вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/329/19
Справа № 356/744/19
05 грудня 2019 року Суддя Березанського міського суду Київської області Голік Г.К. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання нерухомого майна особистою приватною власністю одного з подружжя ,
17.10.2019 року позивач звернувся до Березанського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання нерухомого майна особистою приватною власністю одного з подружжя .
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 07.11.2019 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали суду усунути недоліки, а саме: визначити ціну позову, обумовлену вартістю майна, надати підтвердження визначення дійсної вартості майна та сплатити судовий збір у розмірі, що визначається згідно дійсної вартості спірного майна, з урахуванням положень ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
04.12.2019 року позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що має скрутний матеріальний стан викликаний захворюванням та відсутністю інших джерел доходів окрім мінімальної пенсії, а тому судовий збір неспроможний сплатити.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 14 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.81 №R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя ( справа «Креуз проти Польщі» рішення від 19 червня 2001 року), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії» (рішення від 26 липня 2011 року).
Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.
Відповідно до постанови Верховного суду від 04.07.2018року №686/114/16-ц, визначено, що суд повинен дати можливість особі ,яка звернулася із заявою, відреагувати на позицію суду щодо вирішення заявленого клопотання, відповідно до положень ЦПК України 2004року , закону України « Про судовий збір» та ст.6 Конвенції.
Законом «Про судовий збір» визначено, що підставою для відстрочки або розстрочки сплати судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення рішення у справі, а також зменшення розміру судового збору або ж звільнення від його сплати є майновий стан сторони. Отже, як убачається з практики ЄСПЛ, підставою для відповідного рішення суду може бути «фінансовий стан». А за національним законом, «майновий стан» особи.
Таким чином, основою визначення фінансового стану сторони, на думку ЄСПЛ, є наявність чи відсутність у сторони «вільних» коштів, які необхідно сплатити. Поняття ж «майновий стан» набагато ширше. Майном уважається окрема річ, сукупність речей, у тому числі гроші, а також майнові права та обов'язки.
За змістом частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (стаття 8 Закону України «Про судовий збір»).
Таким чином, звертаючись до суду із заявою про відстрочення або розстрочення, зменшення чи звільнення від сплати судового збору особа повинна надати докази в підтвердження своєї неплатоспроможності.
Вказаною нормою Закону передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Отже, суд має самостійно вирішити питання й про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору за умови існування належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача.
Суд наголошує, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан позивача для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на позивача.
Позивач до клопотання про звільнення від сплати судового збору додав довідку №749 від 04.12.2019року виданою Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Березанської міської ради» про те, що позивач потребує постійного медичного лікування, а також довідку про доходи за №3828848078851858 проте, що він перебуває на обліку в Баришівському об'єднаному управлінні ПФУ в Київській області та отримує пенсію за віком в розмірі 1842,55гривень. Однак суд зазначає, що надана позивачем довідка не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно, компенсації, відомості чи довідки з податкових органів, відомості з банківської установи про відсутність коштів на рахунках у банківській установі, та дані про своє майно з державних реєстрів). Вказане унеможливлює вирішення судом питання щодо дійсної наявності у позивача скрутного матеріального становища для цілей звільнення від сплати судового збору.
Наведені заявником доводи не дають достатніх підстав для звільнення від сплати судового збору або його відстрочення, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу.
Відповідного висновку дійшов Верховний суд в своїй ухвалі від 25.10.2019 року № 569/18206/17, де зазначив, що обставини, зазначені у клопотанні не є безумовною підставою для звільнення заявника від сплати судового збору або відстрочення його сплати, оскільки не підтверджують з достовірністю його скрутний матеріальний стан.
У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати слід відмовити, оскільки наданих заявником доказів недостатньо для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони.
Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, вважаю за можливим продовжити позивачу строк для виконання вимог ухвали Березанського міського суду Київської області від 07 листопада 2019 року про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 127,136,175,177,185 ЦПК України , -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору- відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для виконання вимог ухвали Березанського міського суду Київської області від 07.11.2019 року про залишення без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог даної ухвали, у вказаний строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала в частині відмови в клопотанні про звільнення від сплати судового збору може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Г. К. Голік