справа №1.380.2019.004460
05 грудня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судових засідань Жовковська Ю.В.
з участю представників:
від позивача - Робейко А.А.,
від відповідача - Квасниця Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) "Нові Долиняни" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ПП "Нові Долиняни" звернулися в суд з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року №0001911414 та №0001921414.
Позивач свої вимоги аргументує тим, що висновки акта перевірки є суб'єктивним судженням посадових осіб контролюючого органу та не ґрунтується на підтверджуючих документах, які були предметом дослідження під час проведення позапланової перевірки. Більше того, на думку позивача, в акті перевірки наводиться аналіз діяльності інших суб'єктів господарювання з приводу наявності у них складських приміщень, працівників, щодо подання ними фінансової та податкової звітності, за які ПП «Нові Долиняни» не несе відповідальності в силу персоналізації податкової відповідальності. Також, продовжує позивач, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення у платника податків права на податковий кредит у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та дотримання ними звітування перед державними органами. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує в останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством. Господарські операції із контрагентами відображені позивачем в податковій звітності, розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентом на момент подання податкових декларацій та проведення перевірки не виявлено. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватись з врахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Окрім того, зазначає позивач, вказуючи на відсутність товарно-транспортних накладних, як на обставини, що свідчать про безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, податковим органом не враховано, що податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну та довіреність, як обов'язкові первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, а сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей, за наявності доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та використання таких операцій у власній господарській діяльності, не свідчить про допущення порушення вимог податкового законодавства. Більше того, стверджує позивач, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що в ході перевірки, за результатами проведеного аналізу встановлено, відсутність у контрагентів - постачальників ПП «Нові Долиняни» основних засобів, складських приміщень, відсутнє придбання послуг щодо оренди відповідних приміщень, послуг щодо відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей, обладнання необхідного для розвантаження/навантаження товарно-матеріальних цінностей, суміжних послуг, які необхідні при здійсненні зазначених операцій (при задекларованій кількості). В ході перевірки, за результатами проведеного аналізу встановлено, що придбання зерна (насіння соняшника, пшениці, соєвих бобів, олії соняшникової, кукурудзи, макухи соєвої) по ланцюгу постачання здійснюється у суб'єктів господарювання - «зустрічних транзитерів», в яких встановлено відсутність придбання даних товарів протягом періоду діяльності, відсутні умови для його виробництва (вирощування), а також здійснення підприємницької діяльності. Діяльність даних суб'єктів господарювання здійснюється протягом окремих періодів, станом на дату написання акта перевірки зазначені платники не звітувались, діяльність не здійснювали. Відтак, на думку відповідача, оскільки реальність вчинення господарських операцій по ТзОВ «С-Компані», ТзОВ «Фрутта опт торг», ТзОВ «Західенерготрейд», ТзОВ «Інтелгрупкомпані», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Елантра компані», ТзОВ «Анета Груп», ТзОВ «Бюті сервіс», ТзОВ «Араміс», ТзОВ «Дека транс ЛТД», ТзОВ «Миколаївський РМС» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ПП «Нові Долиняни» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з викладених міркувань, просить позов задовольнити.
Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 25.09.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.11.2019 року, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Судом, у відповідності до ст.52 КАС України, допущено заміну відповідача на його процесуального правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області.
На підставі наявних в матеріалах доказів судом встановлені такі обставини.
За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Нові Долиняни» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «С-Компані», ТзОВ «Фрутта опт торг», ТзОВ «Західенерготрейд», ТзОВ «Інтелгрупкомпані», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Дека транс ЛТД», ТзОВ «Елантра компані» за грудень 2017 року, ТзОВ «Фрутта опт торг», ТзОВ «Анета Груп», ТзОВ «Дека транс ЛТД», ТзОВ «Миколаївський РМС» за січень 2018 року, ТзОВ «Бюті сервіс», ТзОВ «Анета Груп», ТзОВ «Західенерготрейд», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Араміс», ТзОВ «Дека Транс ЛТД» за лютий 2018 року, Головним управління ДФС у Львівській області складено акт від 20.12.2018 року за №2874/13-01-14-14/30907567.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 202809476 грн. 00 коп.;
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) за жовтень 2018 року в сумі 71692 грн. 00 коп.
