06 грудня 2019 р. Справа №480/3976/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області, викладену у листі від 06.09.2019 № К-12936-6228/21-19;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, листом від 06.09.2019 № К-12936-6228/21-19 відповідач відмовив у наданні такого дозволу та повідомив позивача про наявність підстав, що ускладнюють надання дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки згідно інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі від 28.08.2019 №1421/415-19, землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність відносяться до земель сільськогосподарського призначення - сіножаті. З урахуванням того, що сіножаті можуть бути у складі земель для будь-якого сільськогосподарського призначення, але прямо забороняється розорювання сіножатей, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель", а тому на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ.
Позивач вважає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі відповідача не наведено жодної з них.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
На виконання зазначеної ухвали, представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову та зазначила, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачу, викладена в листі від 06.09.2019 № К-12936-6228/21-19 є правомірною, оскільки згідно інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі від 28.08.2019 №1421/415-19, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення - сіножаті. При цьому сіножаті можуть бути у складі земель для будь-якого сільськогосподарського призначення, однак прямо забороняється розорювання сіножатей, що узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель", відповідно до якої на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей та пасовищ. За таких обставин Головне управління не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Також, ГУ Держгеокадастру у Сумській області звертає увагу суду на те, що вимога зобов'язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області. До заяви було додано викопіювання земельної ділянки, копія паспорту та РНОКПП (а.с. 13).
Листом від 06.09.2019 № К-12936-6228/21-19 відповідач повідомив позивача про наявність підстав, що ускладнюють отримання земельної ділянки у власність. Такими підставами ГУ Держгеокадастру в Сумській області визначило те, що згідно інформаційної довідки, наданої Міськрайонним управлінням у м. Сумах та Сумському районі від 28.08.2019 №1421/415-19, землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, відносяться до земель сільськогосподарського призначення - сіножаті, що не відповідає призначенню та принципам землеустрою, визначеним статтями 2,6 Закону України "Про землеустрій", в частині створення раціональної системи землеволодіння та землекористування, а також вимогам Закону України "Про охорону земель". Оскільки, сіножаті можуть бути у складі земель для будь-якого сільськогосподарського призначення, але прямо забороняється розорювання сіножатей, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель", а саме на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ. Для уникнення земельних спорів та непорозумінь, позивачу запропоновано уточнити бажане місце розташування земельної ділянки (а.с. 12).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 06.09.2019 № К-12936-6228/21-19, він не містить жодного рішення з приводу питання, яке було підставою для звернення (а.с. 12). Цим листом позивачу лише повідомляється про наявність певних обставин, які ускладнюють надання земельної ділянки у власність.
Обґрунтовуючи правомірність відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, представник відповідача у відзиві зазначив, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до сіножатей, а ст. 37 Закону України "Про охорону земель" прямо забороняє розорювання таких земель.
Суд вважає такі висновки безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Пункт "а" частини 3 вказаної статті передбачає, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з ч. 3 вказаної статті на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.
Таким чином норма частини 3 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" визначає, що на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, натомість пряма заборона щодо такої діяльності відсутня.
Передача у власність земельної ділянки не позбавляє відповідні державні органи вживати заходи щодо контролю використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Крім того, цільове призначення бажаної земельної ділянки - сіножаті, не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.
Також суд зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333(далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру.
За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому, пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, положеннями вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ. При цьому, листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
З огляду на викладене, суд зазначає, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, визначеною Земельним кодексом України за наслідком розгляду якої, суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній направив позивачу відповідь у формі листа та не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, суд зазначає, що має місце протиправна бездіяльність відповідача.
Таким чином, викладена відповідачем в листі від 06.09.2019 № К-12936-6228/21-19 відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області, за формою та змістом не може вважатись відмовою у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області, оформлену листом відповідача від 06.09.2019 № К-12936-6228/21-19 і зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення у відповідності до норм Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання ГУ Держеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в розмірі 1536,80 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, що полягає у не вирішенні питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Могрицької сільської ради Сумського району Сумської області та прийняти рішення по даній заяві з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) суму судового збору в розмірі 1536,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько