вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/283/19
Справа № 356/598/19
02.12.2019 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р. М.
При секретарі Настич Н. А.
За участю позивача ОСОБА_1 .
Відповідачки ОСОБА_2
Представника відповідачки ОСОБА_3
Представника третьої особи Андрєєвої С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім"ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною,
До Березанського міського суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та відповідачкою по справі - ОСОБА_2 , 06.08.2011 року був укладений шлюб. Від цього шлюбу мають спільну дитину - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Березанського міського суду Київської області від 07.07.2015 року вказаний шлюб було розірвано, і син залишився проживати з відповідачкою. З червня 2019 року між сторонами почались непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина. Намагання позивача мирним шляхом врегулювати спір призводять лише до нових конфліктів, так як відповідачка не бажає його присутності та штучно створює перешкоди у спілкуванні з сином. Весь цей час позивач намагався налагодити нормальний зв'язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним. Комісією з питань захисту прав дитини Березанської міської ради Київської області 25.05.2015 року прийняте рішення № 45, у відповідності до якого позивачу було визначено порядок прийняття участі у спілкуванні з сином та у його вихованні, а саме сім днів на місяць за домовленістю батьків. Фактично з моменту прийняття даного рішення відповідачка його виконувала, проте з червня 2019 року почала безпідставно, протиправно та необґрунтовано чинити перешкоди у спілкуванні з сином, вимагаючи, щоб побачення із дитиною відбувалися виключно у її присутності. Відтак, вважає свої права порушеними та просить суд зобов'язати відповідачку не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити наступні способи його участі у вихованні дитини:
-особисте спілкування: побачення тричі на місяць: середа, субота з 10.00 год. до 21.00 год. за місцем його проживання, перебування та вільного пересування містом та поза його межами;
-спільний відпочинок: на літніх канікулах дитина проводить з батьком під час відпустки;
-необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;
-у разі, якщо святкові дні припадають на день побачення з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком;
-в день побачення з сином батько має право забирати сина з дому/школи особисто.
Крім того, просить зобов'язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі з сином надавати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це батька особисто на наступний день з дня настання таких обставин.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просив задовольнити. Вказав, що з червня 2019 року з відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина та спілкуванні з ним. Мирним шляхом врегулювати даний спір не вдалося. Вказав, що коли відповідачка разом з його сином проживали у її батька, тоді перешкод у спілкуванні не було. Перешкоди з'явилися з того часу, коли відповідачка переїхала проживати до своєї матері. Відповідачка не дозволяє сину користуватися планшетом, який він йому подарував, та за допомогою якого він спілкувався з сином.
Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та пояснила, що 06.08.2011 року між нею та позивачем було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син. Спільне життя не склалось і у 2015 році шлюб було розірвано, син залишився проживати з нею. Рішенням виконавчого комітету Березанської міської ради від 25.05.2015 року було встановлено порядок побачень позивача з сином, а саме 7 днів на місяць за домовленістю батьків. Проте позивач вказаного порядку не дотримувався, бачився з сином тільки 1-2 рази на місяць. Окремо наголосила, що не створює позивачу ніяких перешкод у спілкуванні з сином, позивач бачиться з ним, коли бажає, забирає його до себе та вільно спілкується. Надала суду роздруківки з соціальних мереж, на яких є фотографії позивача разом з сином, що вказує на вільне між ними спілкування. Коли вона з сином раніше проживали в будинку її батька, то позивач навіть без попередження забирав сина та спілкувався з ним. Повідомила, що одного разу після зустрічі з позивачем син потрапив до лікарні через неправильне харчування. Зі слів сина їй стало відомо, що тато дозволяв йому керувати автомобілем і одного разу вони ледве не заїхали в річку.
Позивач в судовому засіданні визнав, що надані роздруківки являються його публікаціями, проте зауважив, що вони стосуються лише періоду до його звернення з позовом до суду.
Представник третьої особи суду пояснила, що позивач у 2015 році звертався до органу опіки та піклування з питанням про встановлення порядку побачень з сином. Рішенням від 26.05.2015 року йому було встановлено порядок побачень з малолітнім сином, а саме сім днів на місяць за домовленістю батьків. У липні 2019 року ОСОБА_1 знову звертався до органу опіки та піклування з таким самим питанням і йому було роз'яснено, що вказане питання вже вирішено раніше і порядок побачень з сином встановлено. Також було проведено бесіду з ОСОБА_2 , в якій вона вказала, що батько негативно впливає на сина, після їхнього спілкування син стає агресивним. Представниками органу опіки та піклування не встановлено, що відповідачка перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином.
Крім того, за заявою відповідачки в судовому засіданні були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що є матір'ю відповідачки. ЇЇ дочка жодним чином не перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином. Коли позивач телефонує, вони одразу домовляються про зустріч і позивач бачиться з сином. Однак зазначила, що після спілкування позивача з її онуком останній стає дуже агресивним, нервовим, бували випадки, що він плакав. Одного разу онук їй розповідав, що тато дозволяв йому керувати автомобілем. Була така ситуація, що після зустрічі з батьком, онук потрапив до лікарні через неправильне харчування. Вважає, що позивач безвідповідально ставиться до спілкування з сином. На даний час позивач менше спілкується з сином, оскільки в дитини багато часу займає навчання та спортивні гуртки.
Свідок ОСОБА_6 , допитана в судовому засіданні, пояснила, що працює продавцем в магазині іграшок. Неодноразово бачила з сином окремо як позивача, коли вони купували іграшки, так і відповідачку. Одного разу вони приходили до магазину всі разом. В той день батько купив для сина пістолет з бульбашками, яким він одразу почав гратися. Позивач на таку ситуацію відреагував агресивно, а відповідачка сказала сину, щоб продовжував гратися та пообіцяла купити ще один такий самий. З побаченого раніше вважає, що мати жодним чином не перешкоджає позивачу у спілкуванні з сином.
Заслухавши поясненнясторін, показання допитаних в судовому засіданні свідків, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Березанського міського управління юстиції у Київській області, серія НОМЕР_1 , актовий запис № 17 (а.с.10).
Рішенням виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області від 26.05.2015 року № 45 «Про питання діяльності органу опіки та піклування, пов'язаного із захистом прав дитини», за заявою ОСОБА_1 встановлено наступний порядок побачень батька з малолітнім сином: сім днів на місяць за домовленістю батьків (а.с.12).
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання Андріївської сільської ради Макарівського району Київської області від 30.07.2019 року № 640, місце проживання ОСОБА_1 з 08.07.2005 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно з довідкою ПрАТ «Нова лінія» за підписом інспектора з кадрів ОСОБА_7 від 15.08.2019 року № 559, ОСОБА_1 з 23.12.2012 року працює на посаді продавця непродовольчих товарів в ПрАТ «Нова лінія», за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.13,14).
У відповідності до акту обстеження умов проживання від 30.07.2019 року, ОСОБА_1 проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить матері позивача - ОСОБА_8 ; в будинку є всі необхідні умови для зустрічей малолітньої дитини з батьком, є окрема кімната для дитини, достатня кількість іграшок та книг; в сім'ї відчуваються добрі стосунки (а.с.15).
Згідно висновку оцінки потреб особи, наданого директором КЗ МЦ «Промінь надії» ОСОБА_9 згідно акту оцінки потреб сім'ї/ососби, ОСОБА_1 має намір зустрічатися з дитиною за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а також брати участь у вихованні та розвитку дитини; за вищевказаною адресою житло знаходиться в задовільному стані для проживання та розвитку дитини, наявне місце для сну, ігор, достатня кількість іграшок, книг, засобів гігієни та сезонного одягу; батько офіційно працевлаштований, не має шкідливих звичок, підтримку рідних, відтак, здатний виконувати свої батьківські обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею (а.с.16-19,20-21).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 141 СК України на батьків покладені рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.
При цьому, у відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).
В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б об'єктивно вказували на припинення, ускладнення чи неможливість реалізації ним своїх батьківських прав по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі, і щодо реалізації позивачем встановленого рішенням органу опіки і піклування порядку побачень з сином, як і доказів того, що відповідні перешкоди створюються йому відповідачкою, як того вимагає ст. 159 СК України, суду не надано та в ході судового розгляду їх не встановлено.
Сама лише констатація позивачем вказаного факту без будь-якого доказового підґрунтя не є достатнім мотивом для підтвердження цього висновку.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач працевлаштований, за місцем роботи характеризується позитивно, проживає в будинку своєї матері, де існують всі умови, необхідні для зустрічей малолітньої дитини з батьком, здатний виконувати свої батьківські обов'язки щодо виховання дитини та догляду за нею, що є його характеризуючими даними, які, водночас, як докази самі по собі не доводять та не спростовують обставин, що входять до предмету доказування в даній категорії справ.
Таким чином, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, оцінивши в сукупності матеріали справи, пояснення учасників судового розгляду, надані ними в судовому засіданні, судом не встановлено, що відповідачка створює позивачу перешкоди щодо його участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, відтак, доводи позивача носять характер недоведених посилань та розцінюються судом критично.
Доказів зворотного суду не надано та в судовому засіданні не встановлено.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даного позову з огляду на його безпідставність та недоведеність.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 153, 155, 157-159 СК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім"ї виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Суддя Р. М. Лялик