Як наслідок контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року:
- за № 0001911414, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 304214214 грн. 00 коп., в тому числі 202809476 грн. 00 коп. за податковими зобов'язаннями та 101404738 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
- за №0001921414, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 71692 грн. 00 коп.
Вказані податкові повідомлені-рішення оскаржувались в адміністративному порядку та були залишені без змін.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, перевіряючі дійшли до висновку, що встановлені під час перевірки обставини, які свідчать про нереальне вчинення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт,послуг) у ТзОВ «С-Компані», ТзОВ «Фрутта опт торг», ТзОВ «Західенерготрейд», ТзОВ «Інтелгрупкомпані», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Елантра компані», ТзОВ «Анета Груп», ТзОВ «Бюті сервіс», ТзОВ «Араміс», ТзОВ «Дека транс ЛТД», ТзОВ «Миколаївський РМС» не дають права ТзОВ «Нові Долиняни» на формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних від цих підприємств. Відтак, на думку контролюючого органу, надані позивачем документи по взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,
відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.
Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ТзОВ «С-Компані», ТзОВ «Фрутта опт торг», ТзОВ «Західенерготрейд», ТзОВ «Інтелгрупкомпані», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Елантра компані», ТзОВ «Анета Груп», ТзОВ «Бюті сервіс», ТзОВ «Араміс», ТзОВ «Дека транс ЛТД», ТзОВ «Миколаївський РМС».
Між ПП "Нові долиняни" (покупець) та ТзОВ "С Компані" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 15.12.2017 року за №15/12/2017, згідно з якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору.
На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано податкові накладні, акти приймання - передачі товару, посвідчення якості, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення, договір складського зберігання за №40 від 24.11.2017 року, укладений з ТзОВ «Гределіс».
При цьому, під час судового розгляду встановлено, що приймання товару здійснювалось на складі продавця за адресою Полтавська область, Лохвицький район, с.Юсківці, вул.Зелена 1А, що належить ТОВ «Гределіс».
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Фрутта опт торг" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 01.10.2017 року за № 01/10-2017 згідно з якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. За умовами договору поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця.
На підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій щодо реалізації пшениці та насіння соняшника позивачем надано податкові та видаткові накладні, оборотно - сальдові відомості, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі.
При цьому, під час судового розгляду встановлено, що ПП «Нові Долиняни» перевозило пшеницю зі складу подавця, що знаходиться у Харківській області, смт.Савинці, на орендований позивачем склад, який знаходиться за адресою Полтавська область, Лохвицький район, с.Юсківці, вул. Зелена 1А та належить ТОВ «Гределіс», залучивши перевізників до транспортування товару. Факт перевезення товару підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Західенерготрейд" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 15.12.2017 року за №15/12/2017 згідно з якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. За умовами договору поставка товару відбувається силами продавця. Вартість перевезення, включено у ціну товару.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано специфікацію, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару безпосередньо на складі по місцю зберігання продукції, посвідчення якості зерна.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Марселл" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 02.10.2017 року за №02/10/2017 згідно з якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. За умовами договору поставка товару відбувається на умовах самовивозу зі складу продавця за власний рахунок та власними засобами покупця.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі товару безпосередньо на складі по місцю зберігання продукції.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Анета груп" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 09.01.2018 року за №09-01/2018 згідно з якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. За умовами договору поставка товару відбувається за попередньою домовленістю сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та акти приймання-передачі товару безпосередньо на складі по місцю зберігання продукції.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Інтелгрупкомпані" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 01.12.2017 року за №01-12/17 згідно з якого продавець зобов'язується поставити сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію в порядку та на умовах даного договору. За умовами договору відвантаження товару проводиться транспортом постачальника.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі товару на склад.
