Справа № 500/1790/19
29 жовтня 2019 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Хрущ В.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання - Кавчак О.І.,
представника позивача - Василишина К.В.,
представника відповідача - Федорів Т.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007321401, №0007351401 від 11.07.2019 року,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" (далі також - позивач, ТОВ "Саванді") звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0007321401, №0007351401 від 11.07.2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом на підставі акту документальної планової виїзної перевірки №789/19-00-14-01/38739959 від 27.06.2019 року, відносно ТОВ "Саванді", за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), складено податкові повідомлення-рішення №0007321401, №0007351401 від 11.07.2019 року. На думку позивача, висновки контролюючого органу щодо нереальності господарської операції з ТОВ "Екосаб" по поставці товару , - є суперечливими та не відповідають дійсності. Крім того, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Додатково, позивач вказує, що він не повинен нести відповідальність за порушення податкового законодавства, якщо таке й було допущено його контрагентом.
Ухвалою від 05.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 05.09.2019 року.
29.08.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі. В обґрунтування зазначено, що ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Саванді" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС за період діяльності з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року, за результатами якої складено акт №789/19-00-14-01/38739959 від 27.06.2019 року. Згідно даного акту в ході перевірки встановлено, зокрема, що згідно з отриманою ГУ ДФС у Тернопільській області податковою інформацією, встановлено, що ТОВ "Екосаб" не здійснювало придбання гороху врожаю 2018 року, а також у ТОВ "Екосаб" не достатньо сільськогосподарських угідь для вирощування такої продукції. Тому, на думку податкового органу, що ТОВ "Екосаб" горох врожаю 2018 року фактично не поставляло, що свідчить про відсутність джерела походження гороху врожаю 2018 року для підтвердження легальності руху продукції в ланцюгу постачання від виробника - ТОВ "Екосаб" до ТОВ "Саванді". З огляду на зазначене, відповідач вважає, що сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб'єктів господарювання (контрагентів позивача), задіяних в ланцюгу, свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Таким чином, відповідач вважає, що зазначені податкові повідомлення - рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.
05.09.2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачем не було зібрано доказів проведення перевірок, у тому числі і зустрічних, щодо проведення аналізу зерна культури гороху, достовірність його зберігання на замовлення поклажодавця та подальше переоформлення. Більше, того, контролюючий орган безпідставно, не здійснивши залежних від нього заходів щодо документального отримання допущених безпосередньо позивачем порушень, поклав в основу акту перевірки лише дані ЄРПН, АІС "Податковий блок", звіти ф.4сг та ф.29сг., поданих ТОВ "Екосаб", податкову звітність ТОВ "Тарагро-С", ТОВ "Тарагро-СГ" та ОСОБА_1 . Окрім того, зазначено, що ТОВ "Екосаб" дійсно поставляло продукцію ТОВ "Саванді" (горох 2018 року врожаю) про, що виписані відповідні податкові накладні №1 від 09.11.2018 року та №2 від 14.11.2018 року, які зареєстровані в ЄРПН 30.11.2018 року, які є для ТОВ "Саванді" як покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Контролюючим органом при реєстрації таких податкових накладних, здійснено перевірку обсягу постачання товару (гороху 2018 року врожаю) у співвідношенні до величини залишку. При цьому, за результатами аналізу таких податкових накладних, податковий орган зареєстрував ці податкові накладні, чим сам погодився, що обсяг постачання відповідає обсягу придбання. Як висновок зазначено, що дані обставини - свідчать про суперечливий підхід контролюючого органу до спірних правовідносин, що дає підстави вважати про абсурдність висновків про нереальність господарських операцій.
Ухвалою суду від 05.09.2019 року розгляд справи відкладено на 23.09.2019 року, у зв'язку із поданням сторонами клопотань про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 23.09.2019 року представником відповідача заявлено клопотання про здійснення заміни відповідача - Головного управління ДФС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 39403535) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області (код ЄДРПОУ - 43142763), у зв'язку із реорганізацією територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби України.
За наслідками розгляду даного клопотання судом, без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу, якою дане клопотання про заміну відповідача на його правонаступника - задоволено та замінено первісного відповідача у справі, Головне управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області. Розгляд справи відкладено на 09.10.2019 року.
