Справа № 420/6063/19
05 грудня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Стефанова С.О.,
секретаря судового засідання - Мельника Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження питання щодо залишення позову без розгляду у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВАС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020094004 від 23.07.2019 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду 15 жовтня 2019 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВАС» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020094004 від 23.07.2019 року, яким ТОВ «АЛВАС» було нараховано 22 893,86 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року;
- відшкодувати понесені ТОВ «АЛВАС» судові витрати за подання адміністративного позову за рахунок відповідача.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Перше судове засідання призначено на 06 листопада 2019 року об 11 год. 00 хв.
В судове засідання призначене на 29 листопада 2019 року о 12 год. 00 хв. представник позивача не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання, повідомлявся належним чином та завчасно, що підтверджується підписом представника позивача - Носенко І.П. в довідковому листі, який наявний в матеріалах справи (а.с.91).
29 листопада 2019 року, ухвалою суду на місці яка була занесена до протоколу судового засідання, визнано неявку представника позивача неповажною та відкладено розгляд справи на 05 грудня 2019 року о 09 год. 00 хв.
В судове засідання призначене на 05 грудня 2019 року о 09 год. 00 хв. представник позивача повторно не з'явився. Про дату, час і місце проведення судового засідання, повідомлявся належним чином та завчасно, за телефоном зазначеним особисто представником позивача в довідковому листі (а.с.91): 050-391-13-44, про що секретарем судового засідання 29 листопада 2019 року складено телефонограму (а.с.95).
Пунктом 4 частиною 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своє ухвалою залишає позов без розгляду якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положень, передбачених ч.1, 2 ст.44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд зазначає, що крім наявних прав учасники справи наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому, процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов'язки другої особи, яка бере участь у справі.
Право особи на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи кореспондує обов'язок суду повідомити чи викликати її.
Так, ч.3 ст.124 КАС України передбачено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
При цьому, статтею 131 КАС України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі зміни адреси електронної пошти, номера факсу, телефаксу, телефону, які учасник судового процесу повідомив суду.
При цьому, суд зазначає, що «завчасно» означає необхідність повідомити у такі строки, щоб у суду була інформація про це не пізніше початку судового засідання. Спосіб повідомлення може бути різним (закон їх не обмежує) - телефоном, поштою, тощо.
Остаточно поважність причин неприбуття оцінюватиме суд у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків такого неприбуття. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає з'явитися до суду, відрядження тощо.
Неповідомлення про причини неприбуття за правовими наслідками прирівняне до неприбуття в судове засідання без поважних причин.
Причини неприбуття слід визнавати неповажними, якщо за таких причин особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника. Тож поважність причин неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, тому про вирішення цього питання суд постановляє вмотивовану ухвалу.
До поважних причин можуть бути віднесені такі обставини, дії, явища, які не залежать від волі особи, відносно якої вони виникли. Внаслідок таких обставин, особа не має змоги належним чином виконувати покладені на неї обов'язки.
Неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, є повторним, коли позивач вдруге не прибув на розгляд справи і в суду є достовірні (докази) про те, що обидва рази його було належним чином повідомлено.
Згідно приписів чинного законодавства сторони процесу повинні добросовісно виконувати свої права та обов'язки.
Добросовісність (лат. bona fides) розуміється, як самостійний правовий принцип, як презумпція, як вказівка на винність або об'єктивну протиправність діяння. В цілому, під добросовісністю варто розуміти прагнення суб'єкту до правомірності власної правової поведінки, її соціальної нешкідливості, юридичної досконалості способу досягнення поставленої мети.
З урахуванням визначених правових аспектів, суд вважає, що представником позивача по справі допущені неоднарозові зловживання правом, що знайшло своє підтвердження у матеріалах справи та суперечить принципам адміністративного судочинства України, а отже, повинно бути припинено законодавчо встановленими інструментами.
При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України”).
Крім того, слід враховувати, що засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. Для кожної людини у правовій державі насамперед важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізувати право на судовий захист незалежно від належності до певної соціальної групи або інших персональних характеристик особи.
Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні “справедливого балансу” між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах “Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands” від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та “Ankerl v. Switzerland” від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представника позивача належним чином про дату час і місце проведення судових засідань за його участю для реалізації ним права судового захисту прав та інтересів ТОВ «АЛВАС».
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення адміністративного позову ТОВ «АЛВАС» без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки має місце неявка повноваженого представника позивача у судові засідання 29.11.2019 року та 05.12.2019 року без поважних причин, без повідомлення ним про причини неприбуття та без наявності заяв про розгляд справи за його відсутності. Докази повідомлення представника позивача про судові засідання призначені на 29.11.2019 року та 05.12.2019 року наявні в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.183, 240, 243 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АЛВАС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020094004 від 23.07.2019 року - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов