справа №1.380.2019.003433
26 листопада 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.
за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гавриляка Р.А.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.12.2018 року № 0009284-5413-1328 та податкової вимоги від 07.03.2019 року № 8439-54.
Ухвалою суду від 12.07.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали, позивач 31.07.2019 усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання.
Позов мотивовано тим, що позивачем у квітні 2018 у Сполучених Штатах Америки було придбано автомобіль марки АUDI, модель Q7, 2015 року випуску. ОСОБА_1 зазначає, що після прибуття автомобіля в Україну в червні 2018 від здійснив його митне оформлення та сплатив усі необхідні митні платежі та збори. Під час митного оформлення та огляду автомобіля було встановлено, що він має пошкодження, про які було відомо позивачу, враховуючи його вартість, що склала 5100 дол. США.
23.11.2018 було проведено реєстрацію вказаного автомобіля, отримано номерні знаки та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з відміткою про заборону його відчуження протягом 365 днів з моменту реєстрації.
Однак, протиправно на думку позивача, ГУ ДФС у Львівській області винесло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» за 2018 рік в розмірі 4166,67 грн., а згодом податкову вимогу, якою зобов'язало позивача сплатити борг за податковим повідомленням-рішенням наклавши арешт на його майно.
В судовому засіданні 12.09.2019 ГУ ДФС у Львівській області надало відзив на позовну заяву. На спростування позовних вимог зазначає, що 01.01.2017 були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема до ст. 267, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Враховуючи встановлену Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 01.01.2018 мінімальну заробітну плату, об'єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі з року випуску яких минуло не більше п'яти років і середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн. виходячи з 375-ти розмірів мінімальної заробітної плати, а не 2 792 250,00 грн. виходячи з 750-ти розмірів мінімальної заробітної плати, як вказує позивач.
При цьому відповідач зазначає, що положення Податкового кодексу України, Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів свідчать про те, що для визнання автомобіля об'єктом оподаткування до уваги береться зокрема ринкова вартість такого автомобіля, яка встановлюється виключно Мінекеномрозвитку. Перелік таких автомобілів є офіційним документом, не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами. Отже, отримавши відповідні відомості від органів внутрішніх справ щодо автомобіля ОСОБА_1 , встановивши що автомобіль із вказаними характеристиками зазначений у вищевказаному Переліку, на переконання відповідача, він правомірно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення та вимогу, у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою від 12.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Ухвалою від 15.10.2019 суд витребував від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України інформацію про середньо ринкову вартість автомобіля AUDI Q7 станом на 01.01.2018 з врахуванням Методики визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 та зупинив провадження у справі до одержання витребуваних доказів.
07.11.2019 Мінекономіки листом за вх. №40305 на виконання ухвали суду надало інформацію щодо середньоринкової вартості легкового автомобіля становить і є в переліку, у зв'язку з чим, суд ухвалою від 05.11.2019 поновив провадження у справі.
У судовому засіданні по розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та раніше наданих поясненнях, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Дослідивши доводи позову, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки АUDI, модель Q7, 2015 року випуску що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 . Об'єм двигуна 2995 см. куб., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 .
Згідно митної декларації №UA204010/2018/211664 від 05.07.2018 (копія наявна в матеріалах справи), даний автомобіль був придбаний ОСОБА_1 у Сполучених Штатах Америки за ціною 5100,00 дол. США (що згідно офіційного курсу валют встановленого Нацбанком України становило 153 433,71 грн.).
ГУ ДФС у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0009284-5413-1328 від 22.12.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 згідно з п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб 18011000» за 2018 рік на суму 4166,67 грн.
07.03.2019 ГУ ДФС у Львівській області винесло податкову вимогу № 8439-54 по зазначеному податковому повідомленню-рішенню, якою наклало податкову заставу на майно боржника.
Не погоджуючись з винесеними ГУ ДФС у Львівській області податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, вважаючи їх протиправними та такими що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При прийнятті рішення, суд керується такими правовими нормами.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Суд застосовує норми ПК України в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.
01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема і з транспортного податку.
Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Базою оподаткування, згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 3 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу першого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 під внесені зміни, зокрема визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.267.4 ПК України).
Відповідно до пунктів 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до пункту 4 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791-VIII встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика № 66). Ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком. Відповідно до пункту 13 Методики № 66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики № 66).
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується такими міркуваннями:
Транспортний податок є обов'язковим видом місцевого податку на майно та в 2018 році підлягає сплаті за встановленою статтею 267 ПК України ставкою (середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати) незалежно від прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення такого податку.
Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та Методики № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортних засобів покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень контролюючого органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономіки інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
З огляду на наведене суд бере до уваги покликання позивача на інформацію про ринкову вартість автомобіля визначену оцінкою проведеною ТзОВ «Подільська незалежна оцінка», однак зазначає, що вона несе виключно інформаційний характер, оскільки офіційний порядок визначення середньоринкової вартості транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
У справі з подібними правовідносинами до такого ж висновку, щодо того що інформація про середньоринкову вартість автомобіля може бути надана виключно Мінекономрозвитку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 грудня 2018 року по справі №820/6988/16.
Станом на 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні становила 3 723,00 грн. Таким чином, об'єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі середньоринкова вартість яких становила більше 1 396 125,00 грн. (3723 х 375) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років.
Як встановлювалося судом, автомобіль позивача 2015 року випуску, тобто за цією ознакою підпадає під критерії визначені у статті 267 ПК України.
При цьому, підставою для нарахування контролюючим органом транспортного податку шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення є співпадіння наданих Мінекономрозвитку відомостей (переліки транспортних засобів, що є об'єктом оподаткування) з відомостями органів внутрішніх справ про власників таких (вказаних у згаданих переліках) транспортних засобів.
Отже, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку є надана Мінкекономрозвитку інформація про модель, марку та характеристики автомобілів (рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробіг легкового автомобіля, тип пального), які є об'єктом оподаткування.
Аналогічна правова позиція у тотожних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2018 року у справі №802/2438/16-а, від 10 травня 2018 року у справі №П/811/1630/16, від 05 червня 2018 року у справі №826/17092/16, від 1 серпня 2018 року у справі №826/1 7172/16, від 29 серпня 2018 року у справі №815/5503/16.
За таких обставин, суд відхиляє покликання позивача на технічний стан автомобіля, оскільки згідно Методики №66 він не впливає на обрахунок його середньоринкової вартості.
Відповідно до інформації наданої на вимогу суду Мінекономіки, легковий автомобіль марки АUDI, модель Q7, 2015 року випуску з об'ємом двигуна 3 літри, бензин, до 5 років експлуатації (включно) було включено до Переліку транспортних засобів що підлягають оподаткуванню. Розрахована у 2018 році згідно з Методикою №66 середньоринкова вартість такого автомобіля становила 1 767 317,40 грн., тобто з урахуванням встановлено мінімальної заробітної плати на 2018 рік, більше 1 396 125,00 грн.
З наведеного вбачається, що належний ОСОБА_1 автомобіль марки АUDI, модель Q7, 2015 року випуску з об'ємом двигуна 3 літри відповідно до відомостей Переліків легкових автомобілів, оприлюднених Мінекономрозвитку, підлягав оподаткуванню в 2018 році. Вказані обставини дозволяють зробити висновок, що контролюючий орган правомірно визначив ОСОБА_1 податкове зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 4166,67 грн. та відповідна податкова вимога відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у п.45 рішення в справі «Бочаров проти України», п.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», п.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Сторонами, суду не наведено інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2019