Ухвалою суду від 09.10.2019 року розгляд справи відкладено на 21.10.2019 року, у зв'язку із поданням представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання 21.10.2019 року відкладено на 29.10.2019 року, у зв'язку із поданням представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх у межах наданих контролюючому органу повноважень, у задоволені позову просила відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" (код ЄДРПОУ - 38739959), зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та знаходиться на обліку в ГУ ДПС у Тернопільській області.
На підставі наказу №988 від 15.05.2019 року, направлень від 29.05.2019 року №1865, №1866, №1867, №1868, №1869, виданих ГУ ДФС у Тернопільській області, контролюючим органом була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДФС за період діяльності з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року.
За результатами даної перевірки було складено акт №789/19-00-14-01/38739959 від 27.06.2019 року, за висновками якого було встановлено порушення, зокрема:
- п.44.1, ст.44, пп.134.1.1. п.134.1. ст. 134, п.135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, п.5, п.21 П(С)БО "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього на суму 501229,00 грн., в тому числі, за 3 кв. 2018 року на 227699,00 грн., 4 кв. 2018 року на 273530,00 грн.;
- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та п.4 розділу II "Податковий кредит" Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 28.01.2016 року за №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на 155068 грн., в тому числі, за травень 2017 року на суму 1276 грн., серпень 2018 року на суму 153792 грн., завищено суму від'ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання декларації, яка підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за листопад 2018 року на 101319,00 грн. (рядок 20.2.1 декларації з ПДВ), та завищено суми від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21) на загальну суму 301809,00 грн., в тому числі за березень 2019 року на суму 301809,00 грн.;
- п.п.16.1.6, ст.16, п.120.1, ст.120 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 року №1233, в результаті чого не подано звіт про суми податкових пільг за 6 місяців 2016 року, 9 місяців 2016 року, 1 квартал 2017 року, 6 місяців 2017 року та 9 місяців 2017 року;
- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.51.1 ст.51, пп. "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Наказ Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" - встановлено помилкове відображення РНОКПП за ознакою доходу "157" (виплата доходу самозайнятим особам) у III кв.2017 року та у II кв.2018 року, не відображення виплати доходу у вигляді додаткового блага (оплата проживання в готелі непрацівників підприємства) у II кв.2016 року, ІІІ кв.2017 року, ІІ кв.2018 року згідно ознаки доходу "126";
- пп. "а" пп.164.2.17, пп.164.2.20 п.164.2, п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано 12039,69 грн. податку з доходів фізичних осіб, в тому числі за червень 2016 року в сумі - 2192,05 грн., за червень 2017 року - в сумі 1966,83 грн., за серпень 2017 року - в сумі 219,51 грн., за грудень 2017 року - в сумі 1273,17 грн., за червень 2018 року - в сумі 5400,33 грн., за грудень 2018 року - в сумі 987,8 грн.;
- пп.1.2, пп.1.3, пп. 1.4, пп.1.5 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX, пп."а" пп.164.2.17, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано 822,71 грн. військового збору, в тому числі: за червень 2016 року в сумі 149,79 грн., за червень 2017 року- 134,40 грн., за серпень 2017 року -15,00 грн., за грудень 2017 року - 87,00 грн., за червень 2018 року - 369,02 грн., за грудень 2018 року - 67,50 грн.
05.07.2019 року ТОВ "Саванді" подало до ГУ ДФС у Тернопільській області заперечення на вказаний вище акт перевірки №789/19-00-14-01/38739959 від 27.06.2019 року.
За наслідками розгляду даного заперечення, контролюючим органом прийнято рішення №3098/10/19-00-14-01-11/17706 від 11.07.2019 року, яким вказане заперечення задоволено в частині скасування висновку акту перевірки щодо заниження ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах ТОВ "Саванді" з ТОВ "Агровнесок".
На підставі залишених в силі висновків акту №789/19-00-14-01/38739959 від 27.06.2019 року, відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:
- №0007321401 від 11.07.2019 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 301809,00 грн.;
- №0007351401 від 11.07.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 341912,50 грн.
Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятим ГУ ДФС у Тернопільській області, позивач оскаржив їх до суду, звернувшись із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За п. 44.2 статті 44 Податкового кодексуУкраїни, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналіз усіх вищевказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Суд зазначає, що сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Поряд з цим, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції - кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку, при наявності відповідного договору, можуть та повинні братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Тобто, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Поряд з цим, нереальність же господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на непідтверджених припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише припущеннями про допущення порушень вимог законодавства з боку контрагента відповідного платника податків, які, відповідно, є підставою для відповідальності та негативних наслідків саме щодо такого контрагента, адже законом іншого не передбачено.
Зважаючи на вказані норми та відповідно до матеріалів наданих сторонами в якості доказів своїх пояснень та фактичних обставин, судом встановлено наступне.
Посадовими особами контролюючого органу, встановлено, що ТОВ "Саванді" проводилось придбання гороху врожаю 2018 року у ТОВ "Екосаб", на підставі договору поставки №09/11/18/1 від 09.11.2018 року.
Так, контролюючий орган обґрунтовує нереальність даної господарської операції тим, що відповідно до баз даних ДФС АІС "Податковий блок", ТОВ "Екосаб" не звітувало про наявність у нього власних чи орендованих сільськогосподарських угідь, що могло б стверджувати про виробництво ним у 2018 році сільськогосподарської продукції - гороху.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ТОВ "Екосаб" встановлено, що у його користуванні (на умовах суборенди) перебувають земельні ділянки загальною площею 190 га, на території Рогачинської сільської ради - 33 га, на території Угринівської сільської ради - 98 га, та на території Верещаківської сільської ради - 58 га. (Тернопільської області).
В свою чергу Рогачівська сільська рада листом надала інформацію, що ТОВ "Екосаб" не здійснювало діяльності і не використовувало вказані земельні ділянки. Земельні ділянки орендуються ТОВ "Тарагро-СГ".
Угринівська сільська рада листом надала інформацію, яким підтвердила, що ТОВ "Екосаб" здійснювало діяльність і використовувало вказані земельні ділянки.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "Екосаб" використовували сільськогосподарські угіддя на умовах договору суборенди укладеного із ТОВ "Тарагро-С", ТОВ "Тарагро-СГ" та ОСОБА_1 .
Однак, проаналізувавши податкову звітність ТОВ "Тарагро-С", ТОВ "Тарагро-СГ" та ОСОБА_1 та за даними ЄРПН, контролюючим органом не встановлено надання "вказаними суб'єктами господарювання в оренду чи суборенду земельних ділянок ТОВ "Екосаб".
При цьому, Верещаківська сільська рада листом надала інформацію, якою підтвердила, що ТОВ "Екосаб" здійснювало діяльність і використовувало вказані земельні ділянки.
Також, контролюючим органом, згідно із звітами 1-ДФ за 2018 рік, не встановлено виплат доходів фізичним особам за придбані ТМЦ (горох, послуги) у фізичних осіб, а також не встановлено виплату доходів фізичним особам за оренду земельних ділянок.
Крім того, на ТОВ "Екосаб" у 2018 році згідно із звітами 1-ДФ працювало 6 найманих працівників, що, на думку податкового органу, унеможливлювало здійснення реалізації власно виробленого гороху врожаю 2018 року.
Таким чином, контролюючим органом, за даними ЄРПН та АІС "Податковий блок" не встановлено джерело походження гороху урожаю 2018 року ТОВ "Екосаб", оскільки згідно із інформацією баз даних податкового органу та поданих звітів вказаний контрагент ТОВ "Саванді" у 2018 році не вирощував горох і не закупляв його.
Проте, з огляду на зазначене, в ході розгляду даної справи позивачем наведено наступні контраргументи на спростування висновків контролюючого органу щодо реальності господарської операції, з якими, зокрема, погоджується і суд.
Так додатковою угодою до договору поставки №1 від 09.11.2018 року, укладеною між ТОВ "Саванді" та ТОВ "Екосаб", визначено кількість товару, що поставляється, - 350 тон. гороху врожаю 2018 року, його ціну та загальну суму, що становила 1820000,00 грн.
Згідно з п. 4 додаткової угоди №1 сторони узгодили місце поставки, а саме: м. Золочів, вул. Вокзальна, 31 на умовах ЕХW. Термін поставки складав з 09.11.2018 року по 09.12.2018 року.
