02 грудня 2019 року м. Рівне №817/3917/14
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Комшелюк Т.О., суддів Жуковської Л.А., Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Юрчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 , представник Теперик О.В.,
відповідача 1: представник не прибув,
відповідача 2: представник не прибув,
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення провадження у справі адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, скасування наказів та поновлення на роботі,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 817/3917/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС України в Рівненській області), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання дій протиправними, скасування наказів та поновлення на роботі.
1 листопада 2019 року ухвалою суду в справі було призначене підготовче засідання на 2 грудня 2019 року.
21 листопада 2019 року до суду від МВС України надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Обґрунтовуючи вказане клопотання, МВС України звертає увагу на те, що предметом даної справи є, зокрема, визнання протиправним та скасування наказу МВС України від 28 жовтня 2014 року № 2253 о/с, яким позивача звільнено з займаної посади. При цьому, як слідує з обґрунтування позову, позивач був звільнений з посади за наслідками проведення процедури люстрації на підставі положень Закону України «Про очищення влади». МВС України зазначає, що в провадженні Верховного Суду перебуває на розгляді адміністративна справа № 817/3431/14 за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2015 року. Ухвалою Верховного Суду від 7 серпня 2019 року справу № 817/3431/14 передано на розгляд палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян у зв'язку з необхідністю відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в справі з подібними правовідносинами (826/7019/16, адміністративне провадження № К/9901/21626/18, К/9901/21632/18) щодо безумовного застосування заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», лише з огляду на сам факт перебування більше року на посадах, визначених у статті 3 цього Закону. Таким чином, МВС України вказує, що на даний час на розгляді палати Верховного Суду перебуває адміністративна справа, у якій в касаційному порядку переглядається судове рішення в подібних правовідносинах, а тому просить у відповідності до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України зупинити провадження в даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції в справі № 817/3431/14. Одночасно, МВС України звернуло увагу на те, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 жовтня 2019 року по справі «Полях та інші проти України» (заяви №№ 58812/15, 53217/16, 59099/16, 23231/18, 47749/18), на яке суд покликався в ухвалі про поновлення провадження у справі від 1 листопада 2019 року, на даний час не є остаточним, оскільки останнє набере законної сили лише 17 січня 2020 року в разі якщо жодною зі сторін не буде подане клопотання про передачу справи на розгляд Великої палати ЄСПЛ.
В підготовчому засіданні позивач та його представник заперечили проти задоволення клопотання МВС України про зупинення провадження у справі.
Представник УМВС України в Рівненській області в підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подав клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності.
Представник МВС України в підготовче засідання також не прибув, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
Суд, на підставі приписів частини першої статті 205 КАС України, вирішив провести підготовче засідання за відсутності уповноважених представників УМВС України в Рівненській області та МВС України.
Заслухавши думку позивача та його представника, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених МВС України в основу клопотання про зупинення провадження у справі, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Тобто, вказана вище норма КАС України встановлює право, а не обов'язок суду, зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
При цьому, суд вважає, що реалізація такого права має здійснюватися найперше з урахуванням основних засад (принципів) адміністративного судочинства, до яких частина третя статті 2 КАС України відносить, зокрема, принцип розумності строків розгляду справи судом.
Такий висновок суду зумовлений тим, що реалізація завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 КАС України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права неможливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призвести до ситуації, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Більше того, суд звертає увагу на те, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку гарантується кожній фізичній особі в силу вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод 1950 року.
Так, суд зауважує, що частина перша статті 122 КАС України, в редакції, що була чинною з моменту звернення позивача до суду та до 15 грудня 2017 року, передбачала, що справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, стаття 193 КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року, передбачає, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Тобто, загальний строк розгляду справи за правилами загального позовного провадження не може перевищувати 120 днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з матеріалами справи, провадження в даній адміністративній справі відкрите 9 грудня 2014 року. Таким чином, на даний момент строк розгляду судом вказаної справи становить майже п'ять років, що значно перевищує визначені КАС України строки розгляду справи (в редакції, що діяла як до 15 грудня 2017 року, так і після 15 грудня 2017 року) та, відповідно, не є сумісним з принципом розумності строку розгляду справи судом.
Таким чином, зважаючи на те, що зупинення провадження в даній справі до закінчення перегляду Верховним Судом в касаційному порядку судового рішення в справі № 817/3431/14 не передбачає чітких часових меж, та керуючись завданням адміністративного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів, зокрема, фізичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень, суд не вбачає доцільності в зупинені провадження у справі з підстав, визначених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України.
Одночасно, суд зауважує, що в клопотанні МВС України про зупинення провадження у справі відсутні посилання на будь-які обставини чи підстави, які б унеможливлювали розгляд цієї справи та ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення без врахування рішення Верховного Суду в справі № 817/3431/14.
Також, суд критично оцінює посилання МВС України на те, що рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року в справі «Полях та інші проти України» на даний час не набрало законної сили та, відповідно, не є остаточним, оскільки, на переконання суду, правильне вирішення даної справи можливе без врахування вказаного рішення ЄСПЛ.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання МВС України про зупинення провадження у справі.
За приписами частини першої статті 183 КАС України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 183, 236, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про зупинення провадження в адміністративній справі № 817/3917/14, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали суду складений 05 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Комшелюк Т.О.
Судді Жуковська Л.А.
Щербаков В.В.