Справа № 500/1847/19
26 листопада 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Хрущ В.Л., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 25522,88 грн., -
Головне управління ДФС у Тернопільській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Тернопільській області) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути податковий борг в сумі 25522,88 грн. по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 25522,88 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Оскільки, відповідач в порушення вимог податкового законодавства, не в повній мірі сплатила узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені законодавством строки, податковий орган звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року дану позовну заяву залишено без руху.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 25.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. Водночас, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача..
Ухвалою від 25.10.2019 року для належного вирішення питання про заміну сторони (позивача) правонаступником, постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 26.11.2019 року.
У судове засідання сторони не з'явились.
25.11.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про заміну позивача - Головного управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області.
Також, позивачем заявлено клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження за відсутності сторін. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Окрім того, позивачем подано заяву про уточнення прохальної частини позовної заяви - в частині зміни рахунків для зарахування надходжень до державного та місцевого бюджетів у зв'язку з їх зміною Державною КАзначейською службою України з 01.10.2019 року відповідно до вимог стандарту IBAN.
Ухвалою від 26.11.2019 року клопотання про заміну позивача правонаступником - задоволено та замінено Головне управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області.
Станом на день прийняття рішення у справі 26.11.2019 року відповідачем відзив на позовну заяву - не поданий, жодних клопотань та доказів від неї до суду не надходило, хоча про розгляд справи відповідач була повідомлена належним чином, - про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою його відповідачем особисто 08.11.2019 року.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 205 КАС якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Відтак, наведені вище обставини - не є перешкодою для розгляду справи за відсутності відповідача.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, - суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів справи, Фізична особа ОСОБА_1 взята на облік в Гусятинській ДПІ Теребовлянського управління ДФС у Тернопільській області, як платник податків.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.
Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно.
Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Тернопільській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 14.06.2018 року №0007036-0000-1904, яким було визначено грошове зобов'язання ОСОБА_1 .
За даним податковим повідомленням рішення, узгоджене грошове зобов'язання відповідачем сплачено частково на суму 1000,00 грн., що підтверджується платіжним документом №5417581 від 16.11.2018 року.
Доказів того, що зазначене податкове повідомлення-рішення, відповідачем оскаржувалось в адміністративному чи судовому порядку, - в матеріалах справи відсутні, а відповідачем - не надані, що є підставою для висновку, що грошові зобов'язання, визначені в них, слід вважати узгодженими, із урахуванням також і часткової сплати.
При цьому, позивачем надсилалася відповідачу і податкова вимога форми "Ф" від 31.10.2018 року за №355-53. Докази її оскарження чи відкликання - відсутні, а відповідачем - не надані.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але несплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно довідки про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 , наявний податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами в сумі 25522,88 грн. по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості станом на 19.07.2019 року (а. с. 10).
Виникнення та існування такого податкового боргу також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: випискою з інтегрованої картки платника податку та розрахунком суми боргу.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язана погасити у повній мірі податковий борг за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у заявленій в позову сумі - 25522,88 грн.
Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, цей обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", Наказу Державної податкової служби України "Про початок діяльності Державної податкової служби України" від 28.08.2019 року №36 Наказу Головного управління ДПС у Тернопільській області "Про початок діяльності Головного управління ДПС у Тернопільській області" від 29.08.2019 року №9 - на момент вирішення даної справи функції та повноваження Головного управління ДФС у Тернопільській області передані Головному управління ДПС у Тернопільській області (у зв'язку з цим судом було здійснено заміну позивача на його правонаступника відповідною ухвалою, про що зазначено вище), яке станом на даний час і є контролюючим органом щодо здійснення заходів погашення податкового боргу платників податків на користь держави.
Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.
Таким чином, Головне управління ДПС у Тернопільській області (який є правонаступником відповідних органів ДФС України), у розумінні вказаних вище приписів, - є органом стягнення.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, - в сумі 25522,88 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять дві гривні 88 копійок), шляхом стягнення вказаних коштів за наступними реквізитами: р/р UA718999980000031418617019739, МФО - 899998, код одержувача - 37373001, код бюджетної класифікації - 50 18010200 02, банк одержувача Казначейство України (ЕАП).
Реквізити сторін:
Позивач/Стягувач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (адреса: вул.Білецька, 1, м.Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763);
Відповідач/Боржник: Фізична особа ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Хрущ В.Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В.Л.