не надає згоди на обробку своїх персональних даних. Тобто підставою для видані нового паспорта у формі паспортної книжечки ОСОБА_1 зазначила недійсність раніше виданого паспорта через невклеювання фотокартки при досягненні 45 років у строк, визначений Положенням № 2503-ХІІ, та ненадання згоди на обробку персональних даних.
До заяви позивачка додала: заяву про видачу паспорта за встановленою формою, копію паспорта серії НОМЕР_1 , копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про шлюб та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 (а.с.19, 63-69).
Листом від 14.09.2019 №6119-1410/6119.3-19 відповідач повідомив позивачку про те, що оформлення нового паспорта, у зв'язку із пропуском місячного строку для вклеювання фотокартки до паспорта при досягненні громадянином 25- і 45- річного віку Положенням №2503-ХІІ не передбачено. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №795 внесено зміни до пункту 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, та визначено, що обмін паспорта громадянина України здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45- річного віку та не звернулась в установленому порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Обмін та видача паспорта здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої особисто. Обмін проводиться лише на паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки (а.с.23-24).
Листом також роз'яснено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України. Розділом V вказаного Тимчасового порядку передбачено, що для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Вказано, що для вклеювання фотокартки в паспорт у зв'язку з досягненням 45- річного віку та спливом відповідного тридцятиденного строку ОСОБА_1 необхідно звернутися до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із відповідною заявою та документами (а.с.23-24).
Даний лист є відповіддю на обидві заяви позивачки від 16.08.2019 щодо вклеювання фотокартки та від 20.08.2019 стосовно оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки у зв'язку з недійсністю раніше виданого, про що зазначено у його змісті.
Не погоджуючись із відмовою відповідача, оформленою у листі від 14.09.2019, позивачка звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Із зазначених конституційних норм випливає, зокрема, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частинами першою та другою статті 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням Конституційного Суду України від 2001.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, згідно з яким неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
В питанні, що стосується позивачки, відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.
Так, Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та, відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя «охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру» (пункт 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «C. проти Бельгії» від 07.08.1996 (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції «захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом» (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Pretty проти Сполученого Королівства» (справа № 2346/02, ECHR 2002 та пункт 65 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, пункт 45, ECHR 2000-VIII).
Виходячи з наведених норм законодавства особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» №2235-ІІІ від 18.01.2001 до документів, що підтверджують громадянство України, віднесено, зокрема, паспорт громадянина України.
06.12.2012 набув чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VІ від 20.11.2012 (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону №5492-VІ документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких, в тому числі, відноситься паспорт громадянина України; та 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 14 Закону №5492-VІ передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону №5492-VІ бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини першої статті 21 Закону №5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Частиною другою статті 21 Закону №5492-VІ встановлено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Нормами частини четвертої статті 21 Закону №5492-VІ встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
На виконання частини другої статті 15 та абзацу 2 частини другої статті 21 Закону №5492-VІ, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (до якої вносилися зміни) затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.
За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено:
- з 01.01.2016 - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII;
- з 01.11.2016 - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Вказана норма регулює підстави обміну паспорта у формі книжечки зразка 1994 року на паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вносяться, в тому числі, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих актів, з 01.11.2016 паспорт громадянина України видається у формі картки із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, нормами пункту 3 Положення №2503-XII передбачена можливість виготовлення бланків паспортів як у вигляді паспортної книжечки, так і у вигляді паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 5-7 Положення №2503-XII паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.
Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.
Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Відповідно до пункту 8 вказаного Положення, термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 - і 45-річного віку провадиться у п'ятиденний термін.
Згідно з пунктом 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка звернулася 16.08.2019 до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області із заявою про вклеювання до належного їй паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв'язку із досягненням 03.05.2019 45-річного віку. Встановлений у пункті 8 Положення №2503-XII місячний строк для вклеювання нової фотокартки ОСОБА_1 пропущено. Будь-яких причин, поважності пропуску такого строку позивачка у заяві не наводила, в позовній заяві також не зазначила.
В силу норм цього ж пункту 8 Положення №2503-XII паспорт громадянки ОСОБА_1 через відсутність вклеєних нових фотокарток при досягненні 45 років його власником вважається недійсним.
Судом встановлено, що у зв'язку з недійсністю паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 . 16.06.2004 ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, позивачка звернулась до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області з приводу оформлення та видачі їй нового паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-XII та зазначила, що не має наміру оформляти паспорт у формі ID-картки, та не надає згоди на обробку персональних даних (а.с.63).
На час звернення позивачки до Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області діяло два нормативних акта:
1) Порядок №302, який вказує на таку підставу для обміну паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки на паспорт у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, як: досягнення особою 25- чи 45-річного віку і не звернення в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Вказаний Порядок зобов'язує отримувати новий паспорт лише у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі;
2) Положення №2503-ХІІ, яке серед підстав для обміну паспорта громадянина України такої підстави не містить, проте визначає, що паспорт, в якому не вклеєно нових фотокарток при досягненні його власником віку 25, 45 років, вважається недійсним.
Відтак, на думку суду, позивачка, вважаючи що її паспорт громадянина України є недійсним через несвоєчасне вклеювання нової фотокартки при досягненні 65 років, і не бажаючи отримувати паспорт у формі ID-картки та з огляду на її не згоду на обробку персональних даних, підставно звернулася до відповідача з заявою саме про оформлення та видачу нового паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-XII, а не обміну чи вклеювання фотокартки.
Суд зазначає, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Порядку № 302, звузили права осіб у порівнянні з нормами Положення № 2503-ХІІ.
При цьому, у жодному нормативному акті не вказано, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Як вже зазначалося, безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» №2297-VІ від 01.06.2010 мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону).
Згідно з частинами 5 та 6 статті 6 вказаного Закону, обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Аналогічна правова позиція висловлена в рішенні Верховного Суду від 07.02.2019 по справі № 803/1306/17.
У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, що ратифікована Законом України від 06.07.2010 № 2438-VI, зазначено, що будь-якій особі надається можливість, зокрема: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції.
За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну «закон» є автономним, та до якості «закону» ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, заява № 18139/91, пункт 37). Під терміном «закон» … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності» та «передбачуваності».
Таким чином, суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» на відміну від норм Положення №2503-ХІІ, не лише звужують, а й фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Це не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14.06.2007). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28.03.1990).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Поряд з цим, відповідно до статті 14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Х'ю Джордан проти Великої Британії» сформулював таку позицію: «Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу».
Відтак, суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості мати паспорт у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Водночас, законодавець, приймаючи зміни до законодавства, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.
Наведені положення законодавства не враховані відповідачем при прийнятті ним рішення про відмову позивачці в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, викладеному у листі №6119-1410/6119.3-19 від 14.09.2019. Суд звертає увагу, що така відповідь стосується і відмови вклеїти до паспорта громадянина України нову фотокартку у зв'язку із досягненням позивачкою 45 років, і відмови у видачі нового паспорта у формі книжечки через відсутність законодавчих підстав (а.с.23-24).
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на норми Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 № 620/33591, оскільки вказаний Тимчасового порядку визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку (пункт 1 Порядку). Вказаний Тимчасового порядку не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки на час звернення позивачки із заявою відповідного рішення суду не було прийнято.
Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
У спірному випадку ОСОБА_1 , звертаючись до відповідача з заявою про видачу паспорта, подала належний перелік документів, який відповідає вимогам наведеного пункту 13 Положення (а.с.63-69).
Визначаючись чи належний спосіб захисту обрала позивачка у спірному випадку, зокрема, чи можливим є вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на її ім'я нової фотокартки у зв'язку із досягненням нею 45 років, чи шляхом оформлення та видачі нового паспорта, то суд враховує, що останнє звернення ОСОБА_1 до відповідача стосувалося саме оформлення та видачі нового паспорта у вигляді книжечки, не зважаючи, що позивачка зверталася попередньо і з іншою заявою про вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України, проте спір виник саме щодо зобов'язання відповідача оформити та видати позивачці паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ у зв'язку з недійсністю раніше виданого.
Крім того, у зв'язку із недійсністю в силу пункту 8 Положення № 2503-ХІІ попереднього паспорта громадянина України, виданого ОСОБА_1 , відсутністю підстав визнавати поважними причини, через які особа не звернулася своєчасно для вклеювання нової фотокартки, суд вважає, що позивачка визначила належний спосіб захисту своїх порушених прав саме шляхом зобов'язання відповідача видати та оформити новий паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки.
Також суд враховує позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 06.11.2019 в адміністративній справі №460/842/19 за позовом ОСОБА_1 до Дубенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області, Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання протиправною відмову у вклеюванні фотокартки в паспорт громадянина України після досягнення ним 25-річного віку та зобов'язання здійснити вклеювання фотокартки. Зокрема, апеляційний суд відмовив у позові і зазначив, що «у позивача відсутнє право на вклеювання фотокартки у вже існуючий паспорт у формі книжечки, оскільки він є недійсним у відповідності до пп.6 п. 6 Постанови №302».
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції та не довів правомірності оскаржуваних дій. Дії суб'єкта владних повноважень щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України відповідно до Положення № 2503-ХІІ, вчинені необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (зокрема того, що на час звернення позивачці було 45 років, її паспорт вважається недійним через пропуск строку для вклеювання нової фотокартки і вона відмовилась від отримання паспорта у формі ID-картки та не надала згоди на обробку персональних даних), непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Таким чином, відмова Кременецького РВ УДМС України в Тернопільській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII є протиправною; належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання Кременецький РВ УДМС України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн, перерахованого відповідно до квитанції № 19 від 09.10.2019. Зважаючи на те, що відповідач є структурним підрозділом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, витрат підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань юридичної особи Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області управління.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Кременецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Зобов'язати Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 16.06.2004) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (46001, бульвар Шевченка, 10, місто Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 37839038) судовий збір у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 16.06.2004).
Відповідач: Кременецький районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (47003, вулиця Драгоманова, 9, місто Кременець, Тернопільська область).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (46001, бульвар Шевченка, 10, місто Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 37839038).
Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2019.
Суддя Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.