Справа № 420/5714/19
06 грудня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Обставини справи.
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо відмови ОСОБА_1 , ід. номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у проведенні перерахунку, підвищення та виплаті пенсії з 01.01.2019 року з розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення.
- Зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок, підвищення та виплату ОСОБА_1 , пенсії з 01.01.2019 року з розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що йому встановлювався основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення. В останньому розрахунку пенсії, Позивачу встановлено основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення. Однак, Позивач з таким перерахунком не згоден, вважає такі дії Відповідача протиправними, а тому, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
21.10.2019 року від Відповідача надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що до 01.01.2018 Позивач отримував пенсію виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував особисто на момент звільнення з військової служби. Тому і відсотковий розмір грошового забезпечення був застосований відповідно до законодавства, що діяло на момент призначення пенсії. Однак, у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії вже на підставі видів грошового забезпечення діючих військовослужбовців, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення права на такий перерахунок - станом на 01.01.2018 року.
Також, Відповідач зазначив, що Позивач отримує пенсійні виплати, сума яких не зменшувалась, право на перерахунок пенсії реалізовано відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, а тому, просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Заяви чи клопотання від сторін.
21.10.2019 року від Відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 236 КАС України.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії вчинені судом.
Ухвалою суду від 06.12.2019 року в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі - відмовлено.
Обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1 , є військовим пенсіонером.
Позивачу з 01.12.2004 року призначена та виплачувалась пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” за 47 років вислуги в розмірі 90 % грошового забезпечення.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” ГУПФУ у 2018 році проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено виплату перерахованої пенсії з 01.01.2018 року.
Позивач зазначає, що при проведенні даного перерахунку відповідач протиправно зменшив основний розмір пенсії позивача з 90% на 70% грошового забезпечення.
З метою усунення зазначеного порушення щодо визначення розміру пенсії позивач 12.08.2019 р. направив до відповідача заяву з проханням здійснити перерахунок пенсії та провести виплату перерахованого розміру пенсії виходячи з основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення.
Відповідач листом від 23.08.2019 р. за вих. №1955/Ч-11 відмовив у задоволенні заяви позивача.
Позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, а тому звернувся із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду.
Згідно зі статтею 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393” (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.
Відповідно до п. 1 Порядку, пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Так, розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону, з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку № 45 та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01 квітня 2012 року, отже відповідачем не обмежується розмір пенсій, а приводиться у відповідність до інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ в первинній редакції, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Законом № 3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ, зокрема змінено розмір пенсії у відсотках до розміру грошового забезпечення до 80 %.
Відповідно до Закону України від 27.03.2014 року №1166-VІІ “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України”, який набрав чинності 01.04.2014 року було внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” № 2262-ХІІ (на підставі якої позивачеві обраховується пенсія), де цифру “ 80” замінили на цифру “ 70” (максимальний розмір пенсії).
Висновки суду.
Оцінюючи оскаржені дії суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Суд звертає увагу на те, що право на перерахунок пенсії у Позивача виникло згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 01 січня 2018 року, що не заперечує відповідач.
Порядок проведення перерахунку пенсій на момент виникнення у Позивача права на перерахунок пенсії (правовідносин) визначений постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393, від 13.02.2008 року №45.
Таким чином на момент виникнення права на перерахунок пенсії, Відповідач керувався саме Порядком 45, а не Постановою Кабінету Міністрів № 103 від 21.02.2018 року, яка була прийнята після виникнення у Позивача права на перерахунок пенсії.
Як вбачається із довідки Відповідача про перерахунок пенсії станом на 21.12.2017 року, Позивачу була перерахована пенсія, де розмір грошового забезпечення у відсотках складав 90.
Відповідно до довідки про перерахунок пенсії станом на 01.01.2018 року, Позивачу була перерахована пенсія, де розмір грошового забезпечення у відсотках складав 70.
Судом встановлено із Відзиву на позов, що у 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” № 103 від 21.02.2018 року.
Разом з тим, суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям громадян має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Згідно з статтею 22 Конституції України, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, тому при перерахунку пенсії відповідним категоріям громадян має застосовуватись норма, що визначала розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Даної правової позиції також дотримується й Верховний Суд у Постанові від 24.04.2018 року по справі № 686/12623/17, та в рішенні від 04.02.2019 року по справі №240/5401/18.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й враховуючи наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що існують підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Виходячи із викладеного, неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, за яким розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в ч. 3 ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність.
Як вбачається із позовної вимоги, а саме про зобов'язання відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести новий перерахунок і підвищення належної пенсії з розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення з 01.01.2019 р., суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Відповідача провести новий перерахунок і підвищення належної пенсії Позивачу з розрахунку 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 року, оскільки Позивачу було зменшено основний розмір пенсії до 70% відсотків з 01.01.2018 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, провести новий перерахунок та виплату належної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення з 01 січня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Враховуюче зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна 83) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) щодо відмови ОСОБА_1 , ід. Номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у проведенні перерахунку, підвищення та виплаті пенсії з 01.01.2019 року з розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок, підвищення та виплату ОСОБА_1 , пенсії з 01.01.2018 року з розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.