справа№1.380.2019.005340
02 грудня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулкевич І.З.,
секретар судового засідання Іванес Х.О.,
за участю : представників відповідача Куля Є.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС (вул. Костюшка, 1, м. Львів,79000) про визнання протиправним, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці ДФС за №UA209190/2019/01001;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці ДФС №UA209000/2019/000380/2 від 04.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він 17.07.2019 придбав автомобіль Volkswagen Touran у продавця юридичної фірми West Handel GmbH за ціною 8800 євро згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 17.07.2019 № RE00406. 28.08.2019 для здійснення митного оформлення даного автомобіль було подано до відповідача митну декларацію № UА209190/2019/056389 із переліком документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 17.07.2019 № RE00406; декларація про походження товару; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.08.2019 № UА209190/2019/056389; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2015 № 0603589 ; висновок про вартісні характеристики товару від 07.08.2019 №24055; договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА .005.034856-19 від 05.08.2019; копії паспорту. Зазначені документи, на думку позивача, підтверджують заявлену вартість автомобіля та є достатніми для проведення митного оформлення. Однак, відповідач протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості цього автомобіля та картку відмови у прийнятті митної декларації. Просить позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 № 689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки при перевірці поданої декларації та документів, долучених до декларації, відповідачем встановлено розбіжності числових значень складових митної вартості та відсутність всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплаченою, або підлягала сплаті за оцінюваний товар. Вказує, що оскільки заявлена митна вартість товару не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР ДФС та складає 11700 Євро та не подання декларантом, згідно з переліком, всіх документів, вартість даного транспортного засобу була визначена Львівською митницею ДФС самостійно. За результатами здійснення митного контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідачем повідомлена декларанта про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу, шляхом подання додаткових документів. 03.09.2019 декларантом подано заяву про відсутність додаткових документів з проханням здійснити митне оформлення на основі поданих документів.
Відтак, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості від 04.09.2019 № UA209000/2019/000380/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.09.2019 № UA209190/2019/01001. Вказує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 22.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі та участі уповноваженого представника, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.
Суд заслухав пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та встановив наступне.
ОСОБА_1 придбав у юридичної фірми West Handel GmbH транспортний засіб марки Volkswagen модель Touran, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 8800 ЄВРО, згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 17.07.2019 № RE00406.
Уповноваженою особою від декларанта (брокером) 28.08.2019 для здійснення митного оформлення даного автомобіля було подано до відповідача митну декларацію № UА209190/2019/056389, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар: транспортний засіб - легковий автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Touran», номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування, номер двигуна (тип) н/д, двигун дизельний, робочий об'єм двигуна 1598 см3, бувший у використанні; країна відправлення/експорту Німеччина.
Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість автомобіля), на рівні 244950,44 грн. (еквівалент 8800 Євро за офіційним курсом НБУ на день подання МД до митного оформлення).
Декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи на підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення, а саме: рахунок-фактура (інвойс) від 17.07.2019 № RE00406; декларація про походження товару; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.08.2019 № UА209190/2019/056389; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2015 № 0603589 ; висновок про вартісні характеристики товару від 07.08.2019 №24055; договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.005.034856-19 від 05.08.2019; копії паспорту позивача.
Також встановлено, що відповідачем 29.08.2019, декларанту направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, а саме, якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, каталоги виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
03.09.2019, декларантом на електронне повідомлення митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів надано заяву про відсутність додаткових документів та з проханням здійснити митне оформлення на основі поданих документів.
04.09.2019 Львівською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000380/2, яким визначено вартість імпортованого автомобіля 11700 євро. Джерело інформації: для визначення митної вартості слугував : витяг з каталогу schwackenet №10023131. Проведено консультацію з декларантом.
На підставі рішення про коригування, Львівською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01001.
На виконання вимог рішення про коригування декларантом була подана ще одна митна декларація, якій присвоєно номер № UA209190/2019/058080, та 06.09.2019 вона була оформлена Львівською митницею ДФС у митному відношенні. За даною митною декларацією позивачем було сплачено 23726 гривень.
Позивач, не погодившись із рішенням відповідача про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та інтересів.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, ч. 1ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу.
Згідно ч. 1ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч. ч. 5, 6ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу(ч. 8ст. 57 МК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно ч. ч. 1, 2ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, ч. 2ст. 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1ст. 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-3ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6ст. 54 МК України).
Так, ч. 7ст. 54 МК України визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З системного аналізу вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що правовою підставою для винесення рішення про коригування митної вартості є: виявлення обставин, що заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості товарів; невірне проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4ст. 53 цього Кодексу; відсутності у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Крім цього, обов'язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення, на підтвердження ціни автомобіля, відповідачу було надано ряд документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) від 17.07.2019 № RE00406; декларація про походження товару; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.08.2019 № UА209190/2019/056389; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.08.2015 № 0603589 ; висновок про вартісні характеристики товару від 07.08.2019 №24055; договір про надання послуг митного брокера від 05.08.2019; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.005.034856-19 від 05.08.2019; копії паспорту позивача.
