Справа № 420/5518/19
06 грудня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321831; адреса: вул. Енгельса, 14, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про визнання протиправними та скасування рішення та постанови,-
20 вересня 2019 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), у якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №494 від 10.03.2018 року, винесене інспектором прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », старшим лейтенантом ОСОБА_2 Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) відносно заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 ;
визнати протиправною та скасувати постанову про заборону в'їзду в Україну від 10.03.2018 року, винесену начальником 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » старшим лейтенантом Бриковським А.Г. та затверджену 10.03.2018 року начальником Білгород-Дністровського прикордонного загону полковником Москаленком С.А. про заборони в'їзду в Україну ОСОБА_1 строком на три роки.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви із зазначенням власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та наданням доказів сплати недоплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.
30.09.2019 року за вх.№35460/19 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із квитанцією про сплату судового збору, чим усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року поновлено позивачу строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування вимог позову представник позивача вказує, що у березні 2018 року позивач ОСОБА_1 перетинав державний кордон України у пункті «Кучурган-Первомайск». Під час проведення формальностей, пов'язаних із перетином державного кордону, посадовими особами відповідача було нібито виявлено порушення правил перетину державного кордону у вигляді несанкціонованого виходу з транспортного засобу. За даним фактом посадовими особами відповідача складено Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.202 КУпАП. Вказані обставини слугували підставою для винесення Постанови про заборону в'їзду в Україну та Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства. Позивач вважає вказані рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) протиправними, такими, що безпідставно порушують його законні права, що свідчить про необхідність їх скасування. Позовні вимоги у даній справі аргументовані наступним:
по-перше, фактичні обставини справи та нібито встановлені порушення позивачем правил перетину державного кордону не відповідають дійсності. Білгород-Дністровський міськрайонний суд під час розгляду справи №495/4427/18 встановив, що ознак адміністративного правопорушення в діях позивача під час перетину державного кордону 10 березня 2018 року не встановлено, а у рішенні від 27.12.2018 року, яке набрало законної сили 20.06.2019 року, дійшов висновку про протиправність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.202 КУпАП та скасував її. Тобто, на момент звернення позивача до суду із даним позовом відсутня матеріально-правова складова підстав винесення оскаржуваних рішень, а тому останні підлягають скасуванню;
по-друге, під час винесення оскаржуваних рішень позивача не було у встановленому порядку ознайомлено з їх змістом із залученням відповідача для належного перекладу. Оскільки позивач є громадянином Республіки Молдова та не володіє українською мовою, йому не було зрозуміло зміст отриманих документів, чим порушено як норми Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», так і положення Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства.
21.10.2019 року за вх..№38343/19 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказаний відзив відображає позицію заперечення проти заявлених позовних вимог, а на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень представник відповідача зазначає наступне:
по-перше, як Постанова про заборону в'їзду в Україну, так і Рішення про відмову в перетинанні державного кордону винесені на підставі встановлених фактичних даних з урахуванням дій позивача, які відповідають порушенням правил перетину державного кордону України, а саме Наказу АДПСУ від 29.08.2011 року №627. Оскільки позивач без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону залишив транспортний засіб, було зафіксовано правопорушення та прийняті оскаржувані рішення;
по-друге, посилання представника позивача щодо того, що ОСОБА_1 не розуміє української мови, не відповідають дійсності, а підтвердженням цього є підпис позивача на рішенні про відмову в перетинанні державного кордону від 10.03.2018 року.
Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що громадянин Молдови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснював перетин державного кордону України у пункті «Кучурган-Первомайськ» на транспортному засобі.
Під час здійснення перетину державного кордону посадовими особами Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України було зафіксовано порушення правил перетину державного кордону України та на цій підставі складено:
Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності №154975 від 10.03.2018 року за ст.202 КУпАП;
Постанову про заборону в'їзду в Україну від 10.03.2019 року (а.с.15-16);
Рішення №494 про відмову в перетинанні державного кордону іноземцю або особі без громадянства від 10.03.2018 року (а.с.14).
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 27.12.2018 року, яке набрало законної сили 20.06.2019 року, скасовано Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності №154975 від 10.03.2018 року (а.с.17-23) та стягнення штрафу у сумі 238грн.
Вважаючи, що Постанова про заборону в'їзду в Україну від 10.03.2019 року та Рішення №494 про відмову в перетинанні державного кордону іноземцю або особі без громадянства від 10.03.2018 року є протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773).
Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону №3773 іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно паспортного документа НОМЕР_3 , виданого 06.03.2013 року (а.с.13), позивач ОСОБА_1 є іноземцем - громадянином Республіки Молдова.
Згідно абз.5 ч.1 ст.13 Закону №3773 в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Порядок прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну визначений Інструкцією про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05.12.2011 № 946 (далі - Інструкція).
Розділом ІІ даної Інструкції визначено підстави для прийняття відповідного рішення. Згідно п.2.1. Інструкції рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в'їзду в Україну) приймається органом охорони державного кордону в разі якщо іноземець порушив у пункті пропуску через державний кордон України (далі - пункт пропуску) правила перетинання державного кордону України або не виконав законних вимог посадових та службових осіб органу охорони державного кордону (пункт В).
Згідно п.2.3 Рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю органом охорони державного кордону приймається відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на строк 3 роки.
Розділом ІІІ Інструкції визначено, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну в пункті пропуску старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску або у разі затримання особи за незаконне перетинання державного кордону поза пунктами пропуску старшим зміни прикордонних нарядів (далі - старший зміни) складається довідка.
На підставі відомостей, викладених у довідці, старшим зміни готується постанова про заборону в'їзду в Україну (далі - постанова) (додаток 1).
Постанова складається у двох примірниках, які підписуються старшим зміни.
Підготовлені довідка та два примірники постанови (далі - матеріали) невідкладно надсилаються начальнику зміни оперативно-чергової служби центру управління службою органу охорони державного кордону (далі - начальник зміни) для доповіді начальнику органу охорони державного кордону або його першому заступнику (далі - уповноважена посадова особа) для прийняття рішення.
Отримавши матеріали, начальник зміни реєструє їх у журналі обліку матеріалів щодо заборони в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (додаток 2) та невідкладно доповідає про їх надходження уповноваженій посадовій особі для прийняття рішення. При цьому в журналі в обов'язковому порядку зазначаються час отримання матеріалів начальником зміни та час доповіді про їх надходження уповноваженій посадовій особі, що засвідчується підписом начальника зміни.
Уповноважена посадова особа зобов'язана протягом трьох годин після доповіді розглянути отримані матеріали та:
а) за наявності підстав прийняти шляхом затвердження обох примірників постанови рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну. Затверджені примірники постанови передаються начальнику зміни;
б) за відсутності достатніх підстав утриматися від прийняття рішення, наклавши на постанові відповідну резолюцію. Незатверджені примірники постанови передаються начальнику зміни.
Про прийняте рішення начальник зміни невідкладно із застосуванням засобів телефонного зв'язку інформує старшого зміни.
Строк заборони в'їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови.
Перший примірник постанови із зазначеним на ній рішенням та довідка зберігаються в органі охорони державного кордону, який затвердив постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, штабом органу охорони державного кордону (головним відділом) надсилається в підрозділ охорони державного кордону, яким ініційовано питання про заборону в'їзду в Україну іноземцю.
Після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення старший зміни:
оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець;
проставляє у паспортному документі іноземця відмітку „Заборонено в'їзд в Україну терміном на ...” (додаток 3), засвідчує її підписом та печаткою (додаток 4);
записує рішення про заборону в'їзду в Україну до журналу обліку іноземців, яким заборонено в'їзд в Україну (додаток 5).
Іноземці, яким заборонено в'їзд в Україну у разі спроби в'їзду в Україну в пункті пропуску не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. Рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону їм відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України „Про прикордонний контроль”.
Цитовані норми чинного законодавства вказують на те, що обов'язковою умовою щодо прийняття рішень щодо іноземця про заборону в'їзду в Україну та про відмову в перетині державного кордону України є встановлення факту порушення ним правил перетину державного кордону.
Відповідач у відзиві акцентує увагу на тому, що позивачем було порушено п.2.9.1 Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого Наказом АДПСУ №627 від 29.08.2011 року, а саме «під час перебування у пунктах пропуску особам, які перетинають державний кордон, забороняється самостійно, без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, залишати транспортні засоби чи здійснювати у них посадку», що виразилося у несанкціонованому залишенні транспортного засобу.
Позивач проти існування таких обставин заперечує.
Суд зазначає, що питання щодо наявності у діях позивача ознак порушення правил перетину державного кордону було розглянуто місцевим судом у справі №495/4427/18.
Відповідно до ст.202 КУпАП порушення прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду - тягне за собою накладення штрафу на громадян від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.2.9.1 Наказу АДПСУ №627 від 29.08.2011р. №627 «Про затвердження Порядку дій посадових осіб органів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон, здійснення контролю за його додержанням, а також організації і забезпечення взаємодії та координації контрольних органів і служб, що здійснюють різні види контролю або беруть участь у забезпеченні режиму в пунктах пропуску через державний кордон» під час перебування у пунктах пропуску особам, які перетинають державний кордон, забороняється самостійно, без дозволу представників підрозділу охорони державного кордону, залишати транспортні засоби чи здійснювати у них посадку.
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, Білгород-Дністровський міськрайонний суд у рішенні від 27.12.2018 року встановив наступне:
відсутність відеозапису факту здійснення ОСОБА_1 правопорушення;
пояснення свідків про те, що невідома особа без відповідного дозволу покинула свій транспортний засіб, а також покази допитаного у судовому засіданні в якості свідка, який пояснив, що ОСОБА_1 дійсно виходив із автомобілю, однак це було зроблено на вимогу співробітника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » задля здійснення перевірки його автомобілю, після чого ОСОБА_1 знов сів у свій автомобіль та проїхав до вікна оформлення документів;
факт відсутності у протоколі, та, відповідно у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності марки та номеру автомобілю, на якому рухався позивач. Допитаний у судовому засіданні в якості свідка сержант ОСОБА_3 пояснив, що факт порушення ОСОБА_1 вимог статті 202 КПАП України мав місце, тобто він дійсно покинув свій транспортний засіб та рухався по смузі руху. Однак, приймаючи до уваги наведені вище факти та покази осіб, які були допитані у якості свідків та письмові пояснення посадових осіб, долучених до відзиву, суд критично поставився до показів свідка ОСОБА_3 .
За результатом цього суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для прийняття Постанови №154975 від 10.03.2018 року та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.202 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В силу дії ст.78 КАС України суд приймає доводи позивача у даній справі щодо відсутності у його діях ознак порушень правил перетину державного кордону України, оскільки обставини, які підтверджують доводи позивача, встановлені рішенням суду у адміністративній справі.
Згідно ст.14 ЗУ «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт. Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом. У разі відмови іноземцю, особі без громадянства у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну візу у його паспортному документі може бути скасовано за наявності однієї з таких підстав: 1) рішення відповідного державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 2) обґрунтованих підстав вважати візу отриманою у незаконний спосіб. Неподання іноземцем або особою без громадянства під час в'їзду в Україну одного чи кількох підтверджуючих документів щодо мети та умов перебування в Україні не є підставою до скасування візи. Скасування візи здійснюється уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону шляхом проставлення на ній відтиску штемпеля, форма якого встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Про скасування візи зазначається у рішенні про відмову у перетинанні державного кордону. У разі якщо іноземці, особи без громадянства, яким відмовлено у перетинанні державного кордону при в'їзді в Україну, були привезені в пункт пропуску через державний кордон перевізником, уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону: 1) наказує перевізникові вивезти іноземців, осіб без громадянства в державу, з якої їх було привезено, або в державу, яка видала паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення зазначених осіб за межі території України; 2) до подальшого вивезення іноземців, осіб без громадянства, яким було відмовлено у перетинанні державного кордону при в'їзді в Україну, вживає належних заходів щодо запобігання їх незаконному перетинанню державного кордону.
Відповідно до абз.5 ч.1 ст.13 Закону №3773 в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.
За таких умов матеріально-права основа оскаржуваних Постанови та Рішення відсутня, оскільки відсутня об'єктивна сторона правопорушення, а тому підстав для прийняття оскаржуваних рішень у відповідача не було, а їх дія на теперішній момент безпідставно порушує права позивача на перетин державного кордону України.
Суд також не залишає поза уваги ту обставину, що під час складання рішення про відмову у перетині державного кордону України позивача не було у встановленому порядку ознайомлено зі змістом наданого рішення.
Згідно п.3.9 Інструкції Після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення старший зміни оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець.
Представник позивача зазначає, що позивач є громадянином Республіки Молдова та не розуміє української мови. Втім, у оскаржуваному рішенні визначено, що перекладач при оголошенні рішення не залучався (зворотній бік а.с.14).
Представник відповідача зазначив, що позивач насправді володіє українською мовою, про що свідчить його підпис на рішенні.
Суд не може погодитись із вказаним доводом представника відповідача, оскільки у рішенні зазначено, що підпис засвідчує факт отримання рішення, а не його прийняття чи розуміння його змісту.
Отже оскаржувані Постанова та Рішення прийнятті без дотримання порядку їх прийняття, за відсутності встановленого факту порушення позивачем правил перетину державного кордону, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.
Аргументи відповідача проти позовних вимог не спростовують тієї обставини, що рішенням суду у справі №495/4427/18 встановлена обставина незаконності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.202 КУпАП за порушення правил перетину Державного кордону України, тобто порушення таких правил спростовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1536(тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. (а.с. 5-6)
На підставі ст.139 ч.1 КАС України суд дійшов висновку про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 (тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321831; адреса: вул. Енгельса, 14, м. Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про визнання протиправними та скасування рішення та постанови - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення №494 від 10.03.2018 року, винесене інспектором прикордонної служби «Кучурган» Дяченко Анастасією Юріївною Білгород-Дністровського прикордонного загону Південного регіонального Управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) про відмову в перетині державного кордону України.
Визнати протиправною та скасувати постанову про заборону в'їзду в Україну від 10.03.2018 року, винесену начальником 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_4 та затверджену 10.03.2018 року начальником Білгород-Дністровського прикордонного загону полковником Москаленком С.А. про заборони в'їзду в Україну громадянину республіки Молдови ОСОБА_1 строком на три роки.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспортний документ № НОМЕР_3 ) 1536 (тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.