На виконання договору поставки ТОВ "Саванді" здійснено оплату узгодженої суми на рахунок ТОВ "Екосаб" в розмірі 1823534,59 грн., - що підтверджується платіжними дорученнями, виписками з банку та самим же контролюючим органом в акті перевірки.
Поставка гороху відбувалась із складу, де зберігався товар, а саме зі складу (елеватора), що належить ТОВ "Золочівський елеватор".
Попередньо, із зазначеним суб'єктом господарювання ТОВ "Саванді" було укладено договір №06/11/18/2 від 06.11.2018 року про відповідне зберігання зерна.
При отриманні ТОВ «Саванді» товару на підставі вищезазначеного договору від ТОВ "Екосаб", - останнім виписано позивачу (ТОВ «Саванді») видаткову накладну №44 від 14.11.2018 року на 350,68 тон. гороху.
Також позивачу, як покупцю, надано картку аналізу зерна культури горох №223 від 09.11.2018 року.
Крім того, ТОВ "Екосаб" було виписано також податкові накладні №1 від 09.11.2018 року та №2 від 14.11.2018 року.
Приймання-передачу сільськогосподарської продукції було оформлено 3-стороннім актом від 14.11.2018 року.
14.11.2018 року ТОВ "Золочівський елеватор" було видано ТОВ "Саванді" складську квитанцію на зерно №462 та продовжено зберігання товару.
Вподальшому, на підставі договору поставки №JР/01353 від 06.11.2018 року, ТОВ "Саванді" реалізувало ТОВ «АПК Співдружність Україна» 350,68 тон. гороху врожаю 2018 року загальною вартістю 1963809,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи: договором №JР/01353 від 06.11.2018 року, видатковою накладною 335 від 14.11.2018 року, складською квитанцією на зерно від 14.11.2018 року №462, 3-стороннім актом приймання-передачі зерна із зернового складу ТОВ «Золочівський елеватор» від 14.11.2018 року, випискою по рахунку, податковою накладною №1 від 14.11.2018 року та квитанцією від 30.11.2018 року про її реєстрацію в ЄРПН (а.с.14-122).
Отже, суд зазначає, що ТОВ "Саванді" надав, як відповідачу так і суду, відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Більше того, суд звертає увагу на те, що виписані податкові накладні №1 від 09.11.2018 року та №2 від 14.11.2018 року, про постачання ТОВ "Екосаб" продукції (горох 2018 року врожаю) ТОВ "Саванді", були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних 30.11.2018 року. При цьому, будь - яких рішень щодо зупинення такої реєстрації чи відмови у їх реєстрації контролюючим органом -н е приймалося.
Так, за приписами пункту 74.2. статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).
Отже, суд зазначає, що оскільки вказані податкові накладні були належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, контролюючий орган не вважав, що вони відповідають будь-якому з критеріїв оцінки ступеня ризиків.
Щодо тверджень відповідача, що для перевірки позивачем не надано документацію, що засвідчує показники, які характеризують якість товару (горох), то суд зазначає, що дані твердження не відповідають дійсності адже, для перевірки ТОВ "Саванді" представлено складську квитанцію на зерно №462 від 14.11.2018 року. У зазначеній квитанції вказано, що документом, який засвідчує якість зерна є аналізна карта №223 від 09.11.2018 року, видана ВТЛ "Золочівський елеватор", яка і надавалася разом із складською квитанцією перевіряючому.
При цьому, запити стосовно підтвердження якості купленого у ТОВ "Екосаб" гороху - в ході проведення перевірки контролюючим органом до ТОВ "Саванді" не надсилались.
Більше того, суд зазначає, що сертифікат якості на товар - не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, і не містить відомостей про господарську операцію. Відповідно, ненадання суб'єктом господарювання сертифікату якості товару - не може бути доказом нереальності проведеної господарської операції.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 804/4787/16.
Натомість, податковий орган не надав суду доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які б підтверджували фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.
Так, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства. Якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, адже законом іншого не передбачено.
При дотриманні контрагентами законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Аналогічні правові позиції викладені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14, від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.