Згідно рахунку-фактури (інвойс) від 17.07.2019 № RE00406 зазначено, що позивач здійсню предоплату за автомобіль, однак касовий або товарний чеки щодо здійснення оплати до митного оформлення не подавались.
Також судом встановлено, що до митного оформлення подано висновок експертного авто товарознавчого дослідження №24055 від 07.08.2019 (визначена експертом вартість становить 8800 Євро), як джерело визначення вартості зазначено каталог schwackenet №10023131. Однак до митного оформлення долучено витяг з каталогу schwackenet №10023131, відповідно до якого вартість автомобіля становить 11700 євро.
Відповідно до ч. 1ст. 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Суд зазначає, що Львівська митниця ДФС, засобами електронного зв'язку, надсилала вимогу, відповідно до ч. 3ст. 53 Митного кодексу України, про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості . У вказаній вимогі зазначено, що якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару, каталоги виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Зазначені обставини не дали можливості відповідачу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі, а тому відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, вказано про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угоду, контракт) про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснювалися за умовами визначеними договором (угоду, контракт); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоду, контракт); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправника; 7) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 8) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 9) висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 10) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Отже, суд вказує, що Львівська митниця ДФС, направляючи електронне повідомлення, пропонувала подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, шляхом подання визначеного переліку документів, а також документів, які на думку позивача можуть підтвердити заявлену митну вартість.
На виконання вказаної вимоги, позивачем надано заяву про відсутність додаткових документів та з проханням здійснити митне оформлення на основі поданих документів.
Таким чином, суд вважає, що у відповідача були обґрунтовані сумніви, щодо заявленої митної вартості товару, оскільки позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано, зокрема, прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівкою.
Суд звертає увагу, що оскільки платежі, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивачем підтверджені не були, зважаючи на вимоги ч. 3ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.
Також, на момент перевірки заявленої позивачем митної вартості були відсутні митні оформлення ідентичних товарів, які б співпадали по асортименту продукції, не відомі та документально не підтверджені їх фізичні характеристики, якість та репутація даної продукції на ринку від виробника за час максимально наближений до моменту прийняття рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, що свідчить про неможливість застосування другорядного методу визначення митної вартості ціною договору щодо ідентичних товарів.
Другорядний метод визначення митної вартості ціною договору на основі віднімання вартості щодо подібних товарів також не був застосований, оскільки на момент визначення заявленої позивачем митної вартості було відсутнє документальне підтвердження про ціну одиниці товару, що були продані на території України, з поправкою відповідно до ч. 2, 3 ст. 62 МК України.
Другорядний метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не був застосований, оскільки відсутнє документальне підтвердження щодо витрат, які включаються в ціну товарів відповідно до ст. 63 МК України.
Таким чином, митницею послідовно застосовувались методи 1-5 визначення митної вартості, разом з тим, таку визначити за жодним з них не вдалося, тому відповідно до ст. 64 МК України митна вартість на імпортований позивачем товар визначена з використанням резервного методу.
Вказаний метод визначення митної вартості передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Під жоден із цих критеріїв імпортний позивачем товар не підходить, тому перешкод до застосування резервного методу не було.
Суд також звертає увагу на те, що визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.
Відповідно до п. 2(а) ст. VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.
Згідно з п. 2(Ь) статті під «дійсною вартістю» повинна розумітись ціна, за якою такий або аналогічний товар продасться або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (Ь), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.
Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (а) і (Ь) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.
Враховуючи наведене, митним органом визначено митну вартість товару в сумі 11700 євро.
Суд зазначає, що поданий документ позивачем до митного органу ( рахунок-фактура (інвойс)), підтверджує лише договірну ціну автомобіля, а не її фактичну сплату, у свою чергу, чеків про оплату готівкою чи інших платіжних документів подано не було, що свідчить про обґрунтованість сумнівів митного органу в об'єктивності заявленої митної вартості товару позивачем.
Крім цього, додаткових документів для спростування обґрунтованих сумнівів митниці в об'єктивності заявленої митної вартості товарів позивачем надано не було.
Таким чином, відсутні будь-які документи про фактичну оплату за транспортний засіб, що унеможливлює підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст.53, ст.58, ст.368 МК України.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Львівська митниця ДФС з дотриманням вимог ст. 58 МК України здійснила визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, за достатніх на те підстав та з дотриманням порядку черговості послідовного використання методів, визначених ст. 59-63 МК України, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації прийняті правомірно і підстави для їх скасування відсутні. Відтак, позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 8400 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, законодавством передбачено стягнення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, понесені нею судові витрати лише за умов задоволення позову.
За таких обставин, та у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є необгрунтованою та підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу відсутні.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 06 грудня 2019 року.
Суддя Гулкевич І.З.