При цьому, під час судового розгляду встановлено, що на виконання договору поставки від 01.12.2017 року за №011217/01М, укладеного позивачем з ТзОВ «Восторг», товар - олія соняшникова нерафінована поставлялась ТзОВ «Інтелгрупкомпані» безпосередньо на адресу покупця позивача. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи специфікацією, актами прийому-передачі олії соняшникової, посвідченнями якості товару, листом директора ПП «Нові Долиняни» від 01.12.201 року за №2931/01.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Елантра компані" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 16.11.2017 року за №16-11/17 згідно з якого продавець зобов'язується поставити сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити таку продукцію в порядку та на умовах даного договору. За умовами договору відвантаження товару проводиться транспортом постачальника.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, документи складського обліку, оборотно-сальдові відомості.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Бюті сервіс" (продавець) укладено договір купівлі - продажу від 01.02.2018 року за №01-02/2018 згідно з якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його за умовами даного договору. За умовами договору поставка товару відбувається за попередньою домовленістю сторін, яка може бути висловлена в усній або письмовій формі.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано специфікації, акти прийому - передачі товару, податкові та видаткові накладні.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Араміс" (продавець) укладено договір поставки від 01.02.2018 року за №4 згідно з якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортну накладну.
При цьому, поставка товару (хорус і топаз) здійснювалась власним транспортом ТзОВ «Араміс», що підтверджено ТТН № РН-0000089 від 09.02.2018 року.
Між ПП "Нові Долиняни" (покупець) та ТзОВ "Миколаївське РМС" (постачальник) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції від 10.01.2018 року за №10/01 згідно з якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити таку продукцію. За умовами договору поставка продукції до місця поставки (місце передачі) здійснюється силами, засобами та за рахунок постачальника.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано специфікацію, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортними накладними, документами про оплату продукції.
Між ПП "Нові Долиняни" (замовник) та ТзОВ "Дека Транс ЛТД" (виконавець) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 01.11.2017 року за №01-11-17-НД згідно з умов якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовник а автомобільним транспортом.
На підтвердження реальності здійснення наведеного договору позивачем надано податкові накладні, акти виконаних робіт щодо надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні.
Під час судового розгляду з'ясовано, що надання послуг перевізником ТОВ «Дека Транс ЛТД» здійснювалось як власними силами так і залученими перевізниками. Так, в акті перевірки наведено факти укладання договорів оренди транспортних засобів разом з водіями в кількості 480 одиниць з фізичними особами підприємцями, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка директор ПП «Нові Долиняни» ОСОБА_1 підтвердив реальність надання транспортних послуг ТзОВ «Дека Транс ЛТД», зокрема зазначив, що значна частина перевезень була здійснена із залученням перевізників-фізичних осіб, реквізити та інформація щодо яких надавались згаданим контрагентом у робочому порядку.
Також, свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив реальність здійснення господарських операцій на виконання вищенаведених договорів, зокрема вказав, що товар був поставлений в повному обсязі та відображений у документах бухгалтерського обліку.
В той же час, контролюючий орган в акті перевірки дійшов висновку про те, що за результатами проведеного аналізу встановлено, що придбання позивачем зерна (насіння соняшника, пшениці, соєвих бобів, олії соняшникової, кукурудзи, макухи соєвої) по ланцюгу постачання здійснюється у суб'єктів господарювання - «зустрічних транзитерів», в яких встановлено відсутність придбання даних товарів протягом періоду діяльності, відсутні умови для його виробництва (вирощування), а також здійснення підприємницької діяльності.
При цьому, викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються в тому числі на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача ТзОВ «С-Компані», ТзОВ «Фрутта опт торг», ТзОВ «Західенерготрейд», ТзОВ «Інтелгрупкомпані», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Елантра компані», ТзОВ «Анета Груп», ТзОВ «Бюті сервіс», ТзОВ «Араміс», ТзОВ «Дека транс ЛТД», ТзОВ «Миколаївський РМС», а також на аналізі діяльності їх контрагентів-постачальників, а не на дослідженні господарських операції безпосередньо між позивачем та його контрагентом.
З врахуванням висновків, викладених в акті перевірки, які, на думку контролюючого органу свідчать про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суд зазначає наступне.
