02 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3698/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
представника відповідача - Дудник В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення, -
02 жовтня 2019 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № 806020/2019/000336/2 від 15 травня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність спірного рішення про коригування митної вартості № 806020/2019/000336/2 від 15 травня 2019 року з огляду на те, що для митного оформлення товару - автомобіля Wolkswagen Caddy контролюючому органу надано всі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару. Зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування являється те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товару належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми та такими, що у своїй сукупності викликають сумнівів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, методу визначення митної вартості товару.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.
28 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Полтавська митниця ДФС України наполягає на необхідності відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зазначає, що під час митного контролю та митного оформлення товару відбулось спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів, а тому у зв'язку з можливим заниженням митної вартості митним органом було здійснено контроль за правильністю визначення митної вартості. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: по-перше, доручення на придбання автомобіля надане пізніше дня укладення договору купівлі-продажу; по-друге, в договорі купівлі-продажу зазначено номер оплаченого штоєра (ПДВ), однак ціна автомобіля вказана без врахування ПДВ при цьому доказів повернення ПДВ покупцеві не надано, що стало підставою для висновку, що ціна, зазначена в договорі купівлі-продажу не відображає кінцевої оплаченої вартості автомобіля. Крім того, надання платіжних документів покупцем не забезпечено. Проведено консультацію з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого позивачем автомобіля призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення його митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 2800,00 ЕUR/шт., а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками відповідно до інформації з АСАУР становить 5350,00 ЕUR/шт. Під час процедури проведення консультацій декларант повідомив про відсутність інших документів, що підтверджують митну вартість товару. Відтак, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України /а.с. 41-52/.
06 листопада 2019 року судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач вказував на протиправність допуску представника Полтавської митниці ДФС до участі у справі на підставі довіреності, а також наводив посилання на практику ЄСПЛ по суті спору та наполягав на безпідставності та необґрунтованості спірного рішення /а.с. 88-110/.
У запереченнях на відповідь позивача на відзив від 11 листопада 2019 року контролюючий орган зазначив, що представництво Полтавської митниці ДФС в суді на підставі довіреності контролюючого органа здійснюється цілком правомірно, оскільки до 01 січня 2020 року органи державної влади мають таке право. По суті позову зазначив, що спірне рішення є обґрунтованими та винесене з дотриманням вимог чинного законодавства /а.с. 113-130/.
Позивач, будучи завчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з мотивів, наведених у завах Полтавської митниці ДФС по суті справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі обставини.
06 травня 2019 року між позивачем (покупець) та юридичною особою M. Ebrahim Jama (продавець) укладено договір купівлі-продажу/рахунок № 18/19, за умовами якого продавець продає, а покупець купує транспортний засіб Wolkswagen Caddy ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 03 грудня 2012 року, за ціною 2800,00 ЕUR /а.с. 23/.
На підставі вказаного договору здійснено ввезення на митну територію України вищевказаного автомобіля.
Для проведення митного оформлення зазначеного автомобіля уповноваженим позивачем на здійснення митного оформлення агентом до Полтавської митниці ДФС подано митну декларацію від 15 травня 2019 року № UA806020/2019/209602, в якій визначено митну вартість товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, яка становить 2800,00 ЕUR /а.с. 21/.
На підтвердження заявлених відомостей про вартість товару до митного органу подано: договір купівлі-продажу/рахунок № 18/19 від 06 травня 2019 року, доручення реєстровий номер 821 від 07 травня 2019 року, яким позивач уповноважив гр. ОСОБА_2 на придбання автомобіля, що не заперечується митним органом.
За результатами здійснення контролю митної вартості товару митним органом встановлено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість містять розбіжності, а саме: по-перше, доручення на придбання автомобіля надане пізніше дня укладення договору купівлі-продажу; по-друге, в договорі купівлі-продажу № 18/19 від 06 травня 2019 року зазначено номер оплаченого штоєра (ПДВ), однак ціна автомобіля вказана без врахування ПДВ при цьому доказів повернення ПДВ покупцеві не надано, що стало підставою для висновку, що ціна, зазначена в договорі купівлі-продажу не відображає кінцевої оплаченої вартості автомобіля.
Наявна у відповідача інформація щодо митної вартості імпортованого товару призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення його митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості автомобіля становить 2800,00 ЕUR за штуку, а рівень митної вартості товарів зі схожими характеристиками відповідно інформації з АСАУР становить 5350,00 ЕUR за штуку.
За наслідками проведення з декларантом консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у декларанта та в митниці, встановлено, що у позивача відсутні будь-які інші, крім тих, що вже надані контролюючому органу, документи.
15 травня 2019 року Полтавською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA806020/2019/000336/2, в якому визначено вартість імпортованого автомобіля Wolkswagen Caddy ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 03 грудня 2012 року в сумі 5350,00 ЕUR. При цьому, у рішенні вказано, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до частини другої статті 58 МК України не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені документально (документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості не містять всіх необхідних відомостей та містять розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації з повідомлення АСАУР щодо вартості подібних транспортних засобів /а.с. 20/.
Як наслідок, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806020/2019/00605, якою позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 15 травня 2019 року №UA806020/2019/000336/2 з причин порушення декларантом вимог статті 52 МК України в частині заявлення митної вартості товару /а.с 26/.
Не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості № 806020/2019/000336/2 від 15 травня 2019 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Так, у статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Отже, у вказаній статті закріплено право митних органів переконатися в правдивості або точності будь-якої заяви, документа або декларації, наданих для цілей митної оцінки, та оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами частини першої статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частинами першою та другою статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Положеннями частини третьої зазначеної статті врегульовано, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості; контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу; за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, що може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають змогу пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 826/5868/16.
Частиною першою статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частинами другою та третьою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).
Положеннями частини другої статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як випливає зі змісту усіх поданих для декларування товару документів, відомості про митну вартість імпортованого товару у розмірі 2800,00 EUR містить лише договір купівлі-продажу/рахунок № 18/19 від 06 травня 2019 року, який укладений позивачем раніше, ніж уповноваженій на придбання автомобіля особі надано доручення (довіреність від 07 травня 2019 року). Крім того, подані для митного оформлення документи містять неточності щодо вартості автомобіля: договір купівлі-продажу/рахунок № 18/19 від 06 травня 2019 року містить номер оплаченого штоєра (ПДВ), при цьому договір містить ціну 2800,00 EUR визначену як нетто (без урахування ПДВ), однак документів на підтвердження повернення ПДВ покупцеві контролюючому органу не надано. Вищевказані обставини поряд із відсутністю будь-яких документів, що підтверджують факт внесення оплати за автомобіль, зумовили виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Суд враховує, що під час декларування товару декларантом взагалі не надавалися такі документи, як банківські чи інші платіжні документи, які б могли підтвердити фактичну вартість товару.
Крім того, як доречно зауважив представник відповідача, підпис покупця в договорі купівлі-продажу/рахунку № 18/19 від 06 травня 2019 року не відповідає ні зразку підпису ОСОБА_1 у довіреності, ні підпису уповноваженої позивачем на придбання транспортного засобу особи - ОСОБА_2 , який міститься в акті про проведення огляду транспортного засобу.
Надаючи пояснення щодо розбіжностей між датою надання доручення на придбання автомобіля та датою фактичного укладення договору, які логічно та не узгоджуються між собою, позивач зазначав про те, що гр. ОСОБА_2 фактично уповноважувався на доставку придбаного автомобіля в Україну, а не на укладення договору купівлі-продажу.
Вищевказані доводи суд оцінює критично, зазначаючи, наступне.
По-перше, наведені повивачем доводи прямо суперечить змісту довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ПМНО Ющенко В.В. 07 травня 2019 року за реєстровим номером 821.
По-друге, ОСОБА_1 ні суду, ні контролюючому органу під час митного оформлення автомобіля не надано жодних інших документів на підтвердження того ким фактично здійснювалось придбання спірного автомобіля у Німеччині. При цьому суд зважає на те, що договір купівлі-продажу/рахунок № 18/19 від 06 травня 2019 року в графі "покупець" містить прізвище позивача, який у свою чергу 06 травня 2019 року перебував в Україні, що останнім не заперечується.
Вищевикладене дає підстав для висновку, що подані для митного оформлення спірного автомобіля документи містять численні розбіжності та не відповідають принципам логічності, достовірності та об'єктивності.
Поряд з цим, у спірному рішенні про коригування митної вартості від 15 травня 2019 №UA806020/2019/000336/2 Полтавська митниця ДФС відкоригувала ціну на імпортований автомобіль Wolkswagen Caddy та визначила його вартість у сумі 5350,00 EUR, виходячи з наявної інформації АСАУР /а.с. 20/.
За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України № 598 24 травня 2012 року та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України за № 883/21195 від 01 червня 2012 року, в графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Слід зауважити, що спірне рішення про коригування митної вартості № 806020/2019/000336/2 від 15 травня 2019 року в повному обсязі відповідає вимогам зазначеного вище Порядку, а відтак, визнанню протиправним та скасуванню не підлягає, з огляду на що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат у розумінні статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Полтавської митниці ДФС України (вул. Анатолія Кукоби, 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, ЄДРПОУ 39421072) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06 грудня 2019 року.
Суддя А.О. Чеснокова