Справа № 420/5963/19
03 грудня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.,
при секретарі: Казарян С.Б.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Сайковська Ю.Ю. (представник за довіреністю)
Пужакова Є.С. (представник за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65058, вул. Маршала Говорова, 7), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул Косовська, 2Д), про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,-
На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 грудня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову у видачі ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 22694-0 від 09.04.2019р.;
зобов'язати Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2019р. позивач звернулась до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, додавши документи, передбачені п.п. 3-6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014р. Однак, оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на її думку, наявні підстави, що спричинили внутрішнє переміщення позивача (тимчасова окупація території у Донецькій та Луганській областях та проведення АТО); у відповідача та інших органів відсутні відомості щодо подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки, оскільки надані позивачем документи містять достовірну інформацію; позивач не втрачала документів, що посвідчують її особу; у заявника є відмітка про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснено переміщення; докази, надані заявником підтверджують факт проживання позивача на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснено переміщення.
Відповідач в обґрунтування правової позиції зазначив, що згідно з наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014р. Донецька та Луганська області визначені районами проведення АТО з 07.04.2014р. Оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, тобто 07.04.2014р., оскаржуваним рішенням позивачу правомірно відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Ухвалою суду від 11.10.2019 р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань; призначено судове засідання по справі на 05.11.2019 р., яке було відкладено на 12.11.2019р.
Ухвалою суду від 12.11.2019 р., яку занесено до протоколу судового засідання, оголошено перерву до 03.12.2019р.
До судового засідання 03.12.2019р. зявилися позивач та представники відповідача.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити його у повному обсязі.
У відкритому судовому засіданні представники відповідача позовні вимоги не визнали, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-
02.04.2019р. позивач звернулась до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 12-14).
У поданій заяві позивачем зазначено, що вона є працездатною особою, незаміжня. В графі «Останнє зареєстроване місце проживання / перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач зазначила: АДРЕСА_2 ; в графі «Обставини, що спричинити внутрішнє переміщення» позивач зазначив: проведення АТО, або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії Російської федерації, тимчасова окупація території у Донецькій та Луганській областях.
Рішенням Управління соціального захисту в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 09.04.2019 р. (вих. №22694-о) позивачу відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з відсутністю у документі заявниці, що посвідчує та підтверджує громадянство України, відмітки про реєстрацію місця проживання у м. Перевальську на дату виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, та відсутністю доказів, що підтверджують факт проживання на території, де виникли обставини, зазначені у ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (а.с. 21-22).
Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, звернулася до суду з цим позовом, в якому просить його скасувати.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VIІ від 20.10.2014р. (далі - Закон №1706-VIІ) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №1706-VIІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону №1706-VIІ, для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.
Згідно ч.7 ст.4 Закону №1706-VIІ разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014р. затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - Порядок №509), пунктом 2 якого передбачено, що на отримання довідки мають право військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу), які проходили військову службу та мали зареєстроване місце проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону, на дату їх виникнення.
Відповідно до п. 3 Порядку №509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім'я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.
Згідно п.4 Порядку №509 у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; фотографії; відеозаписи тощо).
З аналізу вказаних правових норм у їх сукупності вбачаєтся, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону №1706-VIІ, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 12.09.2018р. по справі №310/8280/16-а.
Твердження відповідача про те, що обов'язковою умовою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є підтвердження особою факту реєстрації місця проживання на відповідній території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону №1706-VIІ, на дату їх виникнення, суд вважає необґрунтованими, оскільки ч.7 ст.4 Закону №1706-VIІ та п.4 Порядку №509 чітко визначено можливість надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
При цьому, особа, яка звертається з відповідною заявою, повинна надати докази, що підтверджують факт її проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення.
На користь такого висновку свідчать і положення п.п.4 п.8 Порядку №509 та п.4 ч.10 ст.4 Закону №1706-VIІ, якими передбачено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо у нього немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.
Таким чином, підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.
Судом встановлено, що згідно з наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014р. визначено, зокрема, такий район проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, у паспорті громадянина України ОСОБА_1 наявна відмітка про зареєстроване місце проживання від 26.06.2014р.
Відповідачем безпідставно не враховано, що позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . та у 2014р. їй виповнилось 16 років, в зв'язку з чим 24.06.2014р. Ленінським РВ у м. Луганську УДМСУ в Луганській області їй було видано паспорт та відповідно внесено запис про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15-16).
Крім того, суд враховує, що мати позивачки ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 31.03.1998р., що підтверджується копією паспорта ОСОБА_2 (а.с. 18-19).
На підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, позивачем надано копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 -ЕД НОМЕР_2 , виданого 22.20.2009р. відділом реєстрації актів цивільного стану Перевальського районного управління юстиції Луганської області, згідно якого місцем її народження є м. Перевальськ, Перевальський район, Луганська область (а.с. 23).
Копією свідоцтва про базову середню загальну освіту серії НОМЕР_3 44699719 від 11.06.2013р. підтверджується, що позивач у 2013 р. закінчила Перевальську гімназію № 1 Перевальської районної ради Луганської області (а.с. 24).
У подальшому позивач продовжила навчання в цій же гімназії, яку закінчила у 2015р. та здобула середню загальну освіту, що підтверджується копією атестату про середню освіту, виданого 12.07.2015р. (а.с. 20).
Крім того, на пілтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, позивачем також надано копію медичної довідки форми 086/0 від 19.07.2015р., виданої поліклінічним відділенням Перевальського районного територіального медичного об'єднання, із зазначенням її місця проживання (а.с. 26).
Згідно копії довідки №ВК-5 від 03.10.2019р., виданої відділом кадрів Національного університету «Одеська юридична академія», позивач є студенткою університету та навчається на 1 курсі факультету прокуратури і слідства (кримінальної юстиції) за освітнім ступенем «Магістр» денної форми навчання (а.с.25)
Враховуючи наведене, суд вважає, що ОСОБА_1 належними доказами довела факт проживання станом на 07.04.2014р. на території Луганської області, яку з 07.04.2014р. згідно з наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 33/6/а від 07.10.2014р. визначено районом проведення АТО, а тому позивач підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 Закону №1706-VIІ, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою їх обмеження.
Оскільки наданими доказами позивачем доведено факт постійного проживання на території, де виникли обставини зазначені у статті 1 Закону №1706-VIІ, вона потребує соціальної підтримки від держави для влаштування свого життя і життя своєї родини на новому місці нарівні з іншими переселенцями, тому суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65058, вул. Маршала Говорова, 7), Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул Косовська, 2Д, код ЄДРПОУ 36290160), про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи,- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про відмову у видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 22694-0 від 09.04.2019р.;
Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул Косовська, 2Д, код ЄДРПОУ 36290160) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
Стягнути з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул Косовська, 2Д, код ЄДРПОУ 36290160) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.12.2019р.
Суддя Г.П. Самойлюк
.