Щодо тверджень відповідача про те, що постачальники контрагентів позивача не являються виробниками реалізованих товарів, то суд звертає увагу на те, що реалізацію сільськогосподарської продукції можуть здійснювати не лише виробники товару, але й комісіонери, посередники, оптові торговці, основною або додатковою діяльністю яких є купівля-продаж сільськогосподарської продукції.
З приводу відсутності складських приміщень, то під час судового розгляду встановлено, що придбаний товар зберігався ПП «Нові Долиняни» на спеціальних орендованих складах згідно з договору складського зберігання за №40 від 24.11.2017 року, укладеного з ТзОВ «Гределіс»; договору складського зберігання за №54 від 07.11.2017 року, укладеного з ТзОВ «ТД «Павлівський», договору оренди №01/12/2017/2 від 01.12.2017 року, укладеного з ТзОВ «Інтенсив», виконання яких підтверджується відповідним додатком до договору, актами надання послуг, актами-розрахунками, оборотно-сальдовою відомістю, актом приймання-передачі в користування.
Що стосується наявності кримінального провадженні №32017110000000062 від 22.12.2017 року внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 205 КК України (по взаємовідносинах з ТзОВ "Інтелгрупкомпані"), а також кримінального провадження №3201811020000007, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України (по взаємовідносинах з ТзОВ "Елантра компані") то суд зазначає, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій. Відтак, наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, які здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні.
Щодо відсутності по окремих господарських операціях товарно-транспортних накладних, суд виходить з такого.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно п.11.1 вказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Водночас, зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно- матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
За таких обставин, суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок зберігати товарно-транспорті накладні по всіх здійснених ним господарських операціям, а тому їх відсутність не може вважатись беззаперечним доказом в підтвердження обставин нереальності таких господарських операцій.
Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.
Відтак, суд вважає, що інформація, яка міститься у наданих позивачем первинних документах, не спростована відповідачем.
Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій, в силу наведених міркувань.
Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.
Відтак, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Окрім того, даючи оцінку висновкам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки, судом, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховано такі правові позиції Верховного Суду:
- норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а);
- порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту лише за встановленого факту сприяння останнім першому в ухиленні від виконання податкового обов'язку або факту їхніх сумісних дій по створенню схеми незаконної мінімізації податкових зобов'язань (постанова ВС від 23.05.2018 року у справі № 2а-102/09/0770);
- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб'єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а);
- правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (постанова ВС від 23.05.2018 року у справі № 804/2551/13-а);
- порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанова ВС від 18.05.2018 року у справі № П/811/1508/16);
- наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а);
- наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною (постанова ВС від 12.06.2018 року у справі № 826/11879/13-а);
- сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача (Постанова ВС від 05.06.2018р. у справі № 809/1139/17);
- факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій (постанова ВС від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17);
- наявність кримінального провадження, що перебуває у правоохоронних органів, що здійснюють його розслідування за фактом фіктивного підприємства може мати юридично-правове значення, але не виключно, у випадку наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, як такі, що є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відсутність в матеріалах справи таких судових рішень унеможливлює прийняття доводів скаржника щодо ненадання судами належної оцінки наявності кримінального розслідування (постанова ВС від 15.05.2018 року у справі № 822/2348/16).
Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).
Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.
Як наслідок, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за результатами господарських операцій з ТзОВ «С-Компані», ТзОВ «Фрутта опт торг», ТзОВ «Західенерготрейд», ТзОВ «Інтелгрупкомпані», ТзОВ «Марселл», ТзОВ «Елантра компані», ТзОВ «Анета Груп», ТзОВ «Бюті сервіс», ТзОВ «Араміс», ТзОВ «Дека транс ЛТД», ТзОВ «Миколаївський РМС».
Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року за № 0001911414, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 202809476 грн. 00 коп. за податковими зобов'язаннями та 101404738 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), а також №0001921414, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 71692 грн. 00 коп., є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати, прийняті Головним управлінням ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення від 15.02.2019 року №0001911414 та №0001921414.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Стрийська, 35 на користь Приватного підприємства "Нові Долиняни" (код ЄДРПОУ 30907567), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Луганська, 3, 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 06 грудня 2019 року.
Суддя В.Я.Мартинюк