Відповідачем, всупереч вимог КАС України, - не надано жодних доказів, які б свідчили про обізнаність позивача як платника податків щодо можливої неправомірної поведінки контрагента чи про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди, які б свідчили про його недобросовісність, та к само як не надано суду і доказів того, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платників податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.
Суд акцентує увагу на тому, що контролюючим органом не надано суду і доказів щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.
При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (чого наразі не доведено належним чином відповідачем) мало б правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки відповідне порушення вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого контрагента та не може негативно впливати на податковий облік позивача за відсутності факту причетності останнього до правопорушення (факту наявності якого податковим органом наразі - не доведено), та за наявності факту здійснення господарської операції, підтвердженої належними первинними документами.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Вказана позиція відображена у постанові Верховного Суду від 22 листопада 2019 року у справі №817/3688/14.
Як встановлено в ході розгляду даної справи та не спростовано відповідачем, фактична поставка позивачу товару вказаним постачальником підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, банківськими виписками по рахунку, 3-стороннім актом приймання передачі зерна тощо.
Вказані документи містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону.
Виписана контрагентом податкова накладна містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент її складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платника ПДВ.
При цьому, під час розгляду справи судом також з'ясовано, що придбаний товар використаний позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать копії документів, які підтверджують факт реалізації позивачем 350,68 тон гороху врожаю 2018 року загальною вартістю 1963809,41 грн. за договором поставки №JP/01353 від 06.11.2018 року.
Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання.
Так, суд критично оцінює посилання контролюючого органу на отримані ним дані ЄРПН, АІС "Податковий блок", звіти ф.4сг та ф.29сг., поданих ТОВ "Екосаб", податкову звітність ТОВ "Тарагро-С", ТОВ "Тарагро-СГ" та ОСОБА_1 - як на критерій оцінки нереальності господарських операцій ТОВ "Саванді" з вказаним вище контрагентом, - з огляду на те, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення своїм контрагентом/контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни.
В даному випадку, отримана податковим органом інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов'язків.
Більше того, суд звертає увагу на те, що така інформація - не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених на виконання господарської операції, та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Судження контролюючого органу про нікчемність угоди є висновком тільки контролюючого органу.
Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18), від 06.11.2018 по справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).
Таким чином, доводи, що наведені в акті перевірки, не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки - не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства.
В той же час, як було зазначено вище, в ході розгляду справи судом встановлено, а відповідачем не заперечувалось того, що жодних зустрічних звірок задля встановлення реальності чи нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Екосаб» за наслідками аналізу наявної в органах ДФС податкової інформації, у т.ч. яка відповідно до статті 74 Кодексу зберігається та опрацьовується в інформаційних базах даних органів ДФС, виявлена у ході податкового контролю та при виконанні інших покладених на органи ДФС функцій та завдань, - в порядку, визначеному Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної фіскальної служби зустрічних звірок, обміну податковою інформацією при здійсненні податкового контролю, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України № 511 від 17.07.2015 року, податковим органом - не проводилось, і суду актів за наслідками таких зустрічних звірок не надано, так само як не надано актів про неможливість проведення таких зустрічних звірок.
Відтак, за вищенаведених підстав, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.
Відтак, на підставі зазначених обставин та наведених доказів, суд дійшов висновку про те, що господарська операція між позивачем та його контрагентом (постачальником) документально підтверджена та фактично здійснена з метою використання в оподатковуваних операціях. Поряд з цим, відповідачем, суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, - в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0007321401 від 11.07.2019 року.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0007351401 від 11.07.2019 року
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" документально підтверджений судовий збір у розмірі 9655,82 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 82 копійки), сплачений відповідно до платіжного доручення №7751 від 23.07.2019 року.
5. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" зайво сплачений судовий збір у розмірі 0,01 грн. (0 гривень 1 копійка), сплачений відповідно до платіжного доручення №7751 від 23.07.2019 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач/Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" (адреса: проспект С. Бандери 33, м. Тернопіль, 46011, код ЄДРПОУ: 38739959).
Відповідач/Боржник: Головне управління ДПС України у Тернопільській області (адреса: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ: 43142763).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Хрущ В.Